Справа №2а-153/2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року м.Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Алькової С.М.,
розглянувши у в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська УДАІ ГУМСВ України в Дніпропетровській області Дементьєва Руслана Миколайовича про визнання дій відповідача противоправними та про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, як до місцевого адміністративного суду, з позовом, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, що винесена щодо нього інспектором ДПС Дементьєвим Р.М. 30 грудня 2008 року за ч.1 ст.122 КпАП України, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позову вказує, що він є власником транспортного засобу – автомобілю Фольксваген Кадді, державний номерний знак НОМЕР_1. У поштовому конверті, який надійшов за місцем його проживання, він отримав постанову від 30 грудня 2008 року, що була складена інспектором ДПС Дементьєвим Р.М., і відповідно до якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.1 КпАП України, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 300 грн. Відповідно до тексту постанови, нібито відповідачем було встановлено, що 30 грудня 2008 року о 11.48 годині водій автомобіля Фольксваген Кадді, державний номер НОМЕР_1, по вул. Мурахтова в м. Дніпродзержинську, порушив правила зупинки, зупинився ближче 10 метрів від виїзду прилеглої території, чим порушив п. 15.9 ПДР України. Факт порушення правил зупинки, начебто, був зафіксований фотоапаратом Кенон № 6322288035. В зв’язку з чим на підставі ст. 14-1 КпАП України його, як власника автомобіля, притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначив, що він не згодний з винесеною постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону, та такою, що складена з порушенням норм діючого законодавства, виходячи з наступного. Відповідно до оскаржуваної постанови, факт порушення правил ПДР був зафіксований за допомогою фотоапарата Кенон № 6322288035, який не є спеціальним засобом, що працює в автоматичному режимі. Між тим, ст.14-1 КУпАП передбачає, що для його застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. На місці, начебто скоєння правопорушення, водія автомобіля ніхто не зупиняв, протокол не складав. Просить скасувати вищевказану постанову за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, поновивши йому строк для оскарження постанови, яку він отримав після спливу десятиденного строку, встановленого законом для оскарження постанови.
До судового засідання позивач надав суду заяву про розгляд справи його відсутність в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження на підставі наданих ним доказів та пояснень щодо позову.
Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін по справі згідно вимог ч. 3 ст. 122 КАС України та відповідно до вимог ч. 2 ст. 128 КАС України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини учасників судового розгляду, необхідність заслуховування пояснень учасників судового розгляду в суду відсутня.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: постанова, фотографічний знімок, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом відповідно до вимог ст.86 КАСУ встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 дійсно є власником автомобілю марки «Фольксваген Кадді», державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12).
30 грудня 2008 року інспектором ДПС Деменьєвим Р.М. було винесено постанову про адміністративне правопорушення, відповідно до якої 30 грудня 2009 року о 11.48 годині у м. Дніпродзержинську по вул. Мурахтова водій автомобіля «Фольксвген Кадді», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив правила зупинки, зупинився ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 ПДР України. В зв’язку з чим за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУПАП, на позивача, як на власника транспортного засобу було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 гривень.
Проте з такими висновками інспектора ДПС погодитися не можна з наступних підстав.
Зазначена постанова винесена, як вказано у самій постанові, за результатами застосування фотоапарату Кенон № 6322288035, як того вимагає ст.14-1 КУпАП Кодексу про адміністративні правопорушення, і яка передбачає, що «до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичними режимі спеціальними технічними приладами , що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягуються власники (співвласники) транспортних засобів.
Правопорушення, яке начебто було скоєно позивачем, було зафіксоване фотоапаратом Кенон, про що зазначено у самій постанові (серійний номер 6322288035 ), але фотоапарат Кенон не є спеціальним засобом, що працює в автоматичному режимі, - він взагалі не працює в автоматичному режимі. Навпаки, для того, щоб зафіксувати чи мало місце правопорушення, уповноваженому працівнику ДАІ потрібно виконати певні дії, а саме натиснути кнопку на фотоапараті, щоб отримати фотографію». Тобто фотоапарат працює як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.
У випадку використання фотоапарату, особа, яка порушила ПДР, є встановленою працівниками ДАІ, оскільки використання вказаного технічного приладу без допомоги працівника ДАІ - неможливо. Таким чином, працівник ДАІ мав реальну можливість оформити протокол про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення. Якщо ж особа, що вчинила правопорушення відома, правопорушення зафіксоване приладом, який не працює в автоматичному режимі, працівник ДАІ повинний зупинити порушника на місці і скласти протокол про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому ст.. 256 КУпАП. В такому разі протокол повинен бути підписаний особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Інспекторами ДПС 09 червня 2009 року жодних протоколів про адміністративне правопорушення щодо позивача складено не було, окрім постанови, яка оскаржується, і яка була отримана позивачем після спливу строку, встановленого для її оскарження.
Встановленим фактам та обставинам справи відповідають такі правовідносини.
Стаття 122 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, які виразилися у порушенні водіями правил зупинки та стоянки транспортних . Тобто спеціальним суб’єктом складу правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП є саме водій транспортного засобу. В той же час згідно п.1.10 ПДД України водієм є особа, що керує транспортним засобом. Проте, в при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності позивача у справі, працівником ДПС не була встановлена особа, що керувала транспортним засобом, і водієм автомобіля було формально зазначено позивача, тобто власника транспортного засобу, що порушив п. 15.9 ПДР України.
Таким чином, з увагою на встановлені в судовому засіданні обставини та виниклі відповідно до них спірні правовідносини, суд не приймає до уваги, як доказ по справі, фотокартку автомобіля позивача, на підставі якої інспектором ДПС складено постанову про накладення адміністративного стягнення. В той же час суд враховує обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, і вважає встановленим факт відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, без встановлення особи водія-правопорушника, без складення протоколу про адміністративне правопорушення, без зупинки автомобіля позивача працівниками ДАІ з метою профілактики та запобігання скоєння правопорушення.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 3 ст. 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття ст. 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. А статею 288 КУАП прямо передбачає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення до районного у місті суду в порядку, визначеному КАС України.
Згідно вимог ст. 105 КАСУ адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви.
Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частин 2, 3, 4 ст. 70 КАСУ, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 71 КАС України сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ, викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів...
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», необхідно звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно п. 4.1., 4.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 N 1111 (далі Інструкція), функціями ДПС є - контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері убезпечення дорожнього руху, застосування у встановленому порядку передбачених чинним законодавством заходів адміністративного впливу до порушників.
Згідно до п.12.7 Інструкції, Основними методами несення служби є спостереження за дорожнім рухом та втручання при правопорушеннях... Втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому
реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників установлених заходів впливу. Під час контролю за дорожнім рухом працівник ДПС активно реагує на порушення Правил дорожнього руху…До яких належить і перевищення встановленої швидкості руху ( п.12.11 Інструкції, п.12.12 Інструкції Порядку несення служби ).
Таким чином, можна стверджувати, що головною функцією Державтоінспекції при нагляді за дорожнім рухом є не формальна фото фіксація порушень правил дорожнього руху водіями на дорозі та складення чисельної кількості постанов про вчинення адміністративних правопорушень, а насамперед, обов'язкове реагування на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосування до порушників встановлених заходів впливу з метою зменшення кількості порушень ПДР України.
Відповідно до ст. 289 КпАП України скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як зазначив позивач, і що не було не спростовано при розгляді справи, постанова, що була винесена 30 грудня 2009 року надійшла на адресу позивача після спливу строку, встановленого для її оскарження. Тому суд вважає, що строк на оскарження постанови пропущений позивачем з поважних причин, і підлягає поновленню.
Зважаючи на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували надані позивачем суду докази відсутні, з оглядом на відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.. 55, 62 Конституції України, ст. ст. 14-1, 245, 247, 251, 252, 258, 287, 288, 289 КпАП України, ст. ст. 2,6, 69, 71, 86, 94, 104, 122, 128, 143, 161, 163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська УДАІ ГУМСВ України в Дніпропетровській області Дементьєва Руслана Миколайовича про визнання дій відповідача противоправними та про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська УДАІ ГУМСВ України в Дніпропетровській області Дементьєвим Русланом Миколайовичем 30 грудня 2008 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України щодо ОСОБА_1.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови (або з дня складання в повному обсязі) і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або поданням скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Алькова С.М..