У Х В А ЛА

    іменем України

21 вересня 2009 року                                                                                   м. Чернігів

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді:  Позігуна М.І.,

суддів:                          Губар В.С., Шемець Н.В.,

при секретарі:             Рачовій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2009 року в справі за позовом Баранової Надії Миколаївни до Халявинської сільської ради, ОСОБА_1,ОСОБА_2, Чернігівської районної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними державних актів, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Даною апеляційною скаргою оскаржується рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2009 року, яким позов ОСОБА_3. до Халявинської сільської ради, ОСОБА_1., ОСОБА_2., Чернігівської районної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними державних актів, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано незаконним рішення восьмої сесії п'ятого скликання Халявинської сільської ради від 26 жовтня 2007 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1284 га., визнано незаконним рішення виконкому Халявинської сільської ради №28 від 18 травня 1998 року про передачу земельної ділянки площею 0,10 га для городництва ОСОБА_2., визнано незаконним рішення виконкому Халявинської сільської ради №35 від 28 липня 1999 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, визнано незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,1284 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий 6 серпня 2008 року на підставі рішення восьмої сесії п'ятого скликання Халявинської сільської ради від 26 жовтня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1., визнано незаконним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,15 га, для ведення особистого підсобного господарства, виданого 17 листопада 1999 року на підставі рішення виконкому Халявинської сільської ради від 28 липня 1999 року №35 на ім'я ОСОБА_2..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2009 року в частині визнання незаконним рішення Халявинської сільської ради від 26 жовтня 2007 року про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,1284 га, та в частині визнання незаконним державного акту  на право власності на земельну ділянку площею 0,1284 га, виданого 6 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_1. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_3., набувши права власності на АДРЕСА_1, також отримала право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, оскільки попередня власниця ОСОБА_4. за життя не отримала державний акт на право користування земельною ділянкою, тому відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України(1990 р.) та ст.ст. 125, 126 ЖК України(2001 р.) ні вона, ні її спадкоємиця ОСОБА_3. не набули права користування земельною ділянкою.

Також апелянт зазначає, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.120 ЗК України (2001 р.) та положення п.1 Перехідних положень ЗК України (2001 р) та висновок про те, що рішення про передачу у власність ОСОБА_4. земельної ділянки площею 0,35 га є підставою для видачі спадкоємцям державного акту на право власності на земельну ділянку, так як ОСОБА_3. є громадянкою РФ, а відповідно до приписів ст.ст. 6, 7, 8 ЗК України (1990 р.) та ст.ст. 81, 92, 93 ЗК України (2001 р.) іноземним громадянам земельні ділянки можуть надаватись лише на умовах оренди. А, оскільки, спірна земельна ділянка після смерті ОСОБА_4 не надавалась у оренду позивачці, тобто перебувала у власності територіальної громади с.Халявин, тому відсутні підстави для визнання незаконним рішення Халявинської сільради від 26 жовтня 2007 року про передачу у власність апелянта вказаної земельної ділянки та для  визнання незаконним Державного акту на право власності на землю.

В суді апеляційної інстанції  ОСОБА_1. підтримав апеляційну скаргу.

Протокольною ухвалою апеляційного суду було відмовлено в прийнятті  поданої в судовому засіданні заяви ОСОБА_2. про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1., оскільки її подано поза межами строків, встановлених ч 2 ст. 299 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині визнання незаконним рішення Халявинської сільської ради від 26 жовтня 2007 року про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,1284 га, та в частині визнання незаконним державного акту  на право власності на земельну ділянку площею 0,1284 га, виданого 6 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_1., заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі,  дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

По справі встановлено, що позивачці ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВМВ №304327  від 09.01.2009 року (а.с.14), в якому зазначено, що спадкодавцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_4., належить АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського районного БТІ(а.с.13).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №28 від 18 серпня 1993 року (а.с.107-108) ОСОБА_4. безкоштовно передана у приватну власність  земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,35 га, з приводу оформлення права власності на яку в порядку спадкування позивачка ОСОБА_3. звернулася до Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської  області та дізналася про передачу вказаної земельної ділянки у власність іншим особам.

Так, рішенням виконавчого комітету Халявинської сільської ради Чернігівського району та області №28 від 18 травня 1998 року(а.с.72) ОСОБА_2 виділено для городництва земельну ділянку площею 0,10 га, а рішенням виконкому Халявинської сільської ради №35 від 28 липня 1999 року ОСОБА_2. передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га, на підставі яких було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН №004129 від 17.11.1999 року(а.с.30).

Рішенням восьмої сесії п'ятого скликання Халявинської сільської ради Чернігівського району та області від 26 жовтня 2007 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,1284 га(а.с.20), на підставі якого було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №373202 від 06.08.2008 року(а.с.29).

 Зазначені обставини послужили підставою для звернення ОСОБА_3. до суду з позовом про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними державних актів, зобов'язання вчинити дії.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3. та визнаючи незаконними рішення Халявинської сільської ради та державні акти на право власності на землю, суд першої інстанції виходив з положень частини 5 статті 116 ЗК України (2001 р.), відповідно до якої надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом, а рішення Халявинської сільської ради від 26 жовтня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1284 га, на якій розташований АДРЕСА_1 та області, приймалося без попереднього вирішення питання про вилучення даної земельної ділянки у попереднього власника, яким є ОСОБА_3..

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Хоча, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано статтю 120 ЗК України в редакції 2001 року, але зазначена обставина не призвела до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тому незважаючи на те, що ОСОБА_3. оформила право власності  в порядку спадкування на будинковолодіння лише  у 2009 році, АДРЕСА_1, який є предметом спадкування належить їй з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ст.. 525 ЦК України в редакції 1963 року, ч.2 ст.1220 ЦК України) ОСОБА_4. - ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.15).

Зважаючи на наведене, суду першої інстанції слід було керуватися не статтею 120 ЗК України в редакції 2001 року, а статтею 30 ЗК України в редакції 1990 року, що не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, оскільки положення вказаних статей є схожими  і, відповідно до частини 1 статті 30 ЗК  при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 даного Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що разом з переходом до ОСОБА_3. в порядку спадкування права власності на будинок до неї перейшло і право власності на спірну земельну ділянку в розмірах визначених  ст.. 67 ЗК України  в редакції,   чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на яку у спадкодавця ОСОБА_4 підтверджується рішенням  виконавчого комітету Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №28 від 18 серпня 1993 року про безкоштовну передачу їй у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,35 га (а.с.107-108).

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачені ст.23 ЗК України(1990 р.), ОСОБА_4 отримані не були, так як дію вказаної статті було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року “Про приватизацію земельних ділянок”, який був чинним до 14.09.2006 року, щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету, а саме громадян власників земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, садівництва, дачного і гаражного будівництва, до числа яких відносилась ОСОБА_4., що спростовує доводи апеляційної скарги про не набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку в зв'язку з неотриманням на неї правовстановлюючих документів.

 Не можуть бути підставою  для скасування рішення суду  доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3. не набула права власності та користування земельною ділянкою по причині неодержання нею документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, як це передбачено положеннями  діючого Земельного кодексу України та положеннями Земельного кодексу України в редакції 1990 року, оскільки   позивачкою, як спадкоємцем оспорюється незаконність  надання  спірної  присадибної земельної ділянки відповідачам, право на  яку в неї є похідним від права спадкодавця  відповідно до вимог ст..ст. 30, 67 ЗК України в редакції чинній  на час відкриття спадщини.

Посилання апелянта на те, що відповідно до норм діючого законодавства іноземним громадянам земельні ділянки можуть надаватися лише на умовах оренди, тому ОСОБА_3. не може стати власником земельної ділянки, так як вона є громадянкою Російської Федерації, не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки згідно ч.ч.2, 3 ст.81 ЗК України (2001р.) іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів у разі прийняття спадщини.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, в межах його оскарження, залишенню без змін..

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2009 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

      Головуючий                                Судді: