Справа: №22ц-1396/09                                                                                                                  Категорія 2

Головуючий у  І-ій інстанції: Трагнюк В.Р.

Доповідач: Дроботя В.В.

                                                                       

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

     17  вересня   2009  року                                                               м. Ужгород

   

    Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

 

                    Головуючого - Дроботі В.В.,

                                                           суддів -Боднар О.В., Мацунича М.В.,

                    при секретарі  - Коновчук Т.В.

                                                           з  участю  апелянтки  ОСОБА_1,

                                                           представників  сторін ОСОБА_2

                                                           ОСОБА_3

                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачки  ОСОБА_1на  рішення  Виноградівського  районного  суду

від  15  травня  2009  року,-

 

в с т а н о в и л а:

 

   ОСОБА_4.  пред'явив  до ОСОБА_1  позов  про  усунення  перешкод  у  користуванні  власністю  шляхом  знесення  будівлі.

Позивач  зазначав,  що  відповідачка  на  сусідній  земельній  ділянці  в  АДРЕСА_1 у  2006-07  роках  на  місці  старого  будинку  побудувала  кафе-магазин.  Дане  будівництво  вона  здійснила  при  відсутності  правовстановлюючих  документів  на  земельну  ділянку,  шляхом  самовільного  захоплення  його  - позивача  частини  ділянки  та  без  дозволу  на  початок  робіт,  а  також  без  проектної  документації.

В  результаті  незаконних  дій  відповідачки  порушені  його  права:  він  та  члени його  сім'ї  не  мають належних  умов  проживання  через  відвідувачів  сусіднього  закладу,  він  позбавлений  доступу  для  ремонту гаража.  Окрім  того,  атмосферні  опади  з  даху  і  карнізу  закладу  стікають  у  його  двір  та  на  гараж.

ОСОБА_1  пред'явила  зустрічний позов  про  знесення  господарських  споруд.

Свої  вимоги  обґрунтувала  тим,  що  її сусід ОСОБА_4.  у  2007  році  на  своїй  земельній   ділянці  у  АДРЕСА_2  у  безпосередній  відстані  від  межі  ділянок  з  порушенням  правил  будівництва  та  санітарно-епідеміологічних  норм  здійснив  самочинне  будівництво  гаражу,  туалету  та  свинарника.  Ці  господарські  споруди,  в  тому  числі  одна  з  вигребною  ямою  порушують   її  права  та  норми  добросусідства.

Рішенням  суду  основний  позов  задоволено,  у  задоволенні  зустрічного  позову  відмовлено.

В  апеляційній  скарзі  відповідачка  просить  рішення  скасувати  і  ухвалити  нове,  яким  задовольнити  її  вимоги  та  відмовити  у  вимогах  ОСОБА_4.  Посилається  на  те,  що  рішення  ухвалено  з  порушенням  норм  матеріального  і  процесуального  закону.  Висновки  суду  про порушення  нею  прав  позивача  не  відповідають  обставинам  справи.  Суд  безпідставно  не  прийняв  до  уваги  докази,  надані  нею  у  підтвердження  факту  самочинного  будівництва  з  боку  позивача.

Колегія  вважає,  що  скарга  підлягає  до  часткового  задоволення  з  таких  підстав.

По  справі  є  встановленими  та  доведеними  слідуючі  факти  та  обставини.

Позивач  є  власником  житлового  будинку  та  земельної  ділянки,  розташованих  в  АДРЕСА_2  (т.1,  а.с.12,  13,  227-229,  231).

Відповідачка  у  2003  та  2005  роках  набула  право  власності  на  житловий  будинок  в  АДРЕСА_1,  тобто  по  сусідству,  але  право  власності  на  земельну  ділянку  не  оформила  ( т.1,  а.с.44-45,  196-201).

Прийнявши  24  жовтня  2004  року  рішення  про  передачу  у  власність  відповідачки  земельної  ділянки  за  вказаною  адресою  Виноградівська  міська  Рада  її  цільове  призначення  не  змінила:  ділянка  була передана  для  будівництва,  обслуговування  житлового  будинку  та  ведення  особистого  селянського  господарства,  а  не  для  комерційних  цілей  ( т.1,  а.с.46).

У  2006-07  роках  відповідачка  на  ній  побудувала  будову  довжиною  25м.,  висотою  15м,  загальною  площею  501,5  кв.м.  Її  цільове  призначення  -  кафе-магазин.  В  результаті  цього  будівництва  ОСОБА_1  самовільно  зайняла  частину  ділянки  позивача  (т.1,  а.с.48,  103,  104,  171-177).

Є  також  доведеним,  що  рішенням  суду,  яке  набрало  чинності, рішення  Виноградівської  міської  Ради  про  надання  відповідачці  дозволу  на  перебудову  житлового  будинку  під  кафе-магазин,  дозвіл  та  проектна  документація  на  цей  об'єкт  визнані  нечинними  (т.1,  а.с.6-11).

У  цей  же  самий  період  позивач  без  дозволу  та  документації  на  своїй  ділянці  впритул  до  меж  суміжних  ділянок  побудував  гараж,  склад  та  свинарник  (т.1,  а.с. 55-57,   179).

Згоди  на  виготовлення  технічної  документації,  будівництво  та  здачу  в  експлуатацію  збудованих  споруд  та  будівель  жодна  з  сторін  спору  іншій  стороні  не  давала.

Посилаючись  на  вказані  факти  сторони  просили  усунути  порушення  їх  прав  шляхом  демонтажу  (знесення)  кафе-магазину,  гаражу,  складу та  свинарника,  тобто  у  спосіб,  передбачений  ст.  ст.16,  386,  391  ЦК  України  та  ст.  ст.  103,  104,  152  ЗК  України.

Доведено,  що  відповідачка,  збудувавши  у  житловій  зоні  міста  комерційний  об'єкт,  передала  його  в  оренду  ОСОБА_5  -  третій  особі  по  даній  справі.  В  даній  будівлі  з  8.00  до  23.00  щоденно  без  перерви  та  без  вихідних  функціонує  кафе  (т.1,  а.с.  188-189).

Ця  діяльність,  безумовно,  порушує  права  сусіда  відповідачки,  тобто  позивача  на  повагу  до  особистого  життя  та  належні  умови  проживання,  які  передбачені  ст.293  ЦК  України.

Збудована  будівля  також  порушила  право  власності  позивача  на  належну  йому  земельну  ділянку,  яке  гарантоване  ст.90  ЗК  України,  адже  в  результаті  цього  будівництва  відповідачка  самовільно  захопила  частину  суміжної  ділянки.

Висновок  суду  про  порушення  відповідачкою  майнового  та  особистих  немайнових   прав  позивача  ґрунтується  на  матеріалах  справи.

    Окрім  того,  системний  аналіз  ст.375  ЦК,  ст.  27  ЗУ  «Про  архітектурну  діяльність»,  ст.5  ЗУ  «Про  основи  містобудування»  дає  підстави  зробити  висновок,  про  те,  що  погодження  проекту  на  будівництво,  проведення  будівельних  робіт  та  введення  в  експлуатацію  будь-якого  об'єкту  повинні  здійснюватись  за  письмовою  згодою  суміжного  землекористувача  (власника).

    Як  зазначено  вище,  позивач  згоди  на  зведення  поруч  з  його  ділянкою  кафе-магазину  не  давав.

    Колегія  погоджується  з  рішенням  суду  першої  інстанції  в  цій  частині.  Виключенню  підлягають  лише  вказівка  та  посилання  на  ст.376  ЦК  України,  як  на  підставу  задоволення основного  позову,  оскільки  вона  регулює  інші  правовідносини.

    Апеляційна  скарга  відповідачки  заслуговує  на  увагу  у  наступному  обсязі.

    Позивач ОСОБА_4.  без  рішення  виконкому,  без  дозволу  ДАБК,  без  проектної  документації  та  в порушення  ДБН  360-92  «Планування  і  забудова  міських  і  сільських  поселень»  на  належній  йому  земельній  ділянці  збудував  три  господарські  споруди  впритул  до  ділянки  ОСОБА_4.

    Функціонування  двох  з  них  (свинарника  з  вигрібною  ямою  та  гаражу)  пов'язано  з  викидами  шкідливих  речовин  в  атмосферу,  в тому  числі  й  на  ділянку  ОСОБА_4.

    Будівництвом  цих  споруд  Поляк  порушив  правила  добросусідства,  передбачені  ст.103  ЗК  України  та  право  апелянтки  на  безпечне  для  життя  і  здоров'я  довкілля, яке  передбачене  ст.  ст.104  ЗК  та  293  ЦК  України.  Порушення  прав  ОСОБА_1,  як  суміжного  землекористувача,  у  вигляді  шкідливого  впливу  споруд  позивача  на  сусідню  земельну  ділянку  є  підставою для  часткового  задоволення  зустрічних  позовних  вимог.

    Способом  захисту  цих  прав  є  такий,  як  і  за  основним  позовом,  -  демонтаж  (знесення)  об'єктів  будівництва.

    Інші  доводи  апеляційної  скарги  суттєвого  значення  не  мають,  оскільки  не  впливають  на  законність  та  обґрунтованість  рішення  в  частині  задоволення  вимог  за  основним  позовом.

    Відповідно  до  вимог  п.п.3  та  4  ч.1  ст.309  ЦПК  України  невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи  та  неправильне  застосування  норм  матеріального  права  щодо  вимог  ОСОБА_1  є  підставами  для  зміни  рішення  в  цій  частині.

 

Керуючись  ст.  ст.  16,  293,  386,  391  ЦК   України,  ст.ст.  103,  104,  152  ЗК  України,  ст.ст.  307,  309  ЦПК  України,  колегія  суддів,-   

   

                        Р І Ш И Л А:

 

    Апеляційну скаргу  відповідачки  ОСОБА_4  задовольнити  частково.

    Рішення  Виноградівського  районного  суду  від  15  травня  2009  року  змінити.

    Вимоги  ОСОБА_4  за  її  зустрічним  позовом  задовольнити  частково.

    Зобов'язати  ОСОБА_4 усунути  перешкоди  у  користуванні  суміжною  земельною  ділянкою  шляхом  демонтажу  (знесення) гаражу  та  свинарника  з  вигребною  ямою  в  АДРЕСА_2

Рішення  в  частині  демонтажу  (знесення)  кафе-магазину  в  АДРЕСА_1 залишити  без змін,  виключивши    з  його  мотивувальної  частини  посилання  на  ст.376  ЦК  України,  як  на  підставу  задоволення  основного  позову.

Рішення  набирає  законної  сили  з  моменту  його  проголошення  і  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду  України  протягом  двох  місяців  шляхом  подачі скарги  безпосередньо  до  суду  касаційної  інстанції.                                                                                                   

 

    Головуючий:         (підпис)

    Судді:                     (підписи)

 

    Згідно з оригіналом:

    Суддя апеляційного суду

    Закарпатської області                                                         В.В. Дроботя