У Х В А Л А

14 лютого 2017 року м. Рівне

Суддя Апеляційного суду Рівненської області Бондаренко Н.В., вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу Державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу.

При поданні апеляційної скарги на вказану ухвалу суду, ОСОБА_1 просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі в зв'язку з її скрутним матеріальним становищем, оскільки вона є пенсіонером, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та єдиним джерелом її доходу є пенсія та матеріальна допомога, що виплачується, як малозабезпеченій сім'ї.

Ухвалою судді Апеляційного суду Рівненської області від 3 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано їй строк не пізніше п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків, шляхом подання до апеляційного суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 320 грн.

Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримано 07.02.2017, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали суду 09.02.2017 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, в якій повторно просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_1 покликається, зокрема, на положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі від 25 травня 2016 року у справі №6-758ц16, оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір", то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також відстроченні його сплати (звільненні).

Так, дійсно відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одночасно, у статті 1 цього Закону зазначено, що поняття "рішення" за вказаним законом означає: а) остаточне рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

А згідно з частиною першою статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У наведеній вище справі Україна не була стороною, тому положення вказаного рішення Суду не має прецедентний характер у даній справі та не можуть бути застосоване до правовідносин щодо обчислення судового збору, його сплати, а також відстрочення його сплати, які регулюються національним законодавством України.

До повторного клопотання про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 додано копії довідки Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №453 від 02.02.2017 року про те, що вона за період з 06.09.2016 року по 25.01.2017 року не утримувала аліментів від ОСОБА_2, довідки Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про її перебування на обліку та отримання нею державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 2251,58 грн., вироку Рівненського міського суду від 31.01.2017 року про засудження ОСОБА_2, а також довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 08.02.2017 року про наявність у неї заборгованості за кредитом в розмірі 3423,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, доводи про скрутне матеріальне становище та відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Оскільки, додані ОСОБА_1 до повторного клопотання про відстрочення сплати судового збору, документи не свідчать про те, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі (320 грн.), воно задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 121, 297 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, у визначений строк вимоги ухвали не виконано та не надано документ, що підтверджує сплату судового збору, її апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути.

Керуючись ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 297, 121 ЦПК України, суддя

у х в а л и л а:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2017 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Апеляційного суду Бондаренко Н.В.

Рівненської області