Справа: №22-1236/09 № статистичного рядка: 5
Головуючий у І-ій інстанції: Семерак І.О.
Доповідач: Дроботя В.В.
УХВАЛА
іменем України
15 вересня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Дроботі В.В. ,
суддів Боднар О.В., Мацунича М.В.,
при секретарі Рогач І.І.,
з участю ОСОБА_1., ОСОБА_2., їх представників ОСОБА_3., ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2009 року та додаткове рішення від 14 травня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. пред'явила до ОСОБА_2., третьої особи КП "Бюро технічної інвентаризації " позов про визнання права власності та виділ в натурі приміщень.
Позивачка зазначала, що відповідач у 2004 та 2007 роках набув право власності на ? частину будинку №4 по вул. Чайковського в м. Ужгороді, в якій вона проживає з 1993 року. За час проживання вона разом з чоловіком за спільні кошти та спільною працею покращили будинок. Загальна вартість капітального ремонту становить 45 100 грн. Окрім того, після смерті чоловіка вона особисто на місці старих будівель побудувала літню кухню, комору та вбиральню. Нею також збудований торговий павільйон.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила визнати належну відповідачу ? частину будинку її та відповідача спільною частковою власністю та виділити їй в натурі побудовані приміщення та споруди.
ОСОБА_2. пред'явив зустрічний позов про вселення в належне йому житлове приміщення у спірному будинку
Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі договорів дарування та купівлі-продажу він є власником ? частини АДРЕСА_1. ОСОБА_1. проживає у цій частині і перешкоджає йому та членам його сім'ї користуватися його власністю, оскільки замінила замки на вхідних дверях та впускає його в будинок.
Рішенням та додатковим рішенням у задоволенні основного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
В апеляційних скаргах позивачка просить основне та додаткове рішення скасувати і ухвалити нове, яким її вимоги задовольнити, а у зустрічних вимогах - відмовити. Вказує на те, що висновки суду про те, що вона не набула права на частину спірного будинку, не відповідають обставинам справи. При розгляді даного спору суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального закону.
Колегія вважає, що скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.
АДРЕСА_1 складається з двох окремих, ізольованих частин.
Власником його ? частини, щодо якої виник даний спір, з 1948 року був ОСОБА_5, що стверджується договором купівлі-продажу від 17 березня 1948 року (інвентарна справа, арк. 52).
Позивачка з жовтня 1993 по січень 1997 року перебувала у шлюбі з сином власника цієї нерухомості і проживала за зазначеною вище адресою.
У 1997 році чоловік позивачки (син власника ? частини будинку) ОСОБА_6. помер, позивачка продовжувала проживати у спірному будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер власник ? частини даного будинковолодіння ОСОБА_6.
Після його смерті виник судовий спір на спадкове майно, наслідком якого стало визнання за сином померлогоОСОБА_7 та ОСОБА_8. права за кожним на ? частину будинку (а.с. 14-16).
5 липня 2005 року позивачка за договором дарування набула право власності на ? частину будинку, але судовим рішенням у березні 2006 року цей договір було визнано недійсним (а.с. 19-20).
Зазначені факти сторонами спору не заперечуються.
Пред'явивши даний позов, позивачка посилалась на проведення нею у шлюбі з ОСОБА_6. капітального ремонту будинку на суму 45 100 грн., а також будівництво нею особисто після смерті чоловіка господарських споруд та торгового павільйону до цього будинку.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці доводи.
Жодних доказів про наявність домовленості з власником ? частини будинку ОСОБА_6. на створення з ним у період з 1993 по 2002 роки спільної сумісної власності і у зв'язку з цим вкладення коштів та праці в будинок позивачка суду не надала.
Вона була власником ? частини спірного будинку усього 8 місяців (з часу одержання її в дар до часу визнання договору недійсним).
Жодних доказів щодо реконструкції житлового будинку за її рахунок та збільшення його вартості за цей період позивачка також не надала.
Будівництво господарських споруд та торгового павільйону не тягне за собою визнання права власності на частину житлового будинку
Суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин матеріальний закон, а саме ст.ст. 317, 319, 321, 328, 355, 356 ЦК України.
Колегія також констатує, що і чинний до 2003 року ЦК України не захищав вимоги позивачки, адже вона посилалась на виникнення правовідносин з 1993 року.
Враховуючи встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини суд правильно вирішив і зустрічний позов ОСОБА_2., який є власником спірної ? частини будинку, вселивши його у належні приміщення.
Доводи скарги позивачки до уваги прийняті бути не можуть.
Оцінка наданих сторонами доказів судом проведена у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, результати оцінки відображені у рішенні, що оспорюється.
Норми матеріального та процесуального законів судом застосовані правильно.
Відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1відхилити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 листопада 2008 року та додаткове рішення цього суду від 14 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя