КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року           № 320/6132/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

          До Київського окружного адміністративного суду звернувся Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом, в якому просить:

- припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) «Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 » від 09.12.2020 № КВ 051201204546;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1) «Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 » від 28.12.2020 №КВ 101201221878, замовник будівництва – ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що внаслідок надходження до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2021 скарги було встановлено факт подання відповідачем недостовірних даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 09.12.2020 № КВ 051201204546 та у декларації від 28.12.2020 №КВ 101201221878 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) на об`єкті " Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 ", що є порушенням вимог Закону України Про архітектурну діяльність та є підставою для припинення права на виконання будівельних робіт та, як наслідок, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.  

Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.12.2020 зареєстровано за № КВ 051201204546 повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), подане замовником будівництва ОСОБА_1 за об`єктом будівництва «Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 ».

У зареєстрованому повідомленні у тому числі зазначені наступні дані:

- планується Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 ;

- генеральний підрядник – ОСОБА_1 ;

- вид будівництва - реконструкція;

- технічний нагляд здійснює – ОСОБА_2 ;

- проектна документація розроблена – Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор»;

- головний архітектор проекту – Вакуленко Олександр Вікторович, наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор», кваліфікаційний сертифікат серія АА №001063;

- проектна документація затверджена замовником листом від 23.11.2020;

- відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, визначено ОСОБА_3 ;

Тобто, згідно вказаного повідомлення проектна документація розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор», головним архітектором проекту та відповідальною особою, що здійснює авторський нагляд, є ОСОБА_3 .

У подальшому відповідачем до Департаменту подано на реєстрацію, а останнім у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) на вказаний об`єкт будівництва за №КВ 101201221878 від 28.12.2020, відповідно до даних декларації проектна документація на об`єкт розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор», головним архітектором проекту та відповідальною особою, що здійснює авторський нагляд, зазначено ОСОБА_3 .

Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 12.04.2021 за вх. №073/2239 зареєстровано заяву ОСОБА_3 , в якій останній зазначив, що не виконував ніяких робіт на об`єкті будівництва: «Реконструкція приміщень садового будинку на АДРЕСА_1 (с/т «Озера») у Дарницькому районі м. Києва», а тому просив скасувати відповідні дані про початок або закінчення будівельних робіт.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року             № 3038-VI (далі - Закон № 3038-ІV).

Приписами статті 10 Закону № 3038-VI визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-ІV державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 6 Закону № 3038-ІV управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 4 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент зокрема:

1) надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт з підстав, визначених законом;

2) приймає в експлуатацію закінчені будівництво об`єкти (видає та відмовляє у видачі сертифікатів, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

3) у разі виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстровані декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень Департамент звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, на підставі поданого повідомлення;

4) здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням:

- вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

- порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

- інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єктів будівництва.

Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій стосовно об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) на території міста Києва з 12.10.2016.

Статтею 9 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VІ.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VІ замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3038-VІ об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є, поміж іншого, фізичні та юридичні особи.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 3038-VІ передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 3038-VІ зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 1 ст. 36 Закону № 3038-VІ визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 3038-VІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення його будівництва.

Частиною 7 ст. 36 Закону № 3038-VІ передбачено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону № 3038-VІ замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Згідно з ч.ч. 8-10 ст. 39 Закону № 3038-VІ експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Таким чином, скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт та реєстрації декларації може бути у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до абз. 7, 8 п. 22 Порядку № 466 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, виключною підставою для скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі відповідного повідомлення, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо:

1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети;

2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту;

4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із зазначених умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування права на виконання будівельних, набуте на підставі відповідного повідомлення, та для скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, однак, може бути підставою для притягнення винних осіб до відповідальності іншого характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 826/9275/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 522/6212/17, від 22 січня 2019 року у справі  № 826/17907/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 521/16298/18, від 08 березня 2023 року у справі № 826/9387/18.

Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі                              № 640/20369/18 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону №3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Відповідачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

Крім того, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 у справі № 521/16298/18, від 29 вересня 2022 року у справі № 826/8108/17, від                      01 лютого 2023 у справі № 826/10042/17, від 16 березня 2023 року у справі № 814/2086/16.

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.01.2021 №239831142 на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КВ 101201221878, 31.12.2020 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості – садовий будинок загальною площею 198кв.м., житловою площею 113,8кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, «Озера», садівниче товариство Дарницького району м. Києва, вул. Садова 66, буд. 54.

Таким чином, з 31.12.2020 Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень садового будинку на вул. Садовій, 66, діл. 54 (с/т «Озера») у Дарницькому районі м. Києва» №КВ 101201221878 вичерпала свою дію.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутні підстави для скасування (припинення) його права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі вищевказаного повідомлення, та підстави для скасування вищевказаної декларації, на підставі якої у подальшому зареєстроване його право власності на садовий будинок загальною площею 198кв.м., житловою площею 113,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також звертає увагу, що після реєстрації права власності на вказаний об`єкт, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України позивач або інший уповноважений законом орган зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто, ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо компетентним органом буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 30 березня 2021 у справі № 826/5513/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 521/16298/18, в ухвалі від 28 листопада 2022 року у справі № 200/5378/21.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Рисовський проти України» визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії».

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, відповідач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 826/10042/17.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                 Лапій С.М.