ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/4070/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя:Вербицька О.В.

Судді: Маринчак Н.Є.

Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року

у справі № 826/16508/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - позивач, ТОВ "Коксотрейд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05 серпня 2015 року № 5226552802 та № 5326552802.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Коксотрейд» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2015 р. № 32/26-55-28-02/30962083.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 50.1 ст. 50, п. 102.1 ст. 102, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за січень 2014 року, та п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено задекларовану суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування за лютий 2014 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.08.2015 р. № 5326552802, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за січень 2014 року на суму 479 333,00 грн. та від 05.08.2015 р. № 5226552802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 479 333,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.п. 102.1, 102.5 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2010 р. між ТОВ «Коксотрейд» (продавець) та ПрАТ «Харківський коксовий завод» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вугільного концентрату № КХ-0903/10.

На виконання умов зазначеного договору у грудні 2010 року ПрАТ «Харківський коксовий завод» було здійснено попередню оплату товару у розмірі 10 070 000,00 грн., з яких позивачем сформовано та задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 678 333,33 грн.

У січні 2014 року позивачем у зв'язку з неможливістю поставити частину товару покупцю - ПрАТ «Харківський коксовий завод» було повернуто відповідну попередню оплату (3 825 000,00 грн.), у зв'язку з чим здійснено коригування ПДВ у розмірі 637 500,00 грн.

Розрахунки коригування № 101, 119, 120 були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті відповідачем без зауважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що операції з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами звіряння взаємних розрахунків, платіжними дорученнями тощо.

Таким чином, у зв'язку з поверненням у січні 2014 року покупцю частини попередньої оплати ТОВ «Коксотрейд» здійснило відповідне коригування своїх податкових зобов'язань з ПДВ, зареєструвало розрахунки таких коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних та визначило від'ємне значення, яке включило до складу податкового кредиту, з якого отримало право на бюджетне відшкодування у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун