У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2017 Справа №2-8129/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1, представника скаржника – ОСОБА_2, представника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» на дії та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області ,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернувся в суд із скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільської області, просить визнати дії старшого державного виконавця Геличак О.М. протиправними, скасувати постанову старшого державного виконавця від 31 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов’язати старшого державного виконавця провести виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа. Скарга обґрунтована тим, що повернення виконавчого документа стягувачу є передчасним, так як державним виконавцем не вжито заходів, щодо арешту та реалізації земельної ділянки, яка належить стягувачу, не вжито заходів щодо звернення стягнення на заробітну плату та не вжито заходів по обмеженню виїзду боржника за кордон.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, з підстав, викладених в ній.

В судовому засіданні начальник відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області проти задоволення скарги заперечив, суду пояснив, що дії та рішення державного виконавця є законними, ним вжито всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, однак, у зв’язку із тим, що відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ був повернутий стягувачу. Щодо доводів представника скаржника про те, що не вжито заходів, щодо звернення стягнення на земельну ділянку, яка належить стягувачу пояснив, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить стягувачу, однак через відсутність на час здійснення виконавчого провадження законодавчого механізму реалізації земельної ділянки на земельних торгах, державний виконавець не мав повноважень здійснювати примусове відчуження вказаного майна. Що стосується доводів, про звернення стягнення на заробіток боржника, повідомив, що оскільки на виконанні в відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ було зведене виконавче провадження, в якому, в тому числі, був виконавчий документ, щодо стягнення в користь державного бюджету, які, в порядку черговості є пріоритетними, а тому державний виконавець не мав можливості вчинити вказані дії. Також, відсутні правові підстави визначені законом для звернення до суду із клопотанням про обмеження боржника виїзду закордон.

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_5 скаргу заперечив, суду пояснив, що будь – яке майно, на яке можна звернути стягнення в нього відсутнє, земельна ділянка, на яку посилається скаржник, давно йому не належить, оскільки він її відчужив. Він одержує мінімальну заробітну плату, частина якої з нього стягується державним виконавцем в рамках виконавчого провадження про стягнення з нього платежів до бюджету.

Як видно із матеріалів скарги, копію постанови державного виконавця від 31 травня 2016 року стягувач отримав тільки 06 вересня 2016 року, до суду скарга надіслана 15 вересня 2016 року, а тому строк звернення зі скаргою, визначений ст. 385 ЦПК України стягувачем не пропущений.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.4,5)

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, в рамках зведеного виконавчого провадження знаходилося виконавче провадження ВП№44950464 щодо виконання виконавчого листа №2-8129/2011 виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 17.02.2012 року про стягнення в користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» із ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1018115,99 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 31 травня 2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Приймаючи вказану постанову, державний виконавець, виходив із того, що в у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд погоджується із таким висновком державного виконавця, виходячи із наступного.

Так, постановою державного виконавця від 09.02.2015 року в рамках зведеного виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, що також підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 15.06.2015 року №100031988.

Як видно із інформації Головного управління держземагенства у Тернопільській області від 16.02.2015 року, за наявними в головному управлінні відомостями гр. ОСОБА_5 має у власності земельну ділянку площею 0,0586 га на території Підгороднянської сільської ради Тернопільської області, державний акт серії ТР 07683.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ в Тернопільській області про неможливість звернення стягнення на земельну ділянку, враховуючи те, що чинний на час винесення оскаржуваної постанови порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.12.2015 № 2710/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за № 1620/28065, передбачав порядок реалізації арештованого рухомого або нерухомого майна боржника (крім земельних ділянок та майна, вилученого з обігу згідно із законом або обмежено оборотоздатного, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації (абз. 2 пункту 1 розділу І).

Іншого законодавчого механізму реалізації земельної ділянки в рамках виконавчого провадження за діючим на той час законодавством передбачено не було.

Також, іншого майна, на яке можна звернути стягнення державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем не виявлено, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, які були дослідженими в судовому засіданні.

Щодо доводів скаржника, що державний виконавець не вжив заходів, до обмеження боржника у виїзді закордон, то слід зазначити, що це є правом, а не обов’язком державного виконавця звертатися до суду із клопотаннями про обмеження виїзду боржника за межі України за наявності певних умов.

Крім того, повернення виконавчого документа не забороняє стягувачу повторно пред’явити для виконання вказаний виконавчий документ.

На даний час таким правом скаржник скористався, та пред’явив виконавчий лист №2-8129/2011 виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 17.02.2012 року про стягнення в користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» із ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1018115,99 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, про що скаржник визнав в судовому засіданні, а тому його права не є порушеними.

Тому суд приходить до переконання, що державний виконавець при винесенні постанови від 31 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України , якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

        На підставі викладеного і керуючись  ст.ст. 11,  209, 210, 212-215, 218, 386, 387 ЦПК України,  суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» про визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області протиправними та скасування постанови від 31 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов’язання провести виконавчі дії – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її отримання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано.

Головуючий суддя Позняк В.М.