Дата документу 08.12.2023 Справа № 333/1582/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/1582/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/1891/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року                                                 м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів:        Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волошина Євгенія Вячеславівна, на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування страхової виплати в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування страхової виплати в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АО-0885219, згідно з яким ПРАТ «СК «Арсенапл Страхування» взяло не себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП, внаслідок експлуатації автомобілю «Geely JL», д.н.з. НОМЕР_1 .

23 серпня 2019 року по вул. Складська, буд. № 2 в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Geely JL», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ikarus 256», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Ikarus 256» з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у позивача. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Відповідно до умов договору страхування № AO-Q885219, розрахунку суми страхового відшкодування, враховуючи франшизу у розмірі 2 000 грн., позивач відшкодував витрати на ремонт автомобіля «IKARUS 256”, д/н НОМЕР_2 , в сумі 23 182, 57 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, тому просить стягнути з останнього на свою користь вказану суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму на відшкодування страхової виплати в порядку регресу в розмірі 23 182 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 гривень.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2023 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волошина Є.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції розглянув вказану справу без належного повідомлення відповідача про її розгляд, зважаючи на те, що місцем реєстрації останнього є АДРЕСА_1 , в той час як суд направляв усю судову кореспонденцію, зокрема, процесуальні рішення та судові повістки за адресою: АДРЕСА_2 .

Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що неправильне зазначення у постанові Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 у справі № 333/5147/19 марки автомобіля та його номерного знака не спростовує того, що ОСОБА_1 під час ДТП 23.08.2019р. керував саме автомобілем Geely JL, д.н.з. НОМЕР_1 , що, на думку суду, слідує з усіх інших документів, долучених до позову. Скаржник вважає, що суд неправомірно самостійно вніс зміни у постанову суду у справі № 333/5147/19. Вважає, що постанова, у якій зазначено інший автомобіль, не тягне за собою його цивільно-правову відповідальність за наслідки ДТП 23.08.2019.

Крім того, сторона відповідача наполягає на тому, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, порушив строк позовної давності, не заявивши клопотання про його поновлення, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» заперечує проти доводів апелянта, посилаючись на те, що позивачем була вказана адреса місця проживання відповідача, що узгоджується із даними, які містяться у постанові Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 у справі № 333/5147/19 та у довідці від НПУ. Технічна описка у вказаній постанові суду щодо марки та номера ТЗ не спростовує факту вчинення відповідачем ДТП саме на авто Geely JL, д.н.з. НОМЕР_1 . Також позивач заперечив щодо пропуску строків позовної давності, зважаючи на те, що на період дії воєнного стану строки, передбачені ст. 257 ЦПК України, продовжуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волошина Є.В., підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою суду за вчинення ДТП та самовільне залишення місця ДТП, від його винних дій відбулось зіткнення двох ТЗ із їх пошкодженням, потерпілим визначено матеріальну шкоду у розмірі 25 182,57 грн., страховик (позивач) здійснив виплату потерпілому страхового відшкодування за завдання шкоди водієм ОСОБА_1 в цьому розмірі за мінусом франшизи, суд першої інстанції вважав позовну заяву про стягнення цієї суми з відповідача на користь страховика в порядку регресу обґрунтованою, а тому позов задовольнив.

В апеляційній скарзі відповідач, насамперед, наголошує на його неналежному повідомленні судом про розгляд цієї справи, оскільки судом було спрямовано повістку за адресою, у якій він не зареєстрований та не проживає. Натомість, позивачу було достеменно відомо адресу реєстрації відповідача, яка зазначена у страховому полісі та повідомленні про ДТП. А суд мав перевірити його належну адресу місця мешкання за матеріалами справи, у якій її можливо було достеменно встановити.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем було зазначено в позовній заяві ад-

ресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

На запит суду з перевірки адреси відповідача вилучено Витяг з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя, згідно з яким інформації щодо зареєстрованої адреси ОСОБА_1 по місту Запоріжжя не знайдено ( а.с. 37-39).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року (а.с. 40) відкрито провадження у цій справі, вирішено розглядати справу за правила спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. У вказаній ухвалі також зазначено, що перше судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 18 квітня 2023 року о 10 год. 30 хв.

Копія вказаної ухвали разом із копією позовної заяви, додатками до неї та судовою повісткою були направлені ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 41, 48), яка була зазначена у позовній заяві та деяких додатках до неї, а саме, у відповіді від НПУ (а.с. 13) та у постанові Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 у справі № 333/5147/19 (а.с. 16).

Проте вказана поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення ОСОБА_1 із зазначенням працівником пошти причини невручення «адресат відсутній» ( а.с. 48).

Суд розглянув справу в першому судовому засідання – 18 квітня 2023р., обговоривши в рішенні, що у випадку зазначення на конверті, коли поштове відправлення повернулось до суду без вручення учаснику справи, «адресат відсутній», вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином. Тож, суд вважав у такому разі можливим розглянути справу за відсутності відповідача із ухваленням заочного рішення.

З посиланням на пункт 2 ч. 7 статті 128 ЦПК України, ч. 10 статті 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким передбачено направлення повісток за місцем реєстрації учасників справи, а також на те, що при зверненні до суду позивачем до позову були долучені копії полісу та повідомлення про ДТП, в яких зазначена дійсна адреса місця реєстрації відповідача у с. Щасливе, ОСОБА_1 вважав, що суд мав направити йому судові повістки за адресою АДРЕСА_1 , де він зареєстрований. А повідомлення, здійснене судом на адресу, у якій він не зареєстрований та не мешкає, вважає неналежним.

Перевіркою питання щодо повідомлення відповідача колегія встановила.

Відповідно до ч. 6 статті 128 ЦПК України, у разі відсутності у учасника справи електронного кабінету, судова повістка разом із розпискою надсилається рекомендованим листом з повідомлення про вручення за адресою, зазначеною стороною.

У відповідності з п. 3 ч. 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою.

Тобто такі приписи щодо належного повідомлення можуть бути застосовані судом, якщо адресу повідомлено самою особою, а не будь-яким іншим учасником справи.

З урахуванням вказаних процесуальних вимог суд, за наявності у нього Витягу про відсутність реєстрації відповідача по місту Запоріжжю, відправив судову повістку з додатками на адресу, зазначену позивачем, що відповідає приписам ч. 6 ст. 128 ЦПК України, але помилково вважав, що можна вважати, що ОСОБА_1 отримав судову повістку відповідно до приписів п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки останній адресу суду не повідомляв, не будучи обізнаним про судове провадження.

У такому разі суд мав діяти відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, оскільки зареєстроване місце проживання суду не було відомо, тобто шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не пізніше, ніж за десять днів до судового засідання.

Суд, зазначаючи в ухвалі від 14.08.2023р. про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення про те, що судом було здійснено виклик відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, не долучив до матеріалів справи доказів опублікування такого оголошення, зокрема, завчасно - за десять днів до судового засідання 18.04.2023, у якому прийняв рішення по суті спору.

Отже, за таких обставин не можна вважати належним повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд цієї справи судом першої інстанції. А тому суд не міг ухвалювати заочне рішення 18.04.2023 року.

Між тим, матеріали справи місять декілька адрес, де міг перебувати відповідач, серед яких є й зареєстрована адреса місця мешкання ОСОБА_1 .

Так, матеріали справи містили копії полісу та повідомлення про ДТП, долучені до позову, в яких зазначена дійсна адреса місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , де він і був зареєстрований.

З наданого відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення Витягу з реєстру Комишуваської територіальної громади (а.с. 107-зворот) щодо реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27.07.2023р., вбачається, що з 18.06.2019р. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідна інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 зазначена і у його паспорті (а.с. 104).

Проте суд, взявши до уваги зазначену у позовній заяві адресу, яка збігається з зазначеною у постанові Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019, місця проживання відповідача, не звернув уваги на те, що відповідач не був присутнім при розгляді справи 25.09.2019р. Отже, адреса: АДРЕСА_2 була зазначена судом у вказаній постанові без встановлення особи відповідача, яку суд фактично не перевірив.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, маючи вказані відомості в матеріалах справи, в яких значаться дві різні адреси місця проживання ОСОБА_1 , не спробував спрямувати судову кореспонденцію за іншою адресою, крім адреси: АДРЕСА_2 , у якій відповідач не зареєстрований, не мешкає та не знаходиться тимчасово.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, у цій справі є підстави для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду.

У такому разі колегія вирішує спір по суті вже з урахуванням доводів відповідача, який наразі заперечує проти позову, зокрема, із підстав пропуску строку позовної давності позивачем. Оскільки таке клопотання він був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розраховані у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування завданої шкоди має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотичні лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Встановлено, що 24.04.2019 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АО-0885219, яким забезпечено транспортний засіб «Geely JL», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, за те, що 23.08.2019р., об 12 год. 05 хв., ОСОБА_1 в м. Запоріжжі по вул. Складська, 2, керуючи транспортним засобом GEELY JL, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та будучи втомленим за кермом, не впевнився в безпеці маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем IKARUS 256, д/н НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих немає. 23.08.2019 року, об 12 год. 05 хв., ОСОБА_1 одразу після ДТП залишив місце пригоди.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 116 від 23.09.2019р., вартість матеріального збитку, завданого ТЗ «IKARUS 256”, д/н НОМЕР_2 , склала 25 182 грн. 57 копійок (без ПДВ на запасні частини).

Відповідно до умов договору страхування № AO-Q885219, розрахунку суми страхового відшкодування, враховуючи франшизу у розмірі 2 000 грн., позивач відшкодував витрати на ремонт автомобіля «IKARUS 256”, д/н НОМЕР_2 , в сумі 23 182, 57 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2019р. Тому в цій справі просив стягнути цю суму з відповідача в порядку регресу.

Згідно з вище наведеним нормативно-правовим обґрунтуванням спірних правовід-носин та з урахуванням встановлених обставин, колегія вважає, що страховик має право на відшкодування сплаченої страхової суми в порядку регресу за рахунок винуватця ДТП, а її розмір є підтвердженим.

Відповідач наголошує на тому, що обставини ДТП у постанові Комунарського районного суду від 25.09.2019р. встановлені таким чином, що унеможливлюють застосування цивільно-правових наслідків щодо відшкодування шкоди, зокрема, покладення на нього обов`язку за регресними вимогами страховика.

Так, відповідачем зазначається, що указана в цій постанові марка автомобіля та його номерний знак не відповідають дійсним.

Вказує, що забезпеченим ТЗ згідно полісу № АО-0885219 є автомобіль Geely JL, д.н.з. НОМЕР_1 , але у вказаній постанові суду автомобіль учасника ДТП, яким керував ОСОБА_1 , указаний як Geely МК, д.н.з. НОМЕР_3 , і така суперечність, на його думку, вказує на те, що він керував іншим ТЗ, аніж зазначений в полісі. Вважає, що це не можна вважати опискою, а у такому разі в силу принципу презумпції невинуватості, з огляду також на те, що всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності, слід вважати його невинуватим в даній ДТП. А тому не може бути покладено на нього й відповідальності за її цивільно-правові наслідки, зокрема, за цим позовом страхової компанії.

Колегія вважає, що такі ствердження відповідача є помилковими, тому вони відхиляються судовою колегією з огляду на те, що зібрана у справі сукупність доказів свідчить про те, що саме ОСОБА_1 був учасником ДТП, яка сталась 23.08.2019р., об 12 год. 05 хв., в м. Запоріжжі по вул. Складська, 2. Він є власником автомобілем Geely JL, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував на момент ДТП 23.08.2019р. об 12:05 год., за участі автобуса IKARUS 256, д.н.з. НОМЕР_2 . Доказів, що він має інший автомобіль Geely МК, д.н.з. НОМЕР_3 , або що такий автомобіль дійсно існує, відповідачем не надано, а тому не спростовано того факту, що саме він на належному йому автомобілі вчинив ДТП та втік з місця ДТП.

Отже, вірним є висновок суду, що у постанові Комунарського районного суду від 25.09.2019р. маються описки у назві марки автомобілю та його державному номерному знаку.

Щодо спливу строку позовної давності відносно вимог позивача про стягнення в порядку регресу виплаченої потерпілому суми страхового відшкодування, колегія зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 200/13392/13-ц вказав, що строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 60983151 від 23 жовтня 2019 року, відповідно до якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило страхову виплату ОСОБА_2 у сумі 23 182,57 грн. 23.10.2023.

Отже, строк позовної давності мав сплинути 23.10.2022 року.

Встановлено, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося із позовом до суду 24 лютого 2023 року (а.с. 35, конверт).

Вирішуючи питання щодо позовної давності в цій справі, апеляційний суд виходить із того, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану продовжено Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, 17 травня 2022 року №341/2022 з 25 травня 2022 року на 90 днів, 12 серпня 2022 року № 573/2022 з 23 серпня 2022 року на 90 днів, 07 листопада 2022 року № 757/2022 з 21 листопада 2022 року на 90 діб, від 06 лютого 2023 року № 58/2023 з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Тобто воєнний стан не скасований на момент звернення з позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», на момент прийняття рішення в цій справі судом першої інстанції, а також триває на теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України Верховна Рада України внесла зміни щодо строків позовної давності Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України на період дії воєнного стану» № 2120-ХІ від 15.03.2022 року.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 Закону України № 2120-ХІ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 19, згідно з яким у період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто, строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦПК України, в межах якого обчислюється строк позовної давності при зверненні до суду з вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу, продовжується на теперішній час, а тому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до суду із даним позовом без порушення строку позовної давності.

З урахуванням зазначеного вище, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волошина Є.В., підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню через допущене судом процесуальне порушення, передбачене п. 3 ч. 3 статті 376 ЦПК України, із прийняттям апеляційним судом постанови про задоволення позову, оскільки позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 визнано повністю обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волошина Євгенія Вячеславівна, задовольнити частково.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму на відшкодування страхової виплати в порядку регресу в розмірі 23 182 /двадцять три тисячі сто вісімдесят дві/ гривні 57 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Постанова прийнята, складена та підписана 08 грудня 2023 року.

Головуючий:         С.В. Маловічко

Судді:                М.С. Гончар

Г.С. Подліянова