У Х В А Л А

І м е н е м   У к р а ї н и

29 квітня 2009 року                                    м. Ужгород

    Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

            головуючого - Стана І. В.,

            суддів - Симаченко Л. І., Дідика В. М.,

            з участю прокурора - Кураха Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Іршавського районного суду від 12 лютого 2009 року.   

    Цим вироком

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Довгого Іршавського району  Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 2018 гривень, ОСОБА_1 - 2500 гривень, ОСОБА_4 - 560 гривень.

Речові докази повернуто власникам: автомобіль марки «Форд - Скорпіон», державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3, автомобіль марки «ВАЗ - 2107», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_4, автомобіль марки «ВАЗ - 2107», державний номер НОМЕР_3 - Іршавській автомобільній школі.

Згідно вироку злочин вчинено за таких обставин.

11 вересня 2007 року о 15 - й годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Форд - Скорпіон», державний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі сполученням Іршава - Білки на вул. Білецькій в м. Іршаві, неподалік дорожнього знаку № 547 «Початок населеного пункту» в порушення вимог пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.9, 2.3 6), 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України не дотримався безпечної дистанції і допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ - 2107», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого даний автомобіль відкинуло на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ - 2107» державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті зазначених дій потерпілі: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляціях потерпілі:

ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого та фактичні обставини справи, просить змінити вирок в частині розв'язання цивільного позову про стягнення моральної шкоди та постановити нове рішення, яким  стягнути на його користь 12000 гривень, враховуючи, що він тривалий час знаходився на лікуванні і йому були заподіяні тяжкі моральні страждання.

ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого і фактичні обставини справи та посилаючись на аналогічні обставини, просить вирок змінити та стягнути з засудженого на її користь 15000 гривень.

Засуджений ОСОБА_3 вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який просив скасувати вирок в частині цивільного позову та повернути справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають задоволенню з таких підстав.

    Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України є обґрунтованими. Фактичні обставини встановлені судом правильно, підтверджуються зібраними та перевіреними у суді відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказами і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

     Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючих відповідальність обставин та даних, що характеризують винну особу.       Вирок в цій частині також ніким не оскаржується.

Що стосується розв'язання цивільного позову, то відповідно до вимог ст. ст. 323,  324,  327, 328, 333,  334 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє позов повністю, частково чи   відмовляє в ньому.  

Суд цих вимог закону не дотримав і прийняв рішення без будь - якого мотивування своїх висновків, навівши загальні формулювання, які не несуть змістового навантаження щодо  конкретних висновків суду.

Так, задовольняючи позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди частково, суд у вироку зазначив, що враховує завданий фізичний біль, моральні страждання, зміни в особистому житті потерпілих у зв'язку з лікуванням, часткове відшкодування  потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 482 гривні,  а також приймає до уваги матеріальне становище засудженого,  який ніде не працює.  Однак, суд не вказав в якій мірі ті, чи інші із  зазначених обставин вплинули на його рішення і чому він, задовольняючи позов ОСОБА_2 в розмірі 1/5 частини від заявленої суми, а  позов ОСОБА_1  - менше, ніж в розмірі 1/4 частини, оцінив їх моральні страждання  саме в такій  сумі.   

Отже, доводи апелянтів в цій частині заслуговують на увагу. Цивільний позов судом вирішено з порушенням вимог ст. 328 КПК України та роз'яснень пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 року „ Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів ” і тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується прийняття  свого рішення з цього питання,  то колегія суддів вважає, що, враховуючи необхідність дослідження додаткових доказів,  справу в цій частині  слід направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд  Закарпатської області

                    у х в а л и в :

Апеляції потерпілих ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Іршавського районного суду від 12 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 в частині розв'язання цивільного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий  розгляд до того ж суду  в порядку цивільного судочинства.

    В решті вирок залишити без зміни.

Судді: