Справа № 22ц-2004/2009 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Косач І.А.
Доповідач - Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Редьки А.Г., Шемець Н.В.
при секретарі Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально- профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення ,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2009 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог до комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та не повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Судом не було враховано відсутність в наказі конкретного порушення трудової дисципліни, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а також тієї обставини, що на час надходження хворого ОСОБА_2. до терапевтичного відділення позивач був відсутній у відділенні, оскільки знаходився у відділенні функціональної діагностики, вирішуючи питання розшифрування кардіограми, що хворого він не зміг оглянути в зв'язку з відсутністю останнього у відділенні до кінця доби. Крім того, апелянт посилається на те, що судом не було встановлено точну дату надходження хворого до терапевтичного відділення, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і пов'язано з поважністю ненадання лікарем допомоги хворому через порушення останнім режиму та відсутність у відділені.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що наказом № 50 від 26.03.2009 року виконуючим обов'язки головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” лікарю ОСОБА_1. за недобросовісне відношення до своїх функціональних обов'язків оголошено догану. Як вбачається з тексту наказу, позивача 19.03. 2009 року при госпіталізації у шосте терапевтичне відділення хворого ОСОБА_2. не було у відділенні, оскільки грав у теніс у відділенні функціональної діагностики, але після повідомлення його черговою медсестрою ОСОБА_3. про госпіталізацію хворого не оглянув його та не призначив лікування до 25.03. 2009 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт недобросовісного відношення позивача до виконання функціональних обов'язків щодо лікування ОСОБА_2., якому з 19 по 26 березня 2009 року не призначив курсу лікування.
Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 147, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення -догана або звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Саме з врахуванням всіх обставин та письмових пояснень позивача від 24.03.2009 року (а.с.71), згідно яких він при госпіталізації хворого знаходився в відділенні функціональної діагностики, де дійсно грав у теніс, а при поверненні до відділення в 15 год. хворого не застав, та що 20.03. 2009 року після спілкування з хворим та ознайомлення з історією хвороби попросив завідуючу відділенням взяти хворого на лікування до себе і заявив, що відмовляється курувати хворого до втручання адміністрації, і було прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення в виді догани.
Таким чином, в порушення пунктів 1.6.3, 1.6.5.посадової інструкції лікаря-фтизіатра терапевтичного відділення, ОСОБА_1. не виконав вказівки завідуючого відділенням про лікування хворого ОСОБА_2. та не виконав покладені на нього посадовою інструкцією функціональні обов'язки, зокрема, при надходженні хворого до відділення не заповнив історію хвороби, до 27 березня поточного року не оглядав хворого і не фіксував стан здоров'я, динаміку перебігу хвороби в історії хвороби та не виконував інших функціональних обов'язків щодо хворого, оскільки відмовився його курувати. Вимоги посадової інструкції узгоджуються з вимогами Типової інструкції щодо заповнення форм первинної медичної документації лікувально-профілактичних закладів, затвердженої наказом МОЗ № 258 від 3.07. 2001 року, з вимогами наказу по лікувальному закладу від 2.01.2009 року „Про організацію діяльності облтубдиспансеру” та затверджених даним наказом Порядку відбору хворих на госпіталізацію в облтубдиспансер та ведення медичної карти стаціонарного хворого, Правил прийому і виписки хворих в облтубдиспансер, Положення про чергового лікаря обласного протитуберкульозного диспансеру.
Невиконання ОСОБА_1. своїх функціональних обов'язків щодо лікування ОСОБА_2. з 19 по 26 травня 2009 року знайшло своє підтвердження і медичними документами хворого.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта на його право, встановлене ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров'я, на відмову лікування хворого, про що зазначено також в Правах і обов'язках пацієнта, оскільки лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта лише тоді, коли останній не виконує медичних приписів або встановленого для нього режиму, оскільки така відмова можлива лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Проте, як встановлено судом, 19 березня 2009 року хворий поступив на лікування з хронічним туберкульозом легень, деструктивної форми з бактеровиділенням, лікарем при надходженні його в лікарню оглянуто не було, хворий покинув відділення, але біля 22 години в цей день і в наступний день позивач мав спілкування з хворим, але не призначив жодного лікування та не зробив жодного запису в історії хвороби в порушення функціональних обов'язків.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявність у ОСОБА_1спору з завідуючим відділенням щодо невірного, на його думку, покладення саме на нього обов'язку лікування хворого ОСОБА_2. з врахуванням діагнозу захворювання, не давали лікарю права невиконання лікарських обов'язків по лікуванню хворого.
За викладених обставин, доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: Судді: