Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________________________________________________________________________________

Справа № 572/101/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року м. Сарни

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області О.А. Рижий, розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоплачену суму грошової допомоги як учаснику бойових дій,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо виплати йому у 2016 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що всупереч положенням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині щорічного надання до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у 2016 році, йому було виплачено грошову допомогу у неповному розмірі, а саме 920 грн. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги" № 141 від 02.03.2016 року та вказав, що його законні права було порушено Відповідачем, попри принцип пріоритетності закону над підзаконними актами.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він заперечив проти задоволення позову позивача. При цьому, в запереченнях посилається на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наведені норми визнані неконституційними. Тому, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону № 3551- ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. В наданих суду запереченнях представника відповідача також зазначено, що нарахування та виплата позивачеві щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснено у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України. Центром нараховано позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" в розмірі 920 грн. Вказаною постановою встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах - учасникам бойових дій - 920 гривень. У вказаних запереченнях зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Проте зауважено, що зміст основного права при такому механізмі не може бути порушений. При чому, із заперечень представника відповідача вбачається його посилання на Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 в якому визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Щодо посилання позивача в позовній заяві на Рішення Верховного Суду України , а саме Постанову від 10.02.2016 р. (справа №537/5837/14-а), де зазначено, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня необхідно керуватися ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, в запереченнях зазначено, що ситуація, описана в згаданому Рішенні Верховного суду України не відповідає ситуації, що викладена Позивачем, відтак посилання на неї є недоречним.

Розгляд поданої адміністративної позовної заяви проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення, при цьому суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим 19.08.2015 року (а.с.9).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

02.03.2016 року Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також жертвам нацистських переслідувань. Згідно Постанови виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році передбачено у таких розмірах:

- учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.

Як встановлено з позовної заяви та письмових заперечень представника відповідача, до 5 травня за 2016 рік позивачу було виплачено разову грошову допомогу у розмірі 920 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що відповідачем - центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації неправомірно застосовано до виплати разової грошової допомоги позивачу до 5 травня положення Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, заміст положень правового акта, що має вишу юридичну дію, а саме Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАСУ, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду для відновлення порушеного права на соціальні виплати, на які він міг розраховувати під час проходження служби в ЗСУ та, як результатом, службою в зоні проведення Антитероростичної операції на сході України.

При цьому, суд зазначає, що зменшення розміру допомоги очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава, що на думку суду, є неможливим в правовій державі.

Під час проведення наймаштабнішої судової реформи в історії сучасної незалежної України, коли увага суспільства зосереджена на судах, коли суспільство чекає змін та справедливості від судової гілки влади, є недопустимим уникання від виконаня взятих на себе державою зобов'язань. Враховуючи Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та положення Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача. При цьому суд керується наступним.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законність судового рішення полягає у виконанні двох вимог:

1) дотримання норм процесуального права під час розгляду справи (виконання всіх вимог адміністративного судочинства);

2) правильне вирішення спору, тобто вірне застосування матеріального закону.

Законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносини сторін та інших учасників справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення в цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. При відсутності таких норм рекомендується застосовувати норми закону, що регулює подібні відносини (аналогія закону), або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, то рішення є законним, якщо судом застосовано норми, що мають вищу юридичну силу. У разі суперечності між нормами, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає та з них, яку прийнято пізніше. У разі встановлення суперечностей при розгляді і вирішенні справи, суд повинен враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містить постанова від 01.11.96 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Крім того, статтею 2 ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, статею 53 вищевказаного Закону передбачено обов'язки судді, зокрема п.1 ч.5 Суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

В рішенні Конституційного Суду України №3-рп/12 від 25.01.2012 р. зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема принципом законності. Цей принцип передбачає застосування законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багацтво між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому, рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, про що не заперечив представник відповідача в своїх запереченнях, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги, про який він також вказує в запереченнях, принципам пропорційності та справедливості.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність дій центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо виплати в 2016 році позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто п'яти мінімальних пенсій за віком, що для такої категорії осіб, на думку суду є неможливим, оскільки держава взяла на себе таку відповідальність, а саме відповідно ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, суд вважає за можливе задовольнити позов і в іншій частині, зобов'язати центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2016 рік з урахуванням проведених виплат.

Керуючись ст.ст.9,10,11,69,158-162,183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоплачену суму грошової допомоги як учаснику бойових дій - задоволити.

2.Визнати протиправними дії центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової разової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

3.Зобов'язати центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо здійснення перерахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком в сумі 4730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн., як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2016 рік з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Сарненського районного суду О.А. Рижий