КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/21451/20

провадження № 22-ц/824/15665/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року в складі судді Аксьонової Н.М., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

встановив:

В жовтні 2020 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню відповідно до рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на тверду грошову суму в розмірі 5 000 грн щомісячно до повноліття дитини.

В травні 2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 40 000 грн до 115 000 грн щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено та повернуто її заявнику.

27.09.2023 ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про збільшення позовних вимог задовольнити та прийняти до розгляду. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята судом із неправильним установленням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи мотивує тим, що заява про збільшення розміру позовних вимог зустрічного позову була подана до закінчення підготовчого засідання.

При цьому у вказаній заяві ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів з 40 000 грн до 115 000 грн, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у збільшенні позовних вимог у частині збільшення суми аліментів.

Додаткова позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 100 000 грн взаємопов`язана із раніше заявленою вимогою про збільшення розміру аліментів вже поданими доказами. Крім того, їх спільний розгляд є доцільним та обґрунтованим з огляду на те, що судом одночасно буде надана оцінка одним тим самим доказам у справі. Зазначена вимога є похідною вимогою в розумінні положень процесуального законодавства та дозволяється до об`єднання з первісною позовною вимогою, що не свідчить в жодному разі про одночасну зміну предмету і підстав позову, на що судом першої інстанції уваги не звернув.

Просить врахувати, що зазначені вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів малолітньої дитини, захист яких є пріоритетом суду, а відтак формальне ставлення до зазначених обставин призводить до обмеження прав та інтересів малолітньої дитини.

Оскільки оскаржувана ухвала стосується повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог вже в рамках прийнятого судом до розгляду зустрічного позову, вважає достатніми підстави для витребування судом апеляційної інстанції з Солом`янського районного суду мі. Києва усіх матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В травні 2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 40 000 грн до 115 000 грн щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

За таких підстав доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічного позову про збільшення розміру аліментів з 40 000 грн до 115 000 грн не відповідають дійсним обставинам справи.

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви.

Доповнила позов новою вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Відмовляючи у прийнятті вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є новою вимогою ( з новим предметом та новими підставами), яка не була заявлена у зустрічній позовній заяві, тому за своїм правовим характером вона не є заявою про збільшення розміру позовних вимог у контексті пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При поданні заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 352/1331/20, від 25 травня 2022 року у справі № 753/1908/15-ц.

Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК України.

У справі, що переглядається, встановлено, що предметом первісного та зустрічного позовів є зменшення (збільшення) розміру аліментів, які були стягнуті рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року (справа № 760/27143/18).

Відповідно до попередньої редакції зустрічного позову, поданого у травні 2021 (а. с. 44-62) "Про збільшення розміру аліментів на утримання дитини" ОСОБА_1 зазначила предметом зустрічного позову збільшення розміру аліментів з 40 000 грн до 115 000 грн. Заявлена ціна позову - 115 000 грн.

Підставою таких зустрічних позовних вимог зазначено покращення матеріального становища ОСОБА_2 та витрати платника аліментів, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

У свою чергу, у заяві «Про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви» від 18 травня 2023 року зазначена ціна позову в сумі 215 000 грн, яка складається з попередньо заявленої вимоги про збільшення розміру аліментів з 40 000 грн до 115 000 грн; нової вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Підставою позову про стягнення моральної шкоди зазначено її заподіяння внаслідок порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків позивача з оточуючими людьми внаслідок публікацій на сайті "Иркутская епархия" про те, що ОСОБА_2 займається церковною благодійністю в країні агресора, з цього приводу їй телефонує велика кількість людей, які повідомляють, що ОСОБА_2 колаборант. Зазначене призводить до її душевних страждань, принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Подана позивачем за зустрічним позовом заява про збільшення позовних вимог, незважаючи на таку її назву, фактично такою не є, оскільки у цій заяві не порушується питання про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру, яку було заявлено в позовній заяві. Позивач у цій заяві просить також відшкодувати моральну шкоду. Вказана вимога має інший предмет доказування, ніж заявлений у первісній редакції зустрічної позовної заяви, не взаємопов`язаною із раніше заявленою вимогою про збільшення розміру аліментів та не є похідною вимогою в розумінні положень процесуального законодавства.

Отже, заява позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого зустрічного позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість прийняття до розгляду судом першої інстанції поданої позивачем заяви.

Збільшення розміру позовних вимог не передбачає пред`явлення однієї чи кількох нових вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пред`явила нову позовну вимогу, з іншим предметом та підставами позову, що виключає їх одночасний розгляд з первісною позовною заявою.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 15.10 підпункту 15 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

З огляду на те, що заява позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого зустрічного позову з іншим предметом та підставами позову, передання до суду апеляційної інстанції копій матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про її повернення відповідає вимогам ЦПК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що повернення зустрічного позову не позбавляє особу права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду доходить висновків, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук