ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

16.07.08                                                                                           Справа  № 19/112

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечної М.І.

суддів                                                       Юркевича М.В.

                                                                  Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр” № 238 від 11.02.2008 року (вх. 78 від 22.02.2008 року)

на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2007 року у справі № 19/112 (справа надійшла в Львівський апеляційний господарський суд 12.05.2008 року за вх. № 170)

за позовом Державного територіально-галузевого об‘єднання “Південно-західна залізниця”, м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр”, с.Гранітне, Сарненський район, Рівненська область.

про стягнення 29305 грн. штрафу.

за участю представників: від позивача –не з»явився, від відповідача –Олександрович О.М.          

Представнику відповідача роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі- ГПК України).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2007 року у справі № 19/112 задоволено позов Державного територіально-галузевого об‘єднання “Південно-західна залізниця” до Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр”:  стягнено з останнього 29305 грн. штрафу та судові витрати.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив зокрема з того, щ?о підставою для відповідальн?ості товариства є доведеніст?ь факту неправильного зазначення ним у накладній відомостей щодо маси вантажу, за що статтями 118, 122 Статуту залізниць передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційній скарзі № 38 від 11.02.2008 року (вх. № 78 від 22.02.2008 року) скаржник посилається на те, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2007 року у справі № 19/112 не відповідає вимогам чинного законодавства України у зв»язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при перевірці маси вантажу та складанні комерційного акта не дотримано вимоги законодавства.

Державне територіально-галузеве об‘єднання “Південно-західна залізниця” (надалі –Залізниця) відзиву на апеляційну скаргу суду не подало. Представник Позивача в судовому засіданні 25.06.2008 року заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.  В дане судове засідання Залізниця явку представника не забезпечила, поважності причин зазначеного суду не довела. За наведеного, враховуючи повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення йому під розписку ухвали суду від 25.06.2008 року,  заслухання судом в попередньому судовому засіданні пояснень представника позивача, виходячи з положень ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення місцевого господарського суду за наявними матеріалами справи, та прийняти за наслідками перегляду відповідно до ст.ст. 103, 105 ГПК України постанову.

Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Згідно зі ст.. 3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Із змісту ст. 21 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст. 71 Статуту залізниць України вбачається, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом залізниць України, Правилами перевезення та відповідними договорами.

Так, 22.08.2006 року відповідно до накладної № 41125560 зі ст. Клесів Львівської залізниці на ст. Роздільна-1 Одеської залізниці, було відправлено вагони за № 65951253, № 60675352, № 67674960, № 67173419, № 67372631 з вантажем – відсів гранітний  загальною масою 346 000 тис.кг. (а.с. 11-12).

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

При контрольному переважуванні вищезазначеного вантажу, на станції Шепетівка Південно-Західної залізниці, виявилося перевищення ваги від зазначеної в перевізних документах: у вагоні № 67173419 на 2160 кг, № 60675352 на 2860 кг; № 67674960 на 4620 кг, № 65951253 на 4900 кг, про що було складено комерційний акт № АР 281499/4 від 24.08.2006р. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст. 129 Статуту залізниць обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється відповідними Правилами складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акта відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідно до частини другої статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом. Згідно з пунктом 8 цих Правил, якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних документів під час перевезення міститься у Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644. Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складанні акта в графі 5 накладної зазначаються його номер і коротко причина його складення ("про недостачу ___ місць", "про недостачу маси ___ кг" "про відсутність пломб" тощо).

Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).

Позивач зазначені вимоги законодавства порушив. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на комерційному акті, складеному на станції Шепетівка, відсутня будь-яка відмітка станції Роздільна-1 Одеської залізниці про фактичну наявність та стан вантажу, при цьому, не складено і  нового комерційного акту.

Подана позивачем в судове засідання копія комерційного акта № АР 281499/4 від 24.08.2006р. містить відмітку станції призначення про стан вантажу. Однак, така відмітка відсутня на поданій позивачем в суд першої інстанції копії даного акта, а тому в колегії суддів апеляційного суду відсутні правові підстави вважати про складання даного запису на час надходження вантажу на станцію призначення. Крім цього, дана копія комерційного акта подана апеляційному суду без клопотання з обгрунтуванням причин неможливості її подання суду першої інстанції, а тому відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України даний додатковий доказ не може бути прийнятий апеляційним господарським судом.

Крім цього, на наявній в матеріалах справи копії дорожньої відомості № 41125560 відсутні записи про складання відповідного комерційного акту, також дана відомість та копія накладної № 41125560 не містить відмітки попутної станції Шепетівка Південно-Західної залізниці та не додано другого примірника даного комерційного акта до перевізних документів, доказів протилежного позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не представлено. (а.с. 10-14).  Крім цього, слід зазначити, що в накладній № 41125560 від 22.08.2006 року міститься посилання на складання комерційного акта № 281449/4 від 24.08.2006 року, тоді як Залізниця просить стягнути з відповідача штраф за порушення перевезення, зафіксоване в комерційному акті № АР 281499/4 від 24.08.2006р.  

Обов”язок перевізника щодо внесення у залізничну накладну та дорожню відомість відміток про складання акту загальної форми та комерційного акту та їх короткого змісту також встановлено пп. 6.10 п. 6 Правил оформлення перевізних документів”. Відомості про складання комерційного акту, як і сам акт ні вантажовідправнику, ні вантажоотримувачу надані не були. В свою чергу, це унеможливило участь представника вантажовідправника у проведенні переважування або проведення контрольного зважування при отриманні вантажу вантажоотримувачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що  відомості, наведені позивачем в комерційному акті, не можуть бути визнані такими, що  беззаперечно підтверджують факт порушення вантажовідправником вимог чинного законодавства стосовно оформлення перевізних документів, оскільки вони не відповідають обставинам справи. За наведеного апеляційний суд вважає за неможливе прийняти вищезазначений комерційний акт як належний та допустимий доказ у даній справі, оскільки він складений з порушенням встановленого чинним законодавством порядку його складання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Інших доказів в підтвердження викладених в позовній заяві обставин, доведеність яких є підставою для стягнення з відповідача 29305 грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу, позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України суду не представлено.

В зв’язку з тим нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з»ясував обставини справи та прийняв рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, при цьому судом не було дотримано норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4-3, 43, 82, 84 ГПК України щодо порядку прийняття рішення та його змісту, а тому це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Апеляційний суд, керуючись повноваженнями наданими п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, приходить до висновку, з огляду на викладене, рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2007 року у справі № 19/112 слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові Державного територіально-галузевого об‘єднання “Південно-західна залізниця” до Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр” про  стягнення 29305 грн. штрафу, слід відмовити.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до статтей 49, 105 ГПК України віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України

                        П О С Т А Н О В И В  :

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр” задоволити.

     2. Рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2007 року у справі № 19/112 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові Державного територіально-галузевого об‘єднання “Південно-західна залізниця” до Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр” про  стягнення 29305 грн. штрафу - відмовити.

3.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об‘єднання “Південно-західна залізниця” на користь Відкритого акціонерного товариства “Вирівський кар‘єр” 146 грн. 52 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

     4.          Доручити господарському суду Рівненської області відповідно до ст. 116 ГПК України видати наказ на виконання даної постанови в частині відшкодування скаржнику судових витрат.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

     7.          Справу повернути в Господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя                                                                         М.І.Городечна

суддя                                                                                                 М.В.Юркевич

суддя                                                                                                  В.Л.Кузь