Ухвала

іменем україни

01 лютого 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив виділити йому в натурі 68/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а у власність ОСОБА_4 - 32/100 частини зазначеного будинку, визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2011 року пропорційно виділеним часткам у будинку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить йому та відповідачу на праві спільної часткової власності. Він (позивач) є власником 17/25 частини вказаного будинку на підставі договору дарування від 29 квітня 2003 року, а ОСОБА_4 - 8/25 частини на підставі договору дарування від 23 жовтня 1985 року.

Посилаючись на те, що дійти згоди про добровільний поділ будинку вони не можуть, просив задовольнити позов.

У грудні 2010 року ОСОБА_4 також звернувся до суду з позовом, у якому просив виділити йому в натурі 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності відповідно до договору дарування від 23 жовтня 1985 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15 березня 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2011 року позов ОСОБА_3 було задоволено, а позов ОСОБА_4 задоволено частково. Проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виділу в натурі кожному із співвласників приміщень згідно з варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2011 року та встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 557 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Білгород-Дністровському Одеської області.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції від 01 червня 2011року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

При новому розгляді справи рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15 грудня 2014 року у задоволені уточнених позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені.

Суд виділив ОСОБА_3 в натурі 17/25 частини, а ОСОБА_4 - 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визначив порядок користування земельною ділянкою пропорційно виділеним часткам будинку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2015 року скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року, якою було скасовано рішення суду від 01 червня 2011 року. Скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15 грудня 2014 року.

Відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2011 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2015 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 червня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 11 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 у власність в натурі 31/50 частини житлового будинку та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, а саме: літ. «А», загальною площею 41,4 кв. м, житловою площею 25,1 кв. м у складі приміщень: 1-1 - коридор площею 3,3 кв. м, вартістю 8 508 грн, 1-2 - житлова кімната площею 12,5 кв. м, вартістю 32 227 грн, 1-3 - кухня площею 4.3 кв. м, вартістю 11 086 грн, 1-4 - житлова кімната площею 12,6 кв. м, вартістю 32 485 грн, літ. «а» - прибудова у складі приміщень: 1-5 - коридор площею 6,1 кв. м, вартістю 15 829грн, 1-6 - санвузол площею 2,6 кв. м, вартістю 6 747 грн, літ. «а3» - навіс площею 10,80 кв. м, вартістю 7 747 грн, літ. «Б» - літня кухня площею 25,60 кв. м, вартістю 20 200 грн, літ. «б» - підвал площею 20 кв. м, вартістю 7 239 грн, літ. «В» - сарай площею 8,20 кв. м, вартістю 3 565 грн, літ. «Г» - сарай площею 11,70 кв. м, вартістю 7 108 грн, літ. «Д» - літня кухня площею 8,40 кв. м, вартістю 8 063 грн, літ. «З» - сарай площею 6,19 кв. м, вартістю 2 857грн, літ. «К» - санвузол площею 4 кв. м, вартістю 8 309 грн, літ. «Л» - навіс площею 21,90 кв. м - 21 725 грн, літ. «М» - навіс площею 4 кв. м, вартістю 3968 грн, ворота № 2, вартістю 2 856 грн, каналізація № 4, вартістю 2 954 грн, зливна яма № 5, вартістю 4 148 грн, частина огорожі № 8 площею 12,70 кв. м, вартістю 6 189 грн, цистерна № 9, вартістю 2 196 грн, замощення 1, вартістю 381 грн, Ѕ частини водопроводу № 3, вартістю 825 грн, загальною вартістю 217 212 грн.

Вхід у виділену частину будинку ОСОБА_3 зберегти існуючий в приміщенні 1-5 прибудови літ. «а».

Виділено ОСОБА_4 у власність у натурі 19/50 частини житлового будинку та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, а саме: літ. «А-1» - житлова прибудова загальною площею 63,9 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м, у складі приміщень: 1-7 - житлова кімната площею 10,7 кв. м, вартістю 19 681 грн, 1-8 - житлова кімната площею 9,3 кв. м, вартістю 17 105 грн, 2-5 - житлова кімната площею 28,4 кв м, вартістю 52 236 грн, літ. «а1» - прибудова у складі приміщень: 2-1 - веранда площею 11,1 кв. м, вартістю 26 298 грн, 2-2 - санвузол площею 4,4 кв. м, вартістю 10 425грн, літ. «а2» - ґанок із козирком, вартістю 1 299 грн, огорожа № 6, вартістю 3 744 грн, хвіртка № 7, вартістю 3 151 грн, частина огорожі № 8 площею 1,90 кв. м, вартістю 926 грн, Ѕ частки водопроводу № 3, вартістю 825 грн, загальною вартістю 135 690 грн.

Вхід у виділену частину будинку ОСОБА_4 зберегти існуючий в приміщенні 2-1 прибудови літ. «а1».

Покладено на ОСОБА_3 проведення наступних переобладнань: демонтаж дверного блоку і закладка дверного отвору у стіні між приміщеннями 1-2 житлового будинку літ. «А» та 1-7 житлової прибудови літ. «А1».

Покладено на ОСОБА_4 проведення наступних переобладнань: пробивка дверного отвору та установка дверного блоку у стіні між приміщеннями 1-8 та 2-5 житлової прибудови літ. «А1».

Визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 571 кв. м відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2015 року, пропорційно фактичним часткам у житловому будинку АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_3 виділено в особисте користування земельну ділянку № 1 площею 388 кв. м, а ОСОБА_4 - земельну ділянку № 2 площею 183 кв. м.

В'їзд та вхід на земельну ділянку № 1 пропонується зберегти існуючий через ворота № 2 з АДРЕСА_1. Межі земельної ділянки № 1 площею 388 кв. м, яка надається у користування ОСОБА_3, проходять наступним чином (за годинниковою стрілкою):

- з боку АДРЕСА_1 довжиною 7,58 м;

- далі по лінії продовження довжиною 3,37 м;

- далі по лінії продовження довжиною 0,91 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,02 м;

- поворот направо довжиною 2,00 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,00 м;

- далі по лінії продовження довжиною 8,80 м;

- далі по лінії продовження довжиною 5,34 м;

- далі по лінії продовження довжиною 4,34 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,50 м;

- поворот направо довжиною 2,18 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,17 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,99 м;

- далі по лінії продовження довжиною 2,47 м;

- далі по лінії продовження довжиною 12,62 м;

- поворот направо довжиною 4,98 м;

- поворот направо довжиною 8,94 м;

- поворот наліво довжиною 5,74 м;

- далі по лінії продовження довжиною 9,90 м (по міжквартирній перегородці житлового будинку літ. «А» та житлової прибудови літ. «А1»);

- далі по лінії продовження довжиною 4,26 м.

Вхід на земельну ділянку № 2 пропонується зберегти існуючий через хвіртку № 7 з АДРЕСА_1, в'їзд пропонується організувати новий із АДРЕСА_1. Межі земельної ділянки № 2 площею 183 кв. м, яка надається у користування ОСОБА_4, проходять наступним чином (за годинниковою стрілкою):

- з боку АДРЕСА_1 довжиною 7,36 м;

- далі по лінії продовження довжиною 0,87 м;

- далі по лінії продовження довжиною 1,14 м;

- поворот направо довжиною 4,26 м;

- далі по лінії продовження довжиною 9,90 м (по міжквартирній перегородці житлового будинку літ. «А» та житлової прибудови літ. «А1»);

- далі по лінії продовження довжиною 5,74 м;

- поворот направо довжиною 8,94 м;

- поворот направо довжиною 20,07 м.

Зобов'язано ОСОБА_4 у разі потреби проведення технічного обслуговування інженерних комунікацій водопроводу не перешкоджати і забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_3 до мереж водопроводу № 3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення геодезичної зйомки земельної ділянки у розмірі 1 097 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником 17/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 29 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород- Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 2366. Договір дарування зареєстровано Білогород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 03 червня 2003 року, номер витягу 693536, реєстраційний номер 695707.

Співвласником інших 8/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23 жовтня 1985 року, посвідченого державним нотаріусом Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Дороховою М.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 2-1199.

Вказану вище частину будинку ОСОБА_3 подарувала мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 03 січня 1996 року на ім'я ОСОБА_8, до складу будинку входили в цілому будинок під літ. «А», сарай літ. «Е», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «З», літня кухня літ. «Б», споруди 1, 1-4.

Згідно з договором дарування від 29 квітня 2003 року до складу будинку входили в цілому будинок під літ. «А», літня кухня літ. «Б», сараї літ. «В», літ. «Г», літ. «Ж», гараж літ. «Д», вбиральня літера «З», споруди 1,1-7.

У подальшому рішенням Білгород-Дністровського виконкому від 29 вересня 2009 року № 733 власнику ОСОБА_3 було дозволено будівництво сараю розміром 5,0x1,5 м зі знесенням сараю літ. «Ж», душової та вбиральні загальним розміром 2,0x1,2 м.

Відповідно до договору дарування від 23 жовтня 1985 року у постійне користування обдарованого ОСОБА_4 перейшли не закінчена будівництвом прибудова літ. «А1», готовністю 52 %.

18 березня 1987 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво веранди розміром 8,0x2,5 м.

Рішенням Білгород-Дністровського виконкому Одеської області від 19 серпня 1994 року № 1009 було у власності ОСОБА_4 залишено збільшену жилу площу на 17,3 кв. м житлової прибудови та затверджено акт про завершення будівництва і вводу в експлуатацію житлового будинку літ. «А» житловою площею 25,1 кв. м, корисною площею 32,5 кв. м, затверджено акт про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 48,4 кв. м, корисною площею 48,4 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту від 05 квітня 2003 року спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 557 кв. м та складається у цілому з глинобитного житлового будинку літ. А, житловою площею 73,5 кв. м, саманної літньої кухні літ. Б, шлакобетонного сараю літ. В, дерев'янно-цегляного сараю літ. Г, цегляного гаражу літ. Д, дерев'яного сараю літ. Ж, шлакобетонної вбиральні літ. З, споруди № 1-7,1.

Виділяючи у власність ОСОБА_3 68/100 частини спірного житлового будинку, ОСОБА_4 - 32/100 частини будинку та визначаючи порядок користування спірною земельної ділянкою згідно з варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий варіант відповідає інтересам обох сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки згідно з варіантом № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказаний варіант найбільш відповідає інтересам кожного співвласника й вимогам земельного законодавства.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна з таких підстав.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності.

Звертаючись до суду із позовом, і ОСОБА_9, і ОСОБА_4 просили виділити їм в натурі належну кожному частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачений ч. 1 ст. 364 ЦК України.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, ухвалою від 24 листопада 2015 року призначив проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставив питання визначити, чи можливий поділ у натурі та вказати всі можливі варіанти поділу в натурі між співвласниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1.

У висновку від 30 грудня 2015 року експерт зазначив, що він розглянув і визначив один варіант поділу спірного житлового будинку з урахуванням часток співвласників 1/25 та 8/25 та з урахуванням побудованих будівель, які до розрахунку часток співвласників не увійшли.

Зокрема, експерт запропонував зробити ремонтно-будівельні роботи з перепланування приміщень, які необхідно узгодити з Білгород-Дністровським міськвиконкомом у встановленому порядку.

В експертному дослідженні зазначено, що вказаний вище житловий будинок не має центральних мереж газопостачання, тому ці роботи не пропонуються. У зв'язку із тим, що в частині житлового будинку, яка виділяється ОСОБА_4 відсутні комунікації водопостачання та водовідведення, влаштування цих інженерних мереж експертом також не пропонується.

Між тим, питання поділу майна врегульовано ст. 367 ЦК України.

Апеляційний суд, вирішуючи спір, не звернув уваги на те, що поділ майна і виділ майна є різними правовідносинами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли у результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Тобто, при поділі майна, що знаходиться в спільній часткові власності, поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із спільного майна правовідносини спільної часткової власності зберігаються. Вони припиняються тільки для особи, частка якої виділяється.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув.

Крім того, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, прийняв до уваги лише висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2015 року, пославшись на те, що після складання попередньої судової будівельно-технічної експертизи була проведена інвентаризація приміщень у 2012 році, тому виникли розбіжності.

При цьому, ні експерт, ні суд не відокремили об'єкти самочинного будівництва.

Між тим, в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2 -2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма ч. 1 ст. 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на викладене уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик