Справа № 22ц-2056/2009 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Бараненко С.М.
Доповідач - Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Губар В.С., Шемець Н.В.
при секретарі Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 24 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній ОСОБА_1. просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду від 24 липня 2009 року яким їй відмовлено в задоволенні позову до Новгород-Сіверської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, оскільки судом не враховано визнання позову відповідачем та наявність доказів, якими підтверджується відсутність порушень будівельних, санітарних, протипожежних норм. Висновок суду про те, що збудовані об'єкти - цегляна прибудова до будинку та цегляний гараж не є об'єктами нерухомого майна, а є приналежностями будинку суперечить нормам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є власником житлового АДРЕСА_1 до якого вона самочинно зробила цегляну прибудову площею 25.8 кв. м. та побудувала цегляний гараж площею 18.3 кв. м.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що оскільки зазначену прибудову та побудовано гараж здійснено без належного дозволу і без належно затвердженого проекту, вони вважається самочинним будівництвом, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову і набуває права власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.
Відповідно до ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року з наступними змінами і доповненнями, фізичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів нерухомості на земельних ділянках, що належить їм на праві власності, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво, для чого звертаються до виконавчого органу відповідної ради із письмовою заявою та іншими документами, необхідними для отримання дозволу на будівництво.
Згідно до ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт визначається як документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, згідно якого прийняття в експлуатацію приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, господарських споруд, прибудов, будівництво яких здійснено без залучення підрядних організацій, проводиться за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається органом державного архітектурно-будівельного контролю. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.
Проте, як встановлено апеляційним судом у встановленому порядку до виконавчого органу відповідної місцевої ради з питання отримання дозволу на будівництво та до органу державного архітектурно-будівельного контролю не зверталась, відмови у прийнятті в експлуатацію самочинно зведених об'єктів нерухомого майна не отримувала.
За таких обставин звернення до суду за захистом порушеного права є передчасним, оскільки відповідно до ст..ст. 15, 386 ЦК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст..303, 304, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК України суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 24 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: Судді: