справа №2а-630 /09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 року м.Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Алькової С.М.
при секретарі: Золотих Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшини міліції Мізона Олександра Сергійовича Інспекції Дорожньої патрульної служби Дорожньої патрульної інспекції, третя особа - Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, як до місцевого адміністративного суду, з позовом, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, що винесена щодо неї інспектором ДПС м. Дніпродзержинська УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Мізоном Олександром Сергійовичем 14 квітня 2009 року за ч.1 ст.122 КпАП України, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову вказує, що вона є власником транспортного засобу – автомобілю Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_1, керування автомобілем здійснює ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При проходження 07 серпня 2009 року технічного огляду автомобіля їй стало відомо, що вона, як власник транспортного засобу, притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.1 КпАП України, і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 300 грн. Відповідно до тексту постанови АЕ 123721 від 14 квітня 2009 року, нібито відповідачем було встановлено, що 14 квітня 2009 року о 16.02 годині в м. Дніпродзержинську на пр.. Ювілейному, водій автомобіля Шевроле, держаний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 83 км/годину, перевищив встановленому швидкість на 23 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. В зв’язку з чим на підставі ст.. 14-1 КпАП України її, як власника автомобіля, притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначила, що вона не згодна з винесеною постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону, та такою, що складена з порушенням норм діючого законодавства, виходячи з наступного. Відповідно до оскаржуваної постанови, швидкість вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості "Візір" (серійний номер приладу № 0812544), який не є спеціальним засобом, що працює в автоматичному режимі. Між тим, ст.14-1 КУпАП передбачає, що для його застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. На місці, начебто скоєння правопорушення, її ніхто не зупиняв, протокол не складав. Крім того, вищевказана постанова та фотографічний знімок взагалі не були направлені їй, як особі, що притягається до адміністративної відповідальності. Тому просить суд поновити строк на оскарження постанови та скасувати вищевказану постанову за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
До судового засідання позивачка надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача – у судове засідання не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи чи письмових пояснень щодо заперечення проти позовних вимог до суду не надходило. Причини своєї неявки суду не повідомляв, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається, і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: постанова, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, заява до відділу ДАІ м. Дніпродзержинська.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом відповідно до вимог ст.86 КАСУ встановлені наступні обставини.
Позивачка ОСОБА_1 дійсно є власником автомобілю марки «Шевроле», держаний номерний знак НОМЕР_1, яким також мають право керувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
14 квітня 2009 року інспектором ДПС Мізоном О.С. було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АЕ НОМЕР_2, відповідно до якої 14 квітня 2009 року о 16.02 годині у м. Дніпродзержинську по пр. Ювілейному водій автомобіля Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 83 км/год., перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 23 км/год. В зв’язку з чим за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУПАП, на позивача було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 гривень.
Проте з такими висновками інспектора ДПС погодитися не можна з наступних підстав.
Зазначена постанова винесена, як вказано у самій постанові, за результатами застосування приладу фіксації порушень ПДР засобом фото-та відео фіксації «Візір» № 0812544, як того вимагає ст.14-1 КУпАП.
Статтею 14-1 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено, що «до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичними режимі спеціальними технічними приладами , що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягуються власники (співвласники) транспортних засобів.
Правопорушення, яке начебто було скоєно позивачем, було зафіксоване технічним засобом «Візір», про що зазначено у самій постанові (серійний номер приладу 0812544 ), який не є спеціальним засобом, що працює в автоматичному режимі, - він взагалі не працює в автоматичному режимі. Навпаки, для того, щоб зафіксувати чи мало місце правопорушення, уповноваженому працівнику ДАІ потрібно «у той момент, коли на кольоровому дисплеї приладу відображається один автомобіль і більш менш видно його номерний знак, натиснути кнопку на приладі «Контроль» для того, щоб отримати фотографію» (Методичні рекомендації по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості «Візір»). Тільки після натиснення представником ДАІ кнопки «Контроль» на приладі «Візір» можна отримати фото транспортного засобу. Без втручання людини «Візір» не може фіксувати наявність правопорушення. Тобто прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.
Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (тобто автомобіля позивача). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле зору не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, вказана на зображенні, належить саме до автомобіля позивача.
У випадку використання технічного приладу «Візір», особа, яка порушила ПДР, є встановленою працівниками ДАІ, оскільки використання вказаного технічного приладу без допомоги працівника ДАІ - неможливо. Таким чином, працівник ДАІ мав реальну можливість оформити протокол про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення. Якщо ж особа, що вчинила правопорушення відома, правопорушення зафіксоване приладом, який не працює в автоматичному режимі, працівник ДАІ повинний зупинити порушника на місці і скласти протокол про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому ст.. 256 КУпАП. В такому разі протокол повинен бути підписаний особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Працівниками ДАІ 14 квітня 2009 року жодних протоколів про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача складено не було, окрім постанови, яка оскаржується, і копія якої навіть не була направлена позивачу у встановленому законом порядку. Про її існування позивач дізнався лише при проведенні технічного огляду автомобіля 07 серпня 2009 року.
Встановленим фактам та обставинам справи відповідають такі правовідносини.
Стаття 122 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, які виразилися у перевищенні водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху автомобілів. Тобто спеціальним суб’єктом складу правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП є саме водій транспортного засобу. В той же час згідно п.1.10 ПДД України водієм є особа, що керує транспортним засобом. Проте, в при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності позивачки у справі, працівником ДПС не була встановлена особа, що керувала транспортним засобом, і водієм автомобіля було формально зазначено позивача, тобто власника транспортного засобу, що перевищував швидкість руху.
Таким чином, з увагою на встановлені в судовому засіданні обставини та виниклі відповідно до них спірні правовідносини, суд не приймає до уваги, як доказ по справі, фотокартку автомобіля позивача, на підставі якої інспектором ДПС складено постанову про накладення адміністративного стягнення. В той же час суд враховує обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, і вважає встановленим факт відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, без встановлення особи водія-правопорушника, без складення протоколу про адміністративне правопорушення, без зупинки автомобіля позивача працівниками ДАЇ з метою профілактики та запобігання скоєння правопорушення.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття ст. 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. А ст. 288 КУАП прямо передбачає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення до районного у місті суду в порядку, визначеному КАС України.
Згідно вимог ст. 105 КАСУ адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви ….
Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частин 2, 3, 4 ст. 70 КАСУ, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 71 КАС України сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ, викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів...
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», необхідно звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно п. 4.1., 4.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 N 1111 (далі Інструкція), функціями ДПС є - контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері убезпечення дорожнього руху, застосування у встановленому порядку передбачених чинним законодавством заходів адміністративного впливу до порушників.
Згідно до п.12.7 Інструкції, Основними методами несення служби є спостереження за дорожнім рухом та втручання при правопорушеннях... Втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому
реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників установлених заходів впливу. Під час контролю за дорожнім рухом працівник ДПС активно реагує на порушення Правил дорожнього руху…До яких належить і перевищення встановленої швидкості руху ( п.12.11 Інструкції, п.12.12 Інструкції Порядку несення служби ).
Таким чином, можна стверджувати, що головною функцією Державтоінспекції при нагляді за дорожнім рухом є не формальна фото фіксація порушень правил дорожнього руху водіями на дорозі та складення чисельної кількості постанов про вчинення адміністративних правопорушень, а насамперед, обов'язкове реагування на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосування до порушників встановлених заходів впливу з метою зменшення кількості порушень ПДР України.
Відповідно до ст. 289 КпАП України скарга на постанову по справ про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як зазначила позивач у справі, і що не було спростовано при розгляді справи, постанова, що була винесена 14 квітня 2009 року, взагалі не була направлена позивачці, і факт притягнення її до адміністративної відповідальності став їй відомий лише 07 серпня 2009 року при проведенні чергового технічного огляду автомобіля. Тому суд вважає, що строк на оскарження постанови пропущений позивачкою з поважних причин, і підлягає поновленню.
Зважаючи на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували надані позивачем суду докази відсутні, з оглядом на відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.. 55, 62 Конституції України, ст. ст. 14-1, 245, 247, 251, 252, 258, 287, 288, 289 КпАП України, ст. ст. 2,6, 69,71,86, 94, 104, 122, 128, 143, 161, 163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшини міліції Мізона Олександра Сергійовича Інспекції Дорожньої патрульної служби Дорожньої патрульної інспекції, третя особа - Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ІДПС ДПІ м. Дніпродзержинська УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області Мізоном Олександром Сергійовичем 14 квітня 2009 року серії АЕ НОМЕР_2 у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України відносно ОСОБА_1.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови (або з дня складання в повному обсязі) і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або поданням скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Алькова С.М..