Справа № 22ц-1951/2009 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Бараненко С.М.
Доповідач - Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Губар В.С., Редьки А.Г.
при секретарі Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новогород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2009 року у справі за позовом прокурора Новгород-Сіверського району Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська обласна лікарня” до ОСОБА_1про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду від 23 липня 2009 року, яким стягнуто з ОСОБА_1. на користь Чернігівської обласної лікарні 19 136 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2., а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права, незалученням судом до участі у справі належного позивача, яким повинен бути не лікувальний заклад, а розпорядник бюджетних коштів. Розглядаючи справу в межах заявлених вимог про відшкодування шкоди з підстав, передбачених ст.. 1166 ЦК України, суд міг стягнути лише витрати на ліки та на харчування, оскільки ці витрати перебувають в причинному зв'язку зі злочином та його наслідками. Крім того, суд не перевірив правильність нарахованого розміру шкоди, який проводився окремо по відділенню інтенсивної терапії та проктологічному відділенню, хоча згідно Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 розрахунок витрат повинен проводитися із загальної суми фактичних витрат за місяць( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2009 року визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч 1 ст.121 КК України, а саме: в умисному спричинені тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2., небезпечних для життя у момент заподіяння. Потерпілий з 30 вересня по 23 жовтня 2008 року знаходився на лікуванні в Чернігівській обласній лікарні і загальна сума коштів, витрачених на лікування склала 19 136 грн. 46 коп.
Висновок суду про наявність підстав для відшкодування шкоди та її розмір ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1206 та ч 2 ст. 1191 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведеним ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Згідно розрахунку лікувального закладу вартість одного ліжко-дня є різною в залежності від відділення, в якому проводиться лікування.
Проте, оскільки згідно з законом витрати підлягають відшкодуванню у розмірі фактичних витрат, то суд обґрунтовано погодився з розрахунком витрат, проведеними саме по тих відділеннях, в яких проводилося лікування потерпілого (а.с. 4, 42).
Оскільки потерпілий перебував на лікуванні з 30 вересня по 23 жовтня 2009 року, тобто 24 дні, то кількість ліжко-днів в 23 дня позивачем визначено вірно відповідно до ч 2 Порядку.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта щодо необхідності стягнення коштів не на користь лікувального закладу, а безпосередньо до обласного бюджету, оскільки відповідно до ст.. 22 Бюджетного Кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року комунальний лікувально-профілактичний заклад „Чернігівська обласна лікарня” є розпорядником бюджетних коштів, а тому відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахункових та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року не виключається можливість надходження коштів безпосередньо до бюджетної установи та можливість їх повернення безпосередньо до відповідного бюджету.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, як і не можуть бути підставою для скасування і відсутність в рішення суду посилання на частини 1 та 2 ст. 1206 та ч 2 ст. 1191 ЦК України, оскільки дана обставина не призвела до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст..303, 304, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК України суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 скаргу відхилити
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 23 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: Судді: