Справа № 22ц-2022/2009 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Чугуєвська Т.П.
Доповідач - Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Губар В.С., Шемець Н.В.
при секретарі Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „ Страхове товариство” Гарантія” на рішення Ічнянського районного суду від 17 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства „Ічнянський спиртовий завод” про відшкодування матеріальної шкоди, та до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди ,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2008 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив стягнути, з врахуванням уточнених вимог, з ДП „Ічнянський спиртовий завод” 20 582 грн. 21 коп. матеріальної шкоди, а з ОСОБА_2.- 6 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з вини ОСОБА_2., який керував автомобілем КАМАЗ 55111 д/н НОМЕР_1, власником якого є ДП „Ічнянський спиртовий завод”, 1 вересня 2008 року біля 13 год. в м. Ічня сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль Ford Scorpio д/н НОМЕР_2, яким керував позивач.
Судом до участі у справі було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство” Гарантія”, оскільки власником було застраховано цивільно-правову відповідальність заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Ічнянського районного суду від 17 липня 2009 року стягнуто з ДП
„Ічнянський спиртовий завод” на користь позивача в відшкодування матеріальної шкоди 20 582 грн. 21 коп., а в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2. відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ „Страхове товариство” Гарантія” ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП „Ічнянський спиртовий завод” матеріальної шкоди, а з ОСОБА_2.- моральної шкоди. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує порушенням судом при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Судом не враховано, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки не є власником автомобіля, а має лише право керування транспортним засобом. Крім того, суд безпідставно в основу рішення поклав висновок № 164/08 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 12 листопада 2008 року складеного експертом Доценко Г.Д. та відхилив висновок експерта-товарознавця Буніна А.Ю. № 1683 від 6.10.2008 року; не призначив автотехнічної експертизи з метою перевірки ступеня вини кожного з учасників ДТП, оскількиОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння; не обговорив питання про передачу залишків транспортного засобу страховій компанії відповідно до ст.. 30 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки вартість ремонту перевищує дійсну вартість транспортного засобу на час ДТП. Апелянт зазначає, що оскільки мало місце зіткнення джерел підвищеної небезпеки, то спірні правовідносини регулюються статтями 1188, 1166 ЦК, а не ст.. 1187 ЦК України, якими керувався суд ухвалюючи рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Доводи апеляційної скарги про те, щоОСОБА_1 є неналежним позивачем є безпідставними, оскількиОСОБА_1 керував автомобілем на законних підставах, а тому з врахуванням положень ст.. 396 ЦК України він має право на захист цього права.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в іншій частині, зокрема щодо неправильного застосування судом норми матеріального права, не усунення судом розбіжностей щодо розміру шкоди, необхідності застосування положень ст.. 30 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” оскільки розмір відшкодування відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Дійсно рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права за неповно з'ясованих обставин справи і, зокрема, не застосовано до спірних правовідносин Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальної шкоди та неправильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2., виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з вини ОСОБА_2., який перебуваючи в трудових правовідносинах, керував автомобілем КАМАЗ 55111 д/н НОМЕР_1, власником якого є ДП „Ічнянський спиртовий завод”, 1 вересня 2008 року біля 13 год. в м. Ічня сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль Ford Scorpio д/н НОМЕР_2, яким керував позивач.
Згідно поліса № ВВ 3444586 від 17.10 2007 року власник автомобіля КАМАЗ застрахував цивільно-правову відповідальність заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди до 16.10.2008 року.
Таким чином дорожньо-транспортна пригода сталася під час дії договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно ж до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.. 1194 ЦК України відшкодування шкоди в межах встановленого ліміту проводиться страховиком, а на особі, які застрахувала свою цивільну відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Оскільки розмір завданої шкоди, згідно наявних в матеріалах справи висновків, не перевищує встановлений договором ліміт відповідальності, то заявлена матеріальна шкода не може бути стягнутою з ДП „Ічнянський спиртовий завод”.
Проте, апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити рішення про стягнення шкоди зі страховика, оскільки ВАТ „Страхове товариство” Гарантія” судом до участі у справі було залучено не в якості співвідповідача, а третьої особи.
Суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення моральної шкоди, але не вірно зазначив підстави для відмови задоволення таких вимог, оскільки ОСОБА_2. в даному випадку є неналежним відповідачем з врахуванням роз'яснень, викладених в п 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 з наступними змінами згідно яких за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Проте, з врахуванням положень ч 1 ст. 11 ЦПК України за відсутності вимог позивача до роботодавця про відшкодування моральної шкоди та положень ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити рішення про стягнення моральної шкоди з ДП „Ічнянський спиртовий завод”.
Керуючись ст.ст..303, 304, 309 ч 1 пункти 3,4, 314, 316, 317,319 ЦПК України суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство” Гарантія” задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2009 року в частині стягнення з ДП „Ічнянський спиртовий завод” на користь ОСОБА_1 20 582 грн. 21 коп. матеріальної шкоди, 205 грн.82 коп. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних до дочірнього підприємства „Ічнянський спиртовий завод” про відшкодування матеріальної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: Судді: