В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Копія:
Справа № 1-178/2009 р.
14 вересня 2009 року Тульчинський районний суд Вінницької області
В складі головуючого Рибчинського В.П.
При секретарі Грабовській Н.В.
За участю прокурора Калашнікова Р.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, народився в республіці Казахстан, мешкає АДРЕСА_1 ,українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , являючись приватним підприємцем (свідоцтво про реєстрацію фізичної особи – підприємця № 04051129Ф0010987 від 21.08.2001 року) та здійснюючи торгівельно-посередницьку діяльність в ході якої використовуючи працю найманих робітників, а відповідно в силу свого службового становища будучи наділеним, як адміністративно-господарськими так і організаційно-розпорядчими повноваженнями, являючись службовою особою, як власник та роботодавець, маючи право прийому на роботу, звільнення з роботи та несучи відповідальність за додержання вимог трудового законодавства, вчинив грубе порушення вимог законодавства про працю.
Так, ОСОБА_1 , будучи суб’єктом підприємницької діяльності, діючи всупереч вимогам ст. 24 КЗпП України, якою передбачено, що трудовий договір укладається в письмовій формі, додержання якої є обов’язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою, ст. 24-1 КЗпП України, та всупереч ст. 21 ч. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.10.2004 року, якою визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та на підставі укладеного трудового договору, не виконавши даних умов, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, без укладання трудового договору прийняв протягом 2009 року на роботу найманих працівників очолюваного ним підприємства, що розташоване в м. АДРЕСА_2 , найманих працівників, а саме з 02.02.2009 року ОСОБА_2 ., з 06.04.2009 року ОСОБА_3 , з 10.05.2009 року ОСОБА_4 . та з 01.06.2009 року ОСОБА_5 ..
ОСОБА_1 . в порушення норм «Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України» затвердженої Наказом Мінстату України № 171 від 07.07.1995 року та Інструкції зі статистики заробітної плати» затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004 року № 5 та Закону України «Про оплату праці» виплачував заробітну плату найманим працівникам «в конвертах» в розмірі від 600 до 1000 гривень на місяць без будь-якої первинної облікової документації щодо нарахування та виплати заробітної плати. Крім того ПП ОСОБА_1 . при виплаті найманим працівникам ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 . заробітної плати, при цьому не уклавши з ними трудового договору, грубо порушив конституційне право даних працівників на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття, а також у старості чи інших подібних випадках, що передбачено та гарантовано ст. 46 Конституції України, адже згідно ст. 46 ч. 2 Конституції України це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням , зокрема за рахунок страхових внесків громадян, які відраховуються із заробітної плати працівника і при відповідних записах в трудовій книжці є підтвердженням трудового стажу та підставою для виплати усіх соціальних гарантій, зокрема й гарантованих ст.. 43 Конституції України – прав на належні , безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеного законом рівня.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 . вину у скоєнні злочину визнав повністю і пояснив, що він є приватним підприємцем . У його власності знаходиться склад магазин, який розташований за адресою м. Тульчин, вул.. Леніна 67. У зв’язку з великим обсягом роботи на протязі 2009 року він залучив до роботи в складі-магазині найманих працівників, а саме з 02.02.2009 року ОСОБА_2 ., з 06.04.2009 року ОСОБА_3 , з 10.05.2009 року ОСОБА_4 . та з 01.06.2009 року ОСОБА_5 .. З зазначеними працівниками трудових договорів не укладав, оскільки його робота пов’язана з оздобленням каменя і він хотів перевірити чи справляться зазначені особи з роботою. Заробітну плату працівникам платив щомісячно в сумі від 600 до 1000 гривень, при цьому по бухгалтерських документах про те, що їм виплачує заробітну плату не відображав а також не сплачував відрахування з їхньої заробітної плати до цільових фондів. 23 червня 2009 року державним інспектором праці в Тульчинському районі разом із працівниками прокуратури Тульчинського району у нього проводилась перевірка і зазначені порушення були виявлені. У скоєному розкаюється, розуміє, що внаслідок допущених порушень працівники не змогли б користуватись передбаченим законодавством соціальним захистом, належним забезпеченням у разі втрати працездатності. На даний час працю найманих працівників не використовує.
Оскільки підсудний та учасники процесу вважають за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись допитом підсудного, суд, з’ясувавши учасниками процесу зміст обставин, які не будуть досліджуватись в судовому засіданні, впевнившись в добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, ухвалив при дослідженні доказів по справі обмежитись допитом підсудного.
Суд, заслухавши пояснення підсудного, приходить до висновку, що його вина у скоєнні злочину доведена і його дії вірно кваліфіковано за ст. 172 ч. 1 КК України як грубе порушення законодавства про працю.
Призначаючи покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного.
Обставин, які б обтяжували покарання підсудному в судовому засіданні не встановлено.
В якості обставини, яка пом’якшує покарання підсудному суд визнає його щире каяття.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 . до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу.
Керуючись ст..ст. 323-324 КПК України, суд-
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 510 гривень (30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Запобіжний захід ОСОБА_1 . до вступу вироку у законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області.
Суддя: /підпис/
Вірно:
Вирок набув законної сили 30 вересня 2009 року.
Голова Тульчинського
районного суду В.П. Рибчинський