Єдиний унікальний номер 242/3321/14-ц Номер провадження 22-ц/775/330/2017

Головуючий у 1 інстанції Пирогова Л.В.

Доповідач Осипчук О.В.

Категорія 72

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів: Груіцької Л.О., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут цивільну справу за заявою Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Селидівської міської ради про визнання спадщини відумерлою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Селидівський міжрайонний прокурор звернувся до суду із заявою в інтересах держави в особі Селидівської міської ради про визнання відумерлою спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, мотивуючи тим, що померлому згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1. на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 належала на праві власності земельна ділянка (пай) в розмірі 4,15 та 0,06 гектар, вартістю 56931,68 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк зазначене майно не було успадковане жодною особою, просив визнати спадкове майно у вигляді земельної ділянки (паю), що залишилася після смерті ОСОБА_2 відумерлою та визнати за територіальною громадою Селидівської міської ради право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 листопада 2014 року заяву Селидівського міжрайонного прокурора про визнання спадщини відумерлою було задоволено. Спадщину у виді земельної ділянки (паю) в розмірі 4,21 га, що залишилася після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 що належала йому на праві власності на підставі державного акту НОМЕР_1, виданого 16.03.2005 року, визнано відумерлою та передано Селидівській територіальній громаді.

На вказане рішення суду ОСОБА_1, який не приймав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви.

В обгрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що він є рідним сином померлого ОСОБА_2, та рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2011 року по справі № 2-397/11 за ним визнано право на спадок за законом на земельний пай в розмірі 4,21 га, що належав батькові на підставі державного акту НОМЕР_1, виданого 16.03.2005 року. Вказане рішення є чинним, отже, право власності він набув на законних підставах відповідно до ст.328 ЦК України. 11 квітня 2014 року він звернувся в Красноармійський міський відділ регіональної філїі ДП «Центр державного земельного кадастру» для переоформлення державного акту на право власності, відповідно до чого була виготовлена технічна документація із землеустрою, що посвідчує його право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Суд не зважив на те, що заявником при зверненні до суду не були перевірені відомості щодо прийняття спадку та оформлення технічної документації. Інформація, отримана з Першої селидівської державної нотаріальної контори від 18.11.2014 року, не об'єктивна, також не з'ясовано питання відсутності спадкоємців за заповітом. Так, у рішенні від 16.03.2011 року суд послався на відповідь Першої селидівської державної нотаріальної контори від 16.03.2011 року, де згідно даних спадкового реєстру 22.06.1996 року за реєстровим номером № 2842 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2. Вищеназвані факти свідчать про порушення вимог ст .275 ЦПК України при подачі заяви про визнання спадщини відумерлою, необ'єктивний розгляд судом вказаної справи та порушення вимог ст.277 ЦПК України.

В апеляційний суд ОСОБА_1 не з'явився, в апеляційний скарзі просив розглянути справу без його участі (а.с.38), про дату та час розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки та телефонограми, яка прийнята ним особитсо 7 лютого 2017 року та зареєстрована в Журналі телефонограм за номером 459 (а.с.68).

Від представника Селидівської міської ради Ігнатенко О.О. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

У судовому засіданні апеляційного суду інтереси заявника представляла прокурор відділу прокуратури Донецької області Сєрова Н.С., на підставі довіреності, виданої Керівником Красноармійської місцевої прокуратури О. Щепіхіним. Згідно додатку до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-V-II територіальна юрисдикція Красноармійської місцевої прокуратури розповсюджується на м. Селидове.

Представник прокуратури Сєрова Н.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню із залишенням заяви без розгляду з таких підстав.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що згідно копії актового запису про смерть №283 ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.33). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,21 га, розташована на території Селидівської міської ради Донецької області (а.с.3). Згідно інформації, наданої відділом держземагенства у м.Селидове Донецької області від 13.10.2014 № 682/01-17, нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнту індексації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 становить 56931 грн. 68 коп (а.с.6). Відповідно наданої державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори інформації від 18.11.2014 року №668/01-09, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилося, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.29).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався вимогами статті 1277 ЦК України і виходив з того, що спадкоємці не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки останній дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ст.ст. 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою регулюється главою 9 розділу ІV (окреме провадження) ЦПК України.

Згідно ст. 274 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частиною першою статті 275 ЦПК передбачено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до ст. 277 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Склад заінтересованих осіб визначає суд, такими заінтересованими особами можуть бути спадкоємці, що відмовилися від спадщини, особи, що не прийняли спадщину в силу різних причин та інші особи. Суддя зобов'язаний повідомити останніх про час і місце судового засідання.

Згідно з ч.1 ст. 235 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Cправи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч.4 ст. 235 ЦПК України).

Згідно роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що Селидівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою в порядку статей 274,278 ЦПК, тобто в окремому провадженні. При цьому в прохальній частині заяви прокурор, крім визнання спадщини відумерлою, також просив визнати за територіальною громадою Селидівської міської ради право власності на земельну ділянку.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву прокурора і, зокрема, передаючи земельну ділянку Селидівській територіальній громаді, не зважив на те, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитися вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК суд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

В заяві прокурор посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 спадкове майно у вигляді земельної ділянки не було успадковане упродовж встановленого законом строку жодною особою і має місце порушення інтересів держави внаслідок не вжиття Селидівською міською радою заходів щодо оформлення права власності на державний акт, виданий ОСОБА_2

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надав копію рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2011 року, яке набрало законної сили 29 березня 2011 року, та яким було визначено ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Також визнано за ОСОБА_1 право на спадок за законом на земельний пай в розмірі 4,21 га, та грошовий вклад(а.с.40).

З тексту цього рішення вбачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_2 є батьком позивача, про що свідчить свідоцтво про народження. Також судом встановлено наявність у позивача ОСОБА_1 рідного брата ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та рідної сестри ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Крім того, в рішенні міститься посилання на відповідь Першої селидівської нотаріальної контори від 16.03.2011 року про те, що згідно даних Спадкового реєстру Першою селидівською держнотконторою 22.06. 1996 року за реєстровим номером 2842 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкової справи не заводилося, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Науково-практичний коментар до статті 278 ЦПК України роз'яснює, що коментована стаття визначає перелік обставин, які повинен встановити суд для ухвалення такого рішення:

-спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, а саме: а) немає фізичних осіб, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини; б) немає юридичної особи чи інших учасників цивільних відносин, які вказані в заповіті як спадкоємці;

-спадкоємці усунені від права на спадкування (спадкоємці були усунені від права спадкування згідно з ст. 1224 ЦК);

-спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття (до нотаріальної контори не подано заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини; нема рішення суду про призначення спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини; у книзі обліку спадкових справ є заяви про відмову спадкоємців від прийняття спадщини).

Ці обставини повинні бути підтверджені доказами і складати мотивувальну частину рішення - ними підтверджується факт відсутності спадкоємців.

Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не перевірив чи є спадкоємці за заповітом і за законом після смерті ОСОБА_2, або особи, які вчинили будь-які дії для прийняття спадщини і, відповідно, не вирішив питання про залучення до участі у справі заінтересованих осіб.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що існує спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому рішення суду підлягає скасуванню і відповідно до вимог ч.6 ст. 235 ЦПК України заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 235, 307,315 ЦПК України, апеляційний суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 листопада 2014 року скасувати.

Заяву Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Селидівської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.

Роз'яснити Селидівській міській раді, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.В.Осипчук

Судді: Л.О.Груіцька

Г.В.Новікова