Судове рішення #6220768

 

 

                                                                                                                 

                             

 

 

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Справа №2а-232/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 жовтня 2009 року                                                        

 

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

судді Костіва М.В.

судді Карп'як О.О.

при секретарі Лемеха Л.Я.

 

за участю:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача -ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у  Шевченківському районі м. Львова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

 

в с т а н о в и л а :

фізична особа -підприємець  ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі                м. Львова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій                         № 0001801730/0/14075, прийнятих ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, покликаючись на те, що нараховані відповідачем штрафні санкції зроблені на підставі суб'єктивних припущень податкового ревізора-інспектора, оскільки документально не підтверджені. Крім того, позивач вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова помилково застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг", який не підлягає застосуванню, до того ж за неіснуючі  порушення

Позивач вважає безпідставними висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, викладені у Акті № 571/35/17-2/2807405645 від 04.04.2008 р., з приводу отримання у позивачем у 2006 році доходу в готівковій формі на суму 233 487,00 грн., оскільки під час проведення виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 надала податковому ревізору-інспектору усі необхідні пояснення з приводу існування розбіжностей між сумою задекларованого доходу в розмірі 2 613 048,00 грн. з врахуванням ПДВ та сумою поступлених коштів в розмірі 2 379 561,00 грн. Також позивач зазначає, що відображені у вищевказаному Акті твердження щодо ненадання останнім до перевірки документів, які стосуються дебіторської та кредиторської заборгованості не відповідають дійсності, а сам факт такої відмови не зафіксований відповідачем  відповідно до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", де передбачено, що письмові пояснення щодо ненадання документів та факт відмови має бути відображено в Акті. Натомість в оспорюваному Акті відсутній не лише перелік документів, а й письмові пояснення причин такої відмови, а отже, податковий ревізор-інспектор не провів дослідження первинної документації платника податку, що призвело до помилкового рішення про проведення готівкових операцій суб'єктом підприємництва, яких (готівкових операцій) позивач не здійснював протягом періоду, який перевірявся.

Позивач ствреджує, що усі розрахунки з котрагентами здійснювались виключно шляхом безготівкових розрахунків, тому нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг" є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. На підтвердження того факту, що різниця між задекларованим валовим доходом і сумою фактично перерахованих на банківські рахунки позивача коштів у розмірі 233 487,00 грн. на момент подання декларації являлися лише дебіторською заборгованістю, - подав копії актів звірки та виписки з банку.

Педставник відповідача позов не визнав та подав заперечення на позов. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 01.01.2004 р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Тому, з огляду на вищевказані норми чинного законодавства суму    233 487,00 грн., яка є різницею між валовим доходом та фактично оплаченими коштами, слід вважати виручкою в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Також представник відповідача вважає неспроможність позивача документально спростувати факт отримання готівкових коштів на суму 233 487,00 грн. тим, що позивач не веде обліку руху готівкових коштів.

Представник відповідача наголосив, що позивач, отримавши виручку у іншій формі ніж безготівкова повинен був виконувати вимоги ст.ст.1,3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг". У ст.17 зазначеного закону передбачено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових оперцій через реєстратори розрахункових операцій, зокрема. Тому представник позивача просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суду встановила наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 27.02.2001 року. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_1  взято на податковий облік 13 лютого 1997 року Протягом 2006-2007 р.р.           ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку з чим чинним залишився лише розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Відповідно до підпункту 9.12.1. пункту 9.12. статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", та звичайна (загальна) система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету (13-92, крім фіксованого податку.

Згідно із ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

На підставі направлень від 12.03.2008 р. № 17-2/312 та від 26.03.2008 р. № 17-2/371, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в період з 12.03.2008 р. до 01.04.2008 р. старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби II рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Франківському районі м. Львова проводилась планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 до 31.12.2007 р.  

За результатами перевірки складено Акт № 571/35/17-2/2807405645 від 04.04.2008 р., яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р. здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування. У п.3.1.3. "Чистий доход" зазначеного Акту зазначено, що порушеь перевіркою не виявлено. Не виявлено перевіркою і порушень щодо сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, що підтверджено представником відповідача. За 2006 рік позивачем подано декларацію про отримані доходи, відповідно до якої задекларовано валовий дохід у сумі 2 613 048,00 грн. з врахуванням ПДВ. Одночасно витрати, пов'язані з одержанням доходу становлять 2 583 140,00 грн., отже сума чистого доходу складає 29 908,00 грн. В акті перевірки зазначено, що на банківський рахунок платника у 2006 році поступили кошти за відпущений товар та нараховано відсотки по залишках коштів на розрахунковому рахунку в сумі 2 379 561,00 грн. з врахуванням ПДВ. Таким чином, різниця між задекларованим валовим доходом і сумою фактично отриманих коштів по безготівковому розрахунку склала 233 487,00 грн. На думку відповідача, даний факт є логічним підтвердженням  проведення ФО - П ОСОБА_1 готівкових розрахунків.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та обов'язок усіх громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом

У п.1.11. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надано визначення поняття "податкова декларація, розрахунок" і зазначено, що це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" вказано, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Відповідно до п.4 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, у встановленому законом порядку подала належним чином заповнену декларацію про доходи і повністю виконала зобов'язання по сплаті податку на прибуток.

Податковим ревізором-інспектором вірно зроблено висновок, що кошти у сумі 233 487,00 грн.не поступали на банківські рахунки позивача протягом 2006 року. Проте, відповідно до поданих позивачем виписок з банку та актів-звірки з контрагентами підприємця, у 2007 році на банківські рахунки ФОП ОСОБА_1 контрагентами було перераховано грошові кошти в розмірі 233 487,00 грн. саме в рахунок погашення дебіторської заборгованості за проданий у 2006 році товар. Зважаючи на те, що планова виїзна перевірка позивача проводилась за період з 01.01.05р. до 31.12.2007р., податковий ревізор-інспектор, який проводив перевірку повинен був дослідити первинні документи і врахувати проведені платежі.

Відповідно до п.2.3.2. п.2.3. "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових  перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом N 327 від 10.08.2005р. ДПА України за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Крім того слід зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

У ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зазначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Жодних документів, які б підтверджували факт проведення позивачем готівкових операцій відповідачем суду не представлено, як і відсутні відображення у Акті пояснення щодо встановлених порушень та причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення. Таким чином, висновок податкового-ревізора інспектора щодо отримання позивачем виручки у готівковій формі, відображений в Акті № 571/35/17-2/2807405645 від 04.04.2008 р., грунтується на припущеннях податкового ревізора-інспектора  і суперечить первинній документацій.

В результаті виїзної позапланової перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова встановлено що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення ст.1, п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів за 2006 рік на загальну суму 233 487,00 грн.

У п.12 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у відповідних розмірах (стаття 17). За період, що перевірявся ДПІ у Шевченківскому районі м. Львова позивач здійснював гуртову торгівлю, даний факт також встановлено в п.2.6. Акту перевірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які не здійснюють операції з розрахунків у готівковій формі, застосувати реєстратори розрахункових операцій, а отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, щодо неправомірності рішення                №0001801730/0/14075 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого 12.06.2008 р. ДПІ у Шевченківскому районі м. Львова.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99-100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

п о с т а н о в и л а :

Позов задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.06.2008 р. за №0001801730/0/14075, прийняте ДПІ у Шевченківскому районі м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Судді                                     Брильовський Р.М.

                                        Костів М.В.

                                        Карп'як О.О.

                                            

 

Повний текст постанови виготовлено 12.10.2009 р.

 

 

 

                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація