АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

14 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк), посилаючись на порушення позичальником умов кредитного договору, звернувся до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_4, в якому просив в рахунок погашення заборгованості, за кредитним договором № 014/17-46/273-55 від 09.07.2007 у сумі 3 593 407 грн. 82 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.09.2006 за реєстровим № 6808, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, третя особа ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та належної оцінки, наявних в матеріалах справи доказів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом порушено норми процесуального права про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи. Таке порушення судом норм процесуального права призвело до того, що він був позбавлений права подати заяву про застосування строків позовної давності в частині нарахування пені.

Також посилався на те, що при ухваленні рішення судом не взято до уваги, що позивачем не дотримано процедури стягнення заборгованості на предмет іпотеки, що є підставою для відмови у задоволенні позову Банку.

За наведених обставин просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, з підстав наведених в ній.

Представник позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з великою професійною завантаженістю. Колегія суддів визнала неявку представника позивача неповажною.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17-46/273-55, за умовами якого Банком надається позичальнику кредит у розмірі 494 851,00 доларів США зі строком по 08 липня 2017 року, а ОСОБА_1 зобов'язався виконувати умови, передбачені цим договором. Згідно умов договору за користування кредитом встановлено плату у вигляді процентів 13,5% річних.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що сторони домовились, що кредитор має право без отримання будь-якої згоди позичальника коригувати (змінювати) проценту ставку протягом дії цього Договору в випадках, передбачених п. 1.5.-1.6. Договору, та з дотриманням порядку, передбаченого п. 6.2. цього Договору.

У пункті 1.5.2. кредитного договору зазначено, що сторони домовились, що процентна ставка за кредитом збільшується на 5% від ставки, вказаній у п. 1.4. кредитного договору за умови невиконання позичальником будь-якої з умов договору, в тому числі несвоєчасного погашення кредиту та процентів за кредитним договором.

За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

20 січня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору від 09.07.2007, відповідно до якої збільшено строк надання кредиту до 09 липня 2027 року та викладено в новій редакції Графік погашення кредиту та сплати інших платежів, який є невід'ємною частиною додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору пункт 1.4. кредитного договору викладено в новій редакції «З січня 2009 року процентна ставка складає 10,5% річних та діє до 19 січня 2010 року, з 20 січня 2010 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється на попередньому рівні та складає 13,5% річних».

У пункті 4 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору сторони домовились, що у випадку прострочення позичальником погашення своїх грошових зобов'язань за кредитним договором на строк, що перевищує 30 календарних днів, пункт 3 Додаткової угоди втрачає свою силу з дня виникнення прострочення за кредитом і процентна ставка за кредитом сплачується на попередньому рівні у розмірі 13,5% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 09.07.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки (майнова порука), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Кредитного договору № 014/17-46/273-55 від 09.07.2007, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 494 851,00 доларів США до 08.07.2017 чи в інший строк, встановлений в кредитному договорі, сплатити відсотки за його користування 13,5% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_3.

У пункті 6.1. Договору іпотеки визначено, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього Договору банк надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у неменш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога банку залишається без задоволення, банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6.2. Договору іпотеки Банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, тарифними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі.

Банк має право вимагати дострокового виконання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем та/або боржником обов'язків встановлених цим Договором або Кредитним договором (п. 6.3. Договору іпотеки).

21 січня 2009 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки (майнова порука), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу РвачЖ.В. 09.07.2007 за реєстровим № 3160.

21 січня 2009 року ОСОБА_1 надав свою згоду, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., на підписання його дружиною, в період зареєстрованого між ними шлюбу, Договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки (майнова порука).

Як встановлено судом Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредит на суму 494 851,00 доларів США. Обставини виконання Банком умов договору ОСОБА_1, як позичальником, визнано та не оспорюються.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором 30.07.2010 відбулася реструктуризація та визначено залишок кредиту після погашення станом на 30.07.2010 у розмірі 391 125,04 долари США.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором суд виходив з наявних у матеріалах страви письмових доказів.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування розміру заборгованості заявленого Банком, то суд правомірно взяв до уваги розрахунок заборгованості наданий Банком, який складено та підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою Банку.

Згідно розрахунку Банку станом на 21.05.2013 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором від 09.07.2007 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка становить 449 569,35 доларів США, що еквівалентно 3 593 407 грн. 82 коп., з яких: 376 962,86 доларів США (3 013 064,14 грн.) - заборгованість по кредиту; 38 894,71 доларів США (310 885,42 грн.) - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом.

Вирішуючи питання про стягнення пені судом взято до уваги умови договору та стягнуто в рахунок погашення заборгованості 269 458,26 грн.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування пені, з посиланням на пропущення строку позовної давності, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦУ України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів.

Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (3 роки).

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-160 цс14 від 19 листопада 2014 року та у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010 була реструктуризація заборгованості, а з позовом до суду Банк звернувся в червні 2013, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом належним чином не повідомлено третю особу про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим порушено норми процесуального права, не впливають на правильність ухваленого рішення суду та не є такими, з якими закон пов'язує обов'язкове скасування рішення суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення Банком процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

Згідно пункту 12.7. Кредитного договору листування між сторонами повинно вестись рекомендованою поштою (надсилатись з повідомленням). При цьому, листи та повідомлення надсилаються кредитором на адресу позичальника, яка вказана в договорі (або листі про останню зміну адреси проживання).

Матеріалами справи підтверджується виконання Банком умов пункту 12.7. Кредитного договору. Більш того, слід зазначити, що дана адреса також вказана ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 15 січня 2013 направив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 09.07.2007. Вимоги направлені Банком на дві адреси: АДРЕСА_1 та за місцезнаходженням іпотечного майна АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 24-25).

Не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги, що позичальник не отримував досудової вимоги Банку, та на час надсилання Банком вимоги про виконання грошового зобов'язання він знаходився у СІЗО, оскільки утримання позичальника в СІЗО не звільняє останнього від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Обставини отримання досудової вимоги іпотекодавцем підтверджено матеріалами справи. ОСОБА_8, отримавши досудову вимогу, в 2013 році зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, в задоволенні якого судом відмовлено. В позовній заяві зазначала, що вона отримувала вимогу Банку про повернення кредиту (т. 1, а.с. 47).

Крім того, ОСОБА_8 приймала участь у розгляді цієї справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та оскаржувала рішення, яке переглядається.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/15138/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2344/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.