Справа № 653/2684/16-ц

Провадження № 2/653/190/17

РІШЕННЯ

іменем України

"01" лютого 2017 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Венглєвської Н.Б.

секретаря Мустафаєва Ф.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої його неповнолітньому сину ОСОБА_3 внаслідок Дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 03 березня 2016 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_4, неповнолітньому ОСОБА_3, було завдано шкоду здоров’ю, а саме спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я. Вказує, що 03.03.2016 року ОСОБА_4 близько 17 години, рухаючись в м. Генічеськ по вул.. Ковпака та керуючи автомобілем Форд Фієста д/н НОМЕР_1, всупереч вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на пішохода – малолітнього ОСОБА_3 Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 06.04.2016 року, яка постановою апеляційного суду Херсонської області від 01.06.2016 року залишена без змін, ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6/шість/ місяців.

Вказує, що винними діями ОСОБА_4 була завдана матеріальна шкода, пов’язана із витратами на лікування, які становлять 310 грн. 24 коп. та моральна шкода, яка виразилася у тривалих фізичних стражданнях, які переніс неповнолітній ОСОБА_3 у зв’язку з отриманими черепно-мозковими травмами. Крім того через неправомірну поведінку відповідача, щодо ненадання допомоги після вчинення ДТП та в подальшому, щодо постійного звинувачення неповнолітнього у спричиненні цієї пригоди, ОСОБА_3 було завдано душевних страждань які виразилися у постійному емоційному переживанні, щодо обставин вчиненого правопорушення, а також переживань позивача та його дружини, з приводу стану здоров’я дитини, яку позивач оцінює в 30 тис. грн..

У зв’язку з відмовою відповідача відшкодувати витрати у добровільному порядку звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2016 року задоволено клопотання відповідача та позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ СК «Країна».

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_2 підтримала повністю, посилаючись на обставини справи. Вказує, що вина ОСОБА_4 доведена постановою Генічеського районного суду Херсонської області та у зв’язку з цим не потребує доказування. Винними діями відповідача було спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню з особи винної у її спричиненні.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини позову. Просить суд позов задовольнити.

В ході судового розгляду справи, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, де з урахуванням вимог ст.. 24.2 ст.. 24.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач на основі здійснених розрахунків просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» у солідарному порядку матеріальні збитки у розмірі 4134 грн.

Крім того заявлено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та к і під час розгляду даної цивільної справи та витрати пов’язані з прибуттям до суду, які в загальному розмірі становлять 11181 грн. 80 коп.

ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав. Проти задоволення позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовував тим, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в ПАТ СК «Країна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 6362004. А згідно зі ст.. 1194 ЦК України, позов до особи, яка завдала шкоду, може бути пред’явлена у разі недостатності страхової виплати. Оскільки позивач не звертався до Страховика за відшкодуванням шкоди, то вважає що вимоги є безпідставними. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – ПАТ СК «Країна», в судове засідання не з’явився, надіславши до суду заперечення проти позову, у яких просить суд відмовити в задоволенні позову до страховика. Свої заперечення обґрунтовує тим, що питання відшкодування шкоди врегульовані Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст.. 35.1 вказаного Закону, потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування має протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подати страховику заяву про страхове відшкодування. Статтею 33 даного Закону передбачено обов’язки водія транспортного засобу причетного до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку. А так як ні позивач, ні відповідач до цього часу не повідомили ПАТ СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду, не подали заяв та повідомлень стосовно ДТП, то обов’язок ПАТ СК «Країна» щодо прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату не настав, у зв’язку з чим виключно завдавач шкоди повинен відшкодовувати завдану шкоду.

У своїх додаткових запереченнях відповідач, посилаючись на раніше подані заперечення, щодо не звернення ні потерпілої сторони, ні винуватця ДТП для виплати страхового відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказав, що невірно проведені арифметичні розрахунки позивачем, просить суд в задоволенні позову до ПАТ СК «Країна» відмовити у повному обсязі, та врахувати заперечення стосовно пред'явлених до них позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України надається право громадянам на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого у відповідності з вимогами ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 06.04.2016 року, яка постановою апеляційного суду Херсонської області від 01.06.2016 року залишена без змін, ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6/шість/ місяців. Як вбачається зі змісту постанови від 06.04.2016 року, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що 03.03.2016 року ОСОБА_4 близько 17 години, рухаючись в м. Генічеськ по вул.. Ковпака та керуючи автомобілем Форд Фієста д/н НОМЕР_1, всупереч вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на пішохода – малолітнього ОСОБА_3 в результаті чого йому було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я та транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до обставин встановлених вказаною постановою, порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з наслідками у вигляді тілесних ушкоджень пішохода та механічних пошкоджень транспортного засобу.

Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням викладеного суд вважає, що встановленими є обставини та не потребують доказування з приводу подій які мали місце 03.03.2016 року щодо порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та їх причино наслідковий зв'язок з спричиненням тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я. Дані обставини підтверджуються постановою суду від 06.04.2016 року, висновком експерта №46 від 04.03.2016 року, постановою про закриття кримінального провадження від 11.03.2016 року, постановою апеляційного суду Херсонської області від 01.06.2016 року.

 Як вбачається із Полісу №АЕ/ 6362004 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», відповідно до якого ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн.; за шкоду заподіяну майну - 50000 грн.; розмір франшизи-510 грн. Строк дії страхового полісу з 19.11.2015 року по 18.11.2016 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі-Закону) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, до дня розгляду справи ані позивач, ані відповідач із заявою та повідомленням про Дорожньо-транспортну пригоду до Пат СК «Країна» не зверталися, про події що мали місце 03 березня 2016 року страховика не повідомляли.

В Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов’язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов’язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення шкоди з ПАТ СК «Країна» задоволенню не підлягають, оскільки діями чи бездіяльністю страховика прав позивача порушено не було.

Разом з тим, відсутність обґрунтованого права щодо відшкодування шкоди з особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність особи винної у заподіянні шкоди не позбавляє права потерпілої сторони на відшкодування завданої шкоди за рахунок винуватця ДТП. При цьому посилання відповідача на те, що потерпіла сторона не зверталася до Страховика за відшкодуванням завданих збитків, як на підставу необґрунтованості позову суд не бере до уваги, оскільки таке твердження не ґрунтується на законі, при цьому суд виходить за наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ст..12, ст 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, посилання відповідача у своєму запереченні проти позовних вимог ОСОБА_2 на неподання потерпілим відповідної заяви до страховика як на підставу для відмови позові повністю спростовується вищезазначеним.

Разом з тим, суд вважає, що заявлена позивачем сума матеріальних збитків, згідно наданого розрахунку є невірною у зв’язку з неправильним розрахунком. Так статтею 24 Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я,медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. (Пункт 24.1) Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів(Пункт 24.2) Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті(Пункт 24.3). 

У своїй заяві про збільшення позовних вимог, позивач наводить розрахунок який відповідно до вказаного вище способу становить 4134 гривень, тоді як відповідно до ст.. 24 Закону такий має становити 1378/30*10 =459 грн. 30 коп.. Отже сума матеріальної шкоди за лікування яка підлягає відшкодуванню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача в сумі 459.3 грн.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно положень ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. 

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні доведено, що винним у ДТП, в результаті якого неповнолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, є відповідач ОСОБА_4

Відповідно до ст.1177, 1195 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивач ОСОБА_2 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому та малолітній дитині в результаті винних дій відповідача, від яких ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні, чим було порушено нормальні життєві умови його та його сім’ї, психічні переживання як позивача так і неповнолітнього ОСОБА_3, порушення нормального життєвого ритму дитини та з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань вважає, що розумним та справедливим буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 тис. грн.

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Беручи до уваги вищезазначені принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, позицію та особу самого винного, який добровільно матеріальну шкоду не відшкодував, його відношення до вчиненого, а саме те що вину ОСОБА_4 не визнав, вибачення потерпілій стороні не приніс, а також враховуючи, що малолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження які відносяться до легких тілесних ушкоджень та перебував на лікуванні, внаслідок чого дійсно був позбавлений нормального життєвого ритму. З урахуванням доводів позивача щодо переживань батьків дитини з приводу його здоров’я, та враховуючи, характер, обсяг та глибину моральних страждань, які переніс малолітній ОСОБА_3, тривалість лікування - на які вказував позивач, суд вважає, що цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 10 тис. грн.., що об'єктивно відповідатиме характеру та обсягу перенесених моральних страждань.

Що стосується стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов’язаних з розглядом справи про адміністративне правопорушення та розглядом цивільної справи, а також витрат пов’язаних з участю представника у судових засіданнях суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.. 85 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою особою добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВСС України від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, за участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення в Генічеському районному суді Херсонської області позивачем було сплачено грошову винагороду адвокату ОСОБА_1 в розмірі 3000 грн., яку просить стягнути з відповідача. Разом з тим, спеціальним законом який регулює питання відшкодування витрат на правову допомогу є Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Статтею 1 вказаного Закону, який був чинний на час розгляду справи було визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Як встановлено судом, зокрема з журналу судового засідання, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції представник позивача брала участь у двох судових засідання, загальна тривалість яких становить 3 години.

Відповідно до Закону України від 25.12.2015 р. № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» із змінами відповідно до Закону України від 19.05.2016 р. № 1384-VIII, мінімальний розмір заробітної плати на час розгляду справи становив 1378 грн. У зв’язку з чим розмір витрат які підлягають стягненню з відповідача за участь представника у судових засіданнях під час розгляду справи про адміністративне правопорушення становить 1378 грн.*0.4*3=1653 грн. 60 коп. Відомостей щодо вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді позивачем не надано.

Як вбачається з журналу судового засідання, участь представника позивача при розгляді даної справи мала місце в трьох судових засіданнях: 26 жовтня та 15 листопада 2016 року та 31 січня 2017 року. При цьому з журналу судового засідання вбачається, що в судових засідання 26.10.2016 року та 15.11.2016 року представник приймала участь на протязі 1 год. 10 хв., та округленням до годин, становить 2 години, що з урахуванням вимог про відшкодування шкоди та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на час участі у судових засіданнях 1450 грн. становить 1450грн.*0.4*2=1160 грн. та участь у судовому засіданні 31.01.2017 року протягом трьох годин, що згідно розрахунку відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» зі змінами від 06.12.2016 року становить 1600*0.4*3=1920 грн. Тобто відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір відшкодування витрат на правову допомогу при розгляді даної справи становить 3080 грн. Відомостей щодо вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді позивачем суду також не надано.

Вирішуючи питання про витрати позивача, пов’язані з явкою його представника до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ЦПК України за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5.1 постанови КМ України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до п. 6 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 р. № 59, витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду, зокрема, автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Таким чином, витрат позивача, пов’язані з явкою його представника до суду, підлягають відшкодуванню з врахуванням всіх витрат. При цьому представником позивача витрати, пов’язані з явкою до суду, обґрунтовані витратами на придбання квитків автобусного сполучення та квитків залізничного сполучення на загальну суму 283 грн. 48 коп.; та частково витратами на пальне з м. Запоріжжя до м. Генічеськ і назад. Пальне придбане згідно долучених до справи копіями фіскальних чеків № 6455 від 01.04.2016 року 17.85 л. на 349 грн. 86 коп., № 3085 від 26.10.2016 р. 20 л. на 453 грн. 52 коп., №7068 від 25.10.2016 року 28.02 л. на 650 грн. 34 коп., №8046 від 11.11.2016 року 20 л. на 450 грн., №9092 від 15.11.2016 року 22.44 л. на 504.90 грн. та №5265 від 31.01.2017 року 27.11 л. на 639.8 грн. Враховуючи те, що вказане пальне, було придбане безпосередньо перед поїздкою представника позивача для участі у судових засіданнях у Генічеському районному суді, а також відстань від м. Запоріжжя до м. Генічеськ і назад 440.8 км, суд приходить до висновку, що розмір витрат позивача, пов’язаних з явкою його представника до суду, підлягає відшкодуванню в межах наданих доказів щодо підтвердження цих витрат..

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду у розмірі 1102 грн. за вимогу майнового характеру та вимогу про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ставок судового збору, що діяли на момент звернення до суду, сплачена сума судового збору за кожну із заявлених вимогу мінімальному розмірі визначеному Законом, тому з урахуванням ст.. 88 ЦПК України вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 454, 511, 636, 979, 1187, 1194 ЦК України, ст10, 11, 60, 61, 84, 85, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 459/чотириста п’ятдесят дев’ять/ гривень 30 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в рахунок завданої моральної шкоди 10000/десять тисяч/ гривень.

Стягнути зі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати пов’язані з наданням правової допомоги в розмірі 4733/чотири тисячі сімсот тридцять три/ гривні, витрати представника, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 3048/три тисячі сорок вісім/ гривень 42 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102/одна тисяча сто дві/ гривні 40 коп., а всього понесені витрати в загальному розмірі 8883/вісім тисяч вісімсот вісімдесят три/ гривні 82 коп.

В іншій частині заявленого позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області.

Суддя: Н.Б. Венглєвська