ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.10.09 р. Справа № 15/256
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 32879254)
до відповідача приватного підприємства “АНІ-АРТ” м. Артемівськ (код ЄДРПОУ 33244750)
про стягнення основного боргу в сумі 37500,00 грн., пені в сумі 632,88 грн., 3% річних у розмірі 86,30 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер” м. Краматорськ до приватного підприємства “АНІ-АРТ” м. Артемівськ про стягнення основного боргу в сумі 37500,00 грн., пені в сумі 632,88 грн., 3% річних у розмірі 86,30 грн.
Ухвалою суду від 14.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/256, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвали суду від 14.09.2009 р. позивач та відповідач в судове засідання 07.10.2009 р. не з’явилися без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслали.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача та відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення 15.09.2009 р. рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду про порушення провадження у справі представникам позивача та відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
14.01.2008 р. сторони уклали договір поставки № 15, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у визначені строки у власність покупцю, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар в кількості, асортименті та за ціною, вказаних в специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що при поставці товару самовивозом датою поставки вважається дата відвантаження (тобто дата передачі товару на склад постачальника), яка вказується у видатковій накладній.
Згідно п. 3.1 договору ціна на товар вказується в специфікації (яка є невід’ємною частиною договору та діє до моменту зміни цін у постачальника) або в рахунку, що виставляється покупцю для оплати товару, що поставляється.
Відповідно до п. 3.4 договору покупець оплачує товар в порядку 100% передоплати згідно рахунку на передоплату протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку на оплату. У випадку, якщо постачальник здійснить поставку товару без передоплати, то покупець зобов’язаний оплатити поставлений йому товар протягом 10 календарних днів з моменту його відвантаження.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що розрахунок проводиться платіжним дорученням на банківський рахунок постачальника або готівковими грошовими коштами в касу постачальника. Валютою платежу встановлена українська гривня.
Згідно п. 7.1 договору продовження, розірвання даного договору та внесення в нього будь–яких змін здійснюється шляхом укладення додаткових угод.
До спірного договору сторони підписали специфікації: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, якими передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, конкретні ціни та строк їх застосування.
Крім того, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 29.12.2008 р., якою продовжили строк дії договору з 14.01.2008 р. по 31.12.2009 р., а також збільшили загальну суму договору до 1000000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 19.01.2009 р., якою змінили банківські реквізити постачальника, а саме його поточний рахунок. Всі інші умови договору залишилися без змін. Додаткові угоди вступили в силу з моменту підписання їх сторонами та є невід’ємною частиною спірного договору.
Завірені копії договору, специфікацій та додаткових угоди додані до позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 15 від 14.01.2008 р. ним було поставлено відповідачу шифер за товарно–транспортною накладною № 1407 від 24.07.2009 р. на суму 37500,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом представника відповідача – Глущенко О.М. на товарно–транспортній накладній в графі „Прийняв” та відбитком печатки, який фактично отримав товар на підставі довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей № 5 від 24.07.2009 р. Завірені копії товарно–транспортної накладної та довіреності на отримання ТМЦ додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15 від 14.01.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані в специфікації № 9 до договору, яка є невід’ємною його частиною.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки № 15 від 14.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі передбачили два способи здійснення оплати: передоплата та відстрочення платежу. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку поставки товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач його прийняв. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з предоплати на оплату з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто від дати накладної.
Виходячи з того, що за спірною товарно–транспортною накладною № 1407 товар був отриманий відповідачем 24.07.2009 р., строк оплати наступив у період з 25.07.2009 р. по 03.08.2009 р. включно, а вже з 04.08.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором поставки № 15 від 14.01.2008 р. строк, в сумі 37500,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 04.08.2009 р. по 31.08.2009 р. в сумі 632,88 грн. (розрахунок доданий до позову)
Пунктом 5.2 договору передбачено, що при простроченні покупцем оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач припустився помилки, не врахувавши той факт, що 12.08.2009 р. розмір облікової ставки НБУ було змінено. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.
За власними розрахунками суду сума пені нараховується за період з 04.08.2009 р. по 31.08.2009 р. та складає: (37500,00 грн. х 2 х 11% х 8 днів : 365 днів) + (37500,00 грн. х 2 х 10,25% х 20 днів : 365 днів) = 602,05 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 632,88 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 602,05 грн. В частині стягнення пені на суму 632,88 грн. – 602,05 грн. = 30,83 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних за період з 04.08.2009 р. по 31.08.2009 р. (розрахунок доданий до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 86,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в позові – на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “АНІ-АРТ” (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Благовещенська, 1; поштова адреса: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Трудова, 6; код ЄДРПОУ 33244750; рахунок 26004097756000 у відділенні № 1 ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер” (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2; код ЄДРПОУ 32879254; рахунок 26008301512227 у філії „Відділення Промінвестбанку у м. Краматорськ Донецької області”, МФО 334141) суму 38188,35 грн. (а саме: основний борг на суму 37500,00 грн., пеню в розмірі 602,05 грн., 3% річних в сумі 86,30 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 381,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,81 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 30,83 грн.
В судовому засіданні 07.10.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Нєразік М.М.
тел. НОМЕР_1
Надруковано у 3 примірниках:
1 – позивачу
2 – відповідачу
3 – господарському суду Донецької області