ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

07.02.2017 р. Справа № 917/1967/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Агроінвест" (вх. канцелярії суду №852 від 23.01.2017р.) про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/1967/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", адреса реєстрації: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, адреса для листування: 02096, м. Київ, Харківське шосе, 49

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Агроінвест", 38113, Полтавська область, Зінківський район, с. Тарасівка

про стягнення заборгованості в сумі 406195485, 52 грн.

суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (боржника): ОСОБА_2 довіреність від 01.10.2015 р.

Суть спору: розглядається заява ТОВ "Україна - Агроінвест" про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/1967/15 від 06.10.2015р.

Представник заявника підтримав подану заяву в повному обсязі.

07.02.2017р. до суду надійшло клопотання представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" про відкладення розгляду справи та забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно зі ст. 74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Зі змісту наведеної норми права слідує, що необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає господарську справу. Випадки, в яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не визначені у законі. Проте, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.

На думку суду, призначення судового засідання у режимі відеоконференції повинно здійснюватись у виключних випадках, коли за об'єктивних причин учасник процесу не може брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин

справи.

У клопотанні відповідач не наводить жодних обґрунтованих причин для проведення відеоконференції.

За викладеного, у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції слід відмовити.

Клопотання представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" про відкладення розгляду заяви про розстрочку/відстрочку рішення суд відхиляє з огляду на наступне: частиною першою статті 121 ГПК передбачено десятиденний строк вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали. Заяву судом прийнято до розгляду 30.01.2017р., а до розгляду призначено в засідання на 07.02.2017р. Таким чином, у суду відсутня можливість відкладення розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника боржника, суд

встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2015 у справі № 917/1967/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 р., задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (позивач), присуджено до стягнення з ТОВ "Україна- Агроінвест" на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1 банк" 198 834 200,00 грн. заборгованості за кредитом, 41 917 193,01 грн. заборгованості за процентами, 58 114 061,52 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 311 240,81 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 5 213 269,30 грн. - 3% річних за користування кредитом, 612 754,05 грн. - 3% річних за користування процентами, 87 301 958,00 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 6 890 808,83 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів. Стягнуто з ТОВ "Україна - Агроінвест" до спеціального фонду державного бюджету 73 080,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 11.03.2016 року було видано відповідний наказ.

23 січня 2017 року від боржника до суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення від 06.10.2015 року по даній справі. В прохальній частині заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1967/15 від 06.10.2015р. на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи викладене, суд зазначає що відстрочка та розстрочка містять різну сутність.

Виходячи зі змісту заяви суд встановив, що ТОВ "Україна- Агроінвест" фактично просить відстрочити виконання рішення на 1 рік та 6 місяців.

В обґрунтування заяви боржник посилається на скрутне матеріальне становище підприємства та зазначає, що при примусовому виконанні рішення над товариством нависне загроза банкрутства, оскільки, в останнього відсутні кошти на банківських рахунках і майно в обсязі визначеному рішенням суду, на яке можливо було б звернути стягнення.

Натомість, товариство прогнозує, що при належній організації бізнес-процесу воно зможе протягом декількох виробничих років відновити та наростити темп виробництва для отримання прибутку, достатнього для погашення заборгованості в повному обсязі. Наведене, на думку боржника, підтверджується звітом ТОВ “Аудиторська фірма “Аудит-Стандарт” про фактичні результати виконання завдання з узгоджених процедур, щодо аналізу фінансової звітності ТОВ “УКРАЇНА-АГРОІНВЕСТ” станом на 31.12.2015 року. У вказаному звіті зазначено, що результат аналізу вищеназваних показників фінансової звітності підприємства в результаті проведення умовної реструктуризації в порівнянні з цими ж показниками розрахованими на 31.12.2015р свідчить, що проведення кредитної заборгованості з поточної в довгострокову в цілому дозволило поліпшити показники ліквідності та платоспроможності підприємства. Поліпшення даних показників зумовлено відтермінуванням строків кредитної заборгованості в той час як у Підприємства залишається можливість генерувати кошти для її погашення.

Таким чином, боржник зазначає, що у Звіті зафіксовано, що у підприємства з'являється ймовірність виконати свої зобов'язання перед кредиторами якщо брати до уваги не тільки заборгованість по сумам, а і по термінам погашення зобов'язань, і пропонує постатейну реорганізацію балансу.

Суд відмовляє у задоволенні заяви боржника про розстрочку/відстрочку виконання рішення, виходячи з наступного:

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобов’язань.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд вважає, що вказана заява про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню, враховуючи і міжнародно-правові норми захисту порушених прав.

Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

З огляду на зазначене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Агроінвест" (вх. канцелярії суду №852 від 23.01.2017р.) про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/1967/15 задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Агроінвест" (вх. канцелярії суду №852 від 23.01.2017р.) про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/1967/15 - в і д м о в и т и.

Суддя Н.Г. Гетя