Справа №2-679/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» січня 2007 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кочко В.К., при секретарі - Дуль Т.А., за участю позивача - ОСОБА_1 відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнанням дійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04.01.2007р. між ним та відповідачем, згідно якого позивач купив, а відповідач продала за 1212000 (один мільйон двісті дванадцять тисяч) гривень належну їй на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю заНОМЕР_1, бланкНОМЕР_2, виданого згідно рішення виконкому Таїровської с/ради Овідіопольського району Одеської областіНОМЕР_3, земельну ділянку площею 1,48га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської областіІНФОРМАЦІЯ_1, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі -земельна ділянка), та визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.01.2007 року сторони на виконання попереднього договору від 07.07.2006 року уклали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки, досягли всіх істотних умов договору, та виконали його - відбулася фактична передача земельної ділянки та сплачена її вартість. Однак, так як відповідач ухилилася від нотаріального посвідчення договору і відмовляється визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, то позивачем просить суд згідно ч.2 ст.220 ЦК України визнати договір купівлі-продажу дійсним з моменту його укладення та визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку ст.392 ЦК України.

Відповідач надала суду відзив на позов, яким позов визнала та зазначила, що дійсно між нею та позивачем 04.01.2007 року у простій письмовій формі був укладений зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, відбулося повне виконання договору - відповідач передала позивачу земельну ділянку та отримала від нього гроші за неї. Однак, за станом здоров'я відповідач не змогла до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору. Враховуючи ці обставини відповідач зазначила, що право власності на земельну ділянку за позивачем не оспорює, а тому позовні вимоги визнає та просить суд їх задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню зі наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений у нотаріальній формі попередній договір, за умовами якого відповідач зобов'язалася у 30-тиденний строк після зміни цільового призначення земельної дати або після дати припинення заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, що встановлена Земельним Кодексом України, укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно попереднього договору її продаж мав бути здійснений за 1212000 грн.

04.01.2007 року між позивачем та відповідачем на виконання попереднього договору у простій письмовій формі був укладений основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого позивач купив, а відповідачка продала за 1212000 гривень, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

За умовами договору сторони повинні були 04.01.2007р. о 16-00 посвідчити його у нотаріуса. Однак, відповідач не з'явилася до нотаріуса у призначений час з причин, наведених у відзиві на позов, тобто ухилилися від посвідчення договору.

Як слідує з договору, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме, досягнуто згоди щодо предмету договору, ціни, порядку переходу права власності та порядку розрахунків. Крім того, судом встановлено, що відбулося повне виконання договору, оскільки відповідач передала позивачу земельну ділянку, а останній сплатив за неї встановлену суму у повному обсязі, що було також визнано відповідачем.

Суд також приймає до уваги, що договір був укладений з дотримання вимог Земельного кодексу України щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки п.15 Перехідних положень Земельного Кодексу України в редакції Закону України від 06.10.2004 року №2059-1V, яким було заборонено відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, втратив свою чинність 01.01.2007 року, а Закон України від 19.12.2006 року №490-V, яким заборона на відчуження земель для товарного сільськогосподарського виробництва встановлена до 01.01.2008р., відповідно до п.1 його прикінцевих положень набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 13.01.2007р. («Урядовий кур'єр», 2007,01, 13.01.2007 N6).

 2

Згідно статей 209, 657 ЦК України та ч.7 ст.128 ЗК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Зі змісту ч.І ст.220 ЦК України слідує, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемний. Однак, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Враховуючи такі положення закону, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та визнати дійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, який відповідно до чинного законодавства України є підставою для державного акту на право приватної власності на землю.

Щодо позовних вимог про визнання права власності" за позивачем на земельну ділянку, то суд, задовольняючи позовні вимоги, виходить з наступного:

Відповідно до ч.І ст.210 ЦК України передбачена вимога щодо державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки. Порядок державної реєстрації правочинів, встановлений Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26 травня 2004 року, передбачає порядок державної реєстрації лише для нотаріально посвідчених договорів. Для договорів, що не були нотаріально посвідчені, але визнані судом відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України дійсними, вказаним Порядком внесення відомостей до державного реєстру, а отже, порядок державної реєстрації правочинів, не передбачено.

Таким, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнаний судом дійсним, не підлягає подальшій державній реєстрації. Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач не визнавала за позивачем права власності на земельну ділянку, так як договір не був нотаріально посвідчений та у позивача не має державного акта на земельну ділянку, який згідно ст. 126 Земельного кодексу є документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку, суд погоджується з позивачем, що таким чином оспорюється його право власності, створюються та можуть створюватися перешкоди в користуванні чи розпорядженні ним земельною ділянкою, в підтвердженні права власності на земельну ділянку перед третіми особами, в отриманні державного акта на право власності на землю, а, отже, в реалізації позивачем права власності на земельну ділянку, і за таких обставин відповідно до ст.392 ЦК України суд визнає за позивачем право власності на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 209, 210, 220, 657 ЦК України, ст.128 ЗК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати дійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04.01.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_2 продала за 1212000 гривень, належну їй на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю заНОМЕР_1, бланк НОМЕР_2, виданого згідно рішення виконкому Таїровської с/ради Овідіопольського району Одеської областіНОМЕР_3, земельну ділянку площею 1,48га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради,ІНФОРМАЦІЯ_1 Овідіопольського району Одеської області, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,48га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради, поле ІНФОРМАЦІЯ_1, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.