Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2017 Справа №607/13681/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі:

головуючого судді -           Братасюка В.М.,

за участю секретаря -         Чичкевич О.І.,

позивачки Огбе Хелен Еєх, представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Огбе Хелен Еєх до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» про часткове скасування наказу про відрахування з числа студентів, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває позов Огбе Хелен Еєх до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» про протиправність та скасування наказу в.о. ректора ВУЗу за № 310 від 03.10.2016 року «Про відрахування з числа студентів університету» в частині відрахування позивачки з числа студентів.

Вимогу позивачка обґрунтовує тією обставиною, що вона є іноземкою – громадянкою республіки Нігерія, і з 2014 року навчалася на контрактній формі навчання в ОСОБА_4 вищому навчальному закладі «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» за спеціальністю «лікувальна справа». Впродовж 2014 – 2015 та 2015 – 2016 років успішно виконувала навчальний план першого, другого та третього курсів, однак у зв’язку з складним матеріальним становищем країни її громадянства, а саме рішенням уряду республіки Нігерія, за яким усі кошти підлягають переказу за кордон виключно через Центральний банк республіки, переказ проплати за навчання позивачки від її родичів, на її ім’я в Україну, було затримано на декілька тижнів, внаслідок чого вона (позивачка) прострочила на кілька тижнів внесення проплати за навчання. Відтак рішенням в.о. керівника навчального закладу Огбе Хелен Еєх було відраховано з числа студентів.

Про що вона дізналася постфактум, оскільки їй не доводили до відома, що питання про її відрахування розглядатиметься ні ректоратом, ні студентським парламентом.

В судовому засіданні позивачка та її представник вимогу підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначив, що відрахування студентки відбулося законно, з дотриманням умов укладеного контракту за навчання.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані сторонами спору докази, судом встановлено наступні обставини.

08 жовтня 2014 року між ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» та Огбе Хелен Еєх, укладено договір №334і про зобов’язання ВУЗу за кошти замовника (позивачка) здійснити в період з 08.10.2014 року по 30.06.2020 року навчання Огбе Хелен Еєх на факультеті іноземних студентів за спеціальністю «лікувальна справа» . З метою виконання предмету Договору Виконавець (позивач) зобов’язався надати навчальну послугу англійською мовою за навчальними планами і програмами, встановленими для даної спеціальності, для отримання позивачкою кваліфікації «спеціаліста» та видати документ про освіту, встановленого МОН взірця, за умови виконання навчальної програми та успішного складання підсумкових іспитів.

В свою чергу позивачка зобов’язалася своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах і строки, що встановленні Договором.

Сторони обумовили розмір плати за весь строк навчання в розмірі 24 600 доларів США, з розрахунку 4 100 доларів США за рік навчання, які позивачка, як замовник, зобов’язалася сплачувати в національній валюті України за курсом НБУ, визначеним на день проплати.

Порядок внесення плати за навчальні послуги сторони визначили в п. 4.6 Договору, а саме кожного семестру - до 15.09. за 1 семестр, і до 01.02. за 2 семестр.

Даний Договір складено в письмові формі двома мовами, українською, та доступною позивачці англійською – державною мовою республіки Нігерія.

В судовому засіданні сторони спору визнали, що умови договору №334і виконували сторонами спору належним чином до вересня 2016 року, коли позивачка прострочила внесення чергового платіжу, а саме внесла плату за навчання не у вересні 2016 року, а трьома платежами 7 та 21 жовтня 2016 року.

При цьому хоча позивачку було відраховано з числа студентів, сплачених нею ВУЗу в жовтні 2016 року грошей в сумі 12 940 гривень, 14 599 гривень та 14 394 гривень, їй не повернули,

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами спору, не потребують доказування, а відтак достовірність вищезазначеної обставини доказування не потребує.

Судом також встановлено, що 03.10.2016 року в.о. ректора ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» видано наказ за №310 про відрахування з числа студентів, в тому числі, позивачки, за порушення умов контракту (не внесення плати за навчання), на підставі подання декана факультету іноземних студентів, погодження студентської ради університету. Протоколу № 11 від 29.09.2016 року.

Із змісту подання декана факультету іноземних студентів, датованого 29.09.2016 року вбачається, що студентка 3 курсу навчання 44 групи факультету іноземних студентів за спеціальністю «лікувальна справа» Огбе Хелен Еєх порушила умови контракту (не оплатила за навчання), а відповідно ст. 46 ЗУ «Про вищу освіту» та п. 14 «Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів ВНЗ», затвердженого МОН України №245 від 15.07.1996 року, підлягає до відрахування.

Розглянувши подання декана, рішенням членів студентського парламенту ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України», оформленим протоколом № 11, від 29.09.2016 року, таємного голосування, було одноголосно погоджене відрахування позивачки з числа студентів.

В судовому засіданні позивачка суду пояснила, що вона є іноземкою – громадянкою республіки Нігерія, і з 2014 року навчалася на контрактній формі навчання в ОСОБА_4 вищому навчальному закладі «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» за спеціальністю «лікувальна справа». Впродовж 2014 – 2015 та 2015 – 2016 років успішно виконувала навчальний план першого, другого та третього курсів, жодного разу не порушувала навчальної дисципліни (вчасно відвідувала лекції та практичні заняття), однак у зв’язку з складним матеріальним становищем країни її громадянства, а саме рішенням уряду республіки Нігерія, за яким усі кошти підлягають переказу за кордон виключно через Центральний банк республіки , котрий з причини перенавантаження на платіжні системи проводить міждержавні валютні перекази досить тривалий проміжок часу, переказ проплати за навчання позивачки від її родичів, на її ім’я в Україну, було затримано на декілька тижнів, внаслідок чого вона (позивачка) прострочила на кілька тижнів внесення проплати за навчання.

Про відрахування вона дізналася постфактум, оскільки їй не доводили до відома, що питання про її відрахування розглядатиметься ні ректоратом, ні студентським парламентом. При цьому вона намагалася вжити заходів до повідомлення декана факультету про труднощі з переведенням грошей для оплати за навчання. Однак оскільки вона є іноземкою, не розуміє української мови, намагалася на прийомі в декана факультету довести до відома ці обставини, однак їй пояснили, що потрібно написати заяву, проте не роз’яснили якого змісту та на чиє ім’я, й загалом в ВУЗі відсутні чіткі та доступні для позивачки правила як діяти в подібній ситуації.

Окремо вона зазначила, що вперше в суді з вуст представника відповідача дізналася, що питання про відрахування її з числа студентів розглядалося студентським парламентом, на засідання якого 29.09.2016 року Огбе Хелен Еєх не викликалася, й була позбавлена можливості надавати будь – які пояснення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 Прінс Станлі Ігходару, показав суду, що він є головою Нігерійської общини в України при посольстві республіки, й доводи позивачки відповідають дійсності – на початку минулого (2016 року) року у федеративній республіці Нігерія відбулися вибори, й при цьому втричі здевальвувала національна валюта країни, найра. Урядом країни з метою уникнення подальшої девальвації національної грошової одиниці було вирішено усі міждержавні перекази в іноземній валюті здійснювати через центральний банк країни. А тому, оскільки усі міждержавні перекази зараз відбуваються через один банк, котрий фізично не встигає вчасно проводити платежі, термін переказу грошей в Україну затримується до місяця часу.

Також свідок підтвердив, що як голова Нігерійської общини він спілкувався з деканом факультету іноземних студентів, котрий йому дійсно підтвердив, що позивачка Огбе Хелен Еєх дійсно у вересні 2016 року була на прийомі, усно повідомляла існуючі труднощі щодо своєчасного проведення платежу за 1 семестр 2016 року навчання.

Системний аналіз наданих сторонами доказі та покази свідка, дозволяють суду зробити наступний висновок.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом, укладений між сторонами спору договір №334і від 08.10.2014 року, є договором про надання послуг, при цьому позивачка є споживачем освітньої послуги, а відтак «слабкою» стороною договору.

Пунктом 2.8 Договору №334і передбачено, що виконавець може відрахувати замовника і розірвати договір, в тому числі з причини несвоєчасно оплати за навчання.

Вищезазначено, що позивачка дійсно несвоєчасно внесла плату за навчання у першому семестрі третього року навчання - не у вересні 2016 року, а трьома платежами 7 та 21 жовтня 2016 року.

Разом з тим судом встановлено, що прострочка оплати за послуги відбулася з об’єктивних причин - на початку минулого (2016 року) року у федеративній республіці Нігерія відбулися вибори, й при цьому втричі здевальвувала національна валюта країни, найра. Урядом країни з метою уникнення подальшої девальвації національної грошової одиниці було вирішено усі міждержавні перекази в іноземній валюті здійснювати через центральний банк країни. А тому, оскільки усі міждержавні перекази зараз відбуваються через один банк, котрий фізично не встигає вчасно проводити платежі, термін переказу грошей в Україну затримувався до місяця часу.

Окремосуд зазначає, що оскільки п. 2.8 Договору № 334і його сторони не визначали безапеляційно розірвання договору в односторонньому порядку, як факту, що є наслідком прострочки платежу за навчання, а лише передбачили право відповідача відрахувати позивачку з студентів та розірвати договір про надання послуг, неприпустимим є формальний підхід до вирішення справи шляхом виключно з’ясування компетенції відповідача ОСОБА_4 вищому навчальному закладі «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» на реалізацію права виключення позивачки з числа студентів, без забезпечення її гарантій, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - «Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективі» (рішення у справах «Вайт і Кенеді проти Німеччини» (п.67), «Принц ОСОБА_6 – Адам ІІ проти Німеччини (п.45), «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року.).

А тому суд вважає за необхідне надати оцінку забезпеченню ВУЗом «пропорційності втручання в право власності» позивачки.

Концепція «майна» в розумінні ст.1 Протоколу Конвенції, розглядалася ЄСПЛ не ідентично національного законодавства України, а дещо в іншому напрямку.

Зокрема Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мелахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 р., «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 р., «Прессос Компанія ОСОБА_7А.» та інші проти Бельгії» від 28.10.1995 р., визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути.

Крім того в рішенні «ОСОБА_8 Девелопмент Лтд.» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 р. ЄСПЛ відніс до концепції «майна» ще й «правомірні очікування»/«законні сподівання» .

На думку суду, позивачка будучи іноземною громадянкою, маючи правомірні очікування та законні сподівання на отримання в майбутньому кваліфікації спеціаліста та документа про вищу освіту, приїхала до України і уклала договір про надання освітніх послуг на період 2014 – 2020 року, успішно провчилася 2 курси навчання та до вересня 2016 року на третьому курсі навчання, не порушувала навчальної дисципліни, вчасно сплатила за два курси навчання по 4100 доларів США за кожен рік навчання, та за перший семестр третього курсу навчання 1 627, 81 долара США, в гривневому еквіваленті, однак була відрахована з числа студентів виключно за прострочку оплати – сплатила трьома платежами в жовтні 2016 року, хоча мала сплатити до 15.09.2016 року.

При цьому відповідач ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» лише констатуваши факт прострочки платежу позивачкою за надання освітніх послуг за перший семестр третього курсу навчання, жодними належними та допустимими доказами не довів наскільки критичним для забезпечення поточної діяльності для університету був факт несвоєчасного внесення Огбе Хелен Еєх суми платежу в жовтні замість вересня 2016 року, що зумовлювало нагальну потребу відрахування Огбе Хелен Еєх з числа студентів спірним наказом в.о. ректора університету.

Таким чином, на думку суду, відповідач ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» реалізуючи право на відрахування студента у зв’язку з порушенням ним фінансової дисципліни, до вирішення питання підійшов формально, без забезпечення справедливого балансу між інтересами ВУЗу та необхідністю захисту прав пересічної студентки, котра є іноземкою, не має самостійного заробітку з метою оплати освітніх послуг та у котрої існували об’єктивні труднощі в отримані міжбанківського переказу через банк – нерезидент.

Крім цього суд констатує, що умовами укладеного між сторонами спору договору не передбачено та зі сторони виконавця послуг, не доведено наявності в ВУЗі доступних та зрозумілих для студентів – іноземців, котрі одночасно є споживачами послуг, правил, яким чином діяти у подібній ситуації з метою врегулювання спірних відносин. ( тобто до кого і в якій формі складати звернення про наявність об’єктивних причин неможливості своєчасного та належним чином виконання існуючого зобов’язання, й самі процедурні правила розгляду звернень).

Також суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частиною четвертою статті 40 ЗУ «Про вищу освіту» передбачено, що студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо).

Відрахування студентів (курсантів) з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання, здійснюється за погодженням з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу (ч.6 ст. 40 ЗУ «Про вищу освіту»).

Вищезазначено, що розглянувши подання декана, рішенням членів студентського парламенту ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України», оформленим протоколом № 11 від 29.09.2016 року, таємного голосування, було одноголосно погоджене відрахування позивачки з числа студентів.

Проте, як визнано сторонами спору, питання про відрахування позивачки з числа студентів розглядалося студентським парламентом на засіданні 29.09.2016 року, і про розгляд її питання Огбе Хелен Еєх не повідомлялася та не запрошувалася, внаслідок чого об’єктивно була позбавлена можливості надавати будь – які пояснення та заперечення на звернення декана іноземного факультету.

Вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).»

Зважаючи на викладене, вирішення долі позивачки органом суддівського самоврядування, на котрий законом покладено функцію контролю за відрахуваннямпоновленням студента, проте за відсутності чітко встановленої законом (ч.6 ст. 40 ЗУ «Про вищу освіту») та зрозумілої для позивачки процедури здійснення такого контролю (процедури розгляду звернення декана про відрахування) без повідомлення особи, котрої стосується рішення, за відсутності можливості реалізації її права на висловлення на власний захист, не відповідає критерію якості закону, а тому, на думку суду, не можна стверджувати що відрахування позивачки з числі студентів відбулося «згідно з законом» та відповідало принципу верховенства права.

Разом з тим суд відзначає, що не вбачає ознак дискримінаційного характеру за будь – якою ознакою в процесі відрахування позивачки з числа студентів ВУЗу.

Керуючись ст.ст.10, 60, 213, 215, 222 ЦПК України, ст.ст. 509, 526 ЦК України, Законом України «Про вищу освіту», суд , -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ в.о. ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім.. ОСОБА_3 МОЗ України» за № 310 від 03.10.2016 року «Про відрахування з числа студентів університету» в частині відрахування Огбе Хелен Еєх з числа студентів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддяОСОБА_9