Справа 2-484/2009 р.
Саратський районний суд Одеської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2009 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді-Бучацької А.І., за участю: секретаря – Новохацької В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т.Сарата цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у сумі 5 200 гривень 48 копійок,
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 08 листопада 2004 року відповідач, який працював водієм ВАТ «Одесаобленерго», керуючи службовим автомобілем марки «Пежо» державний номер НОМЕР_1, скоїв дорожньо – транспортну пригоду, в результаті якої зазначений автомобіль отримав механічні ушкодження. Загальна сума збитків склала 6702 гривні 33 копійки.
Згідно заяви відповідача від 23 грудня 2004 року із його заробітної плати з 01 грудня 2004 року по 02 лютого 2005 року частково утримано суму збитків, залишок складає 5200 гривень 48 копійок.
28 лютого 2005 року відповідача звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, і з 03 лютого 2005 року кошти на погашення майнової шкоди на рахунки ВАТ «Одесаобленерго» не надходили.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у сумі 5200 гривень 48 копійок та судові витрати.
Під час розгляду справи представник позивача, ОСОБА_2, діючий від його імені на підставі довіреності у межах наданих йому повноважень, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, оскільки автомобіль «Пежо» не був за ним закріплений, йому не передавався за актом і знаходився у незадовільному технічному стані. Шкоди завдано при виконанні ним трудових обов*язків, тому відповідно до ст.132 КЗпП України він може нести відповідальність тільки у межах середнього місячного заробітку, оскільки договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався. Він також не згоден з сумою шкоди, тому що експертиза автомобіля проводилась без його присутності, з фотографій, які були долучені до висновку видно, що автомобіль не має державного номеру і це не автомобіль «Пежо», а зовсім інший автомобіль. Відповідач також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.
Заслухавши представника позивача, заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Наказом № 1420-к від 07 вересня 2004 року відповідача було прийнято водієм третього класу легкового автомобілю НОМЕР_2 служби механізації та транспорту ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”, з окладом 390 гривень на місяць ( а.с.39,40).
Як вбачається з акту службового розслідування 08 листопада 2004 року відповідача залучили до керування автомобілем НОМЕР_3, обслуговувати зам. голови правління ВАТ “Одесаобленерго”. Перед виїздом автомобіль перевірив механік КПП, автомобіль був справний, відповідач не заявляв про несправності. В цей же день, о 10 годині 40 хвилин, на вул. Водопровідній, № 5, у м.Одеса, відповідач. керуючи зазначеним автомобілем, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль “Ніссан Прем*єра” державний номер 603 01 ОК, який стояв. Внаслідок зіткнення обидва автомобіля отримали механічні ушкодження. (а.с.7-11).
Щодо відповідача за порушення п.12.1 ПДР було складено протокол за ст.124 КпАП України. Постановою Саратського районного суду Одеської області відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 гривень.
Згідно розрахунку позивача, за даними бухгалтерського обліку, внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_3 позивачу завдано шкоди у сумі 6180 гривень ( а.с.37).
З посиланнями позивача на те, що розмір заподіяної відповідачем шкоди слід визначати згідно висновку автотоварознавського дослідження і він складає 6702 гривні 33 копійки (а.с.16-20), суд не може погодитись, оскільки на фотознімках, що додані до висновку, сфотографований автомобіль, марку якого неможливо визначити, без державного реєстраційного номеру. Крім того, за змістом ст.135-1 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
23 грудня 2004 року відповідач написав заяву про утримання із його заробітку 5150 гривень за шкоду, завдану внаслідок ДТП, щомісячно по 50 % його заробітку (а.с.15).За грудень 2004 року, січень та лютий 2005 року із заробітної плати утримано по 50 % заробітку, а всього 979 гривень 52 копійки Залишок складає 5200 гривень 48 копійок (а.с.37).
Наказом № 315-К від 28 лютого 2005 року відповідача звільнено з роботи 02 лютого 2005 року (а.с.38) і з зазначеного часу грошові кошти позивачу від відповідача не надходили.
Відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем і завдав позивачу шкоди під час виконання своїх трудових обов*язків, тому при вирішенні даного спору слід керуватися нормами КЗпП України, які регулюють матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Згідно ст.130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбаченому законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Ст.132 КЗпП України визначає, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов*язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Ст.134 КЗпП України наводить вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівників, жоден з яких у даній справі відсутній.
Ст.136 КЗпП України встановлює, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Розпорядження маж бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного суду.
Договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачем не укладався, тому відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем лише у межах свого середньомісячного заробітку. Судом встановлено, що протягом трьох місяців із заробітної плати відповідача утримано по 50 % його заробітку, що складає 1,5 середньомісячного заробітку, тобто відповідач повністю відшкодував позивачу шкоду у передбачених законом межах, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, ч.3 ст.233 КЗпП України визначає, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству. установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Заподіяну шкоду позивач виявив у листопаді 2004 року, а до суду звернувся лише 30 квітня 2009 року, тобто з пропуском передбаченого ст.233 КЗпП України строку для звернення до суду.
У зв*язку з чим посилання позивача на те, що строк позовної давності вони не пропустили, оскільки останній день виконання обов*язку по відшкодуванню майнової шкоди, завданої відповідачем (згідно його заяви від 23 грудня 2004 року), минув 01 червня 2006 року, суд вважає безпідставними.
Керуючись ст.ст.5, 6, 10, 11, ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст. ст.130, 132 -134, 136-138,232-233 КЗпП України,
С У Д,-
В И Р І Ш И В:
відкритому акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у сумі 5 200 гривень 48 копійок – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.
С У Д Д Я: