ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 грудня 2023 року Справа №  280/4797/23   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді        Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.04.2023 №084450000675 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком позивачу період роботи з 10.02.1992 – 31.12.2002 в КСП «Мар`ївське», згідно контракту №1 від 10.02.1992 та повторно розглянути заяву позивача від 13.04.2023 про призначення пенсії за віком.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він у встановленому порядку звернувся до органу ПФУ за заявою про призначення пенсії. Разом з тим, рішенням відповідача позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу для призначення пенсії. При цьому, відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 10.02.1992 по 31.12.2002. Позивач вважає відмову у зарахуванні стажу та призначенні пенсії протиправною, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стражу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 року мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 20 до 30 років. Вказує, що за результатами розгляду документів наданих позивачем, загальний страховий стаж позивача складає 17 років 03 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. З урахуванням викладеного у позовній заяві, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 13.04.2023 позивач звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ у Харківській області від 20.04.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави для відмови у призначенні пенсії зазначено про те, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить від 19 до 29 років, а страховий стаж позивача складає 17 років 03 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Також, у рішенні зазначено про те, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи за контрактом №1 від 10.02.1992, з 10.02.1992 по 31.12.2002, оскільки за даний період долучено було копію документа, який не було завірено печаткою підприємства де працював заявник.

Позивач не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною 2 статті 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач вказав на те, що страховий стаж позивача становить 17 років 03 місяці та 12 день, а мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить, у випадку позивача, від 19 до 29 років.

При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача період роботи за контрактом №1 від 10.02.1992, з 10.02.1992 по 31.12.2002, оскільки за даний період долучено копію документа, який не було завірено печаткою підприємства де працював заявник.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 10.02.1992 між КСП «Мар`ївське» та позивачем укладено Контракт №1, відповідно до умов якого Замовник – КСП «Мар`ївське» передає, а Виконавець – ОСОБА_1 приймає на себе виконання робіт по перевезенню вантажів необхідних Замовнику для виробничих потреб та будівництва.

Контракт укладено строком до 31.12.2002.

Під час розгляду справи судом встановлено, що єдиною підставою для неврахування контракту та не зарахування до страхового стажу періоду роботи за таким контрактом слугувало те, що контракт не завірено печаткою підприємства де працював позивач.

Суд зазначає, що на копії контракту від 10.02.1992 №1 наявні як підписи сторін контракту, так і печатка КСП «Мар`ївське».

При цьому, копія зазначеного контракту посвідчена позивачем, як стороною договірних відносин, що не суперечить вимогам законодавства, оскільки контракт має однакову юридичну силу для обох сторін, що його уклали. Вимоги про посвідчення цього контракту саме КСП «Мар`ївське» чинним законодавством не передбачено.

Більш того, суд зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин КСП «Мар`ївське» ліквідовано, а відповідно вирішити питання про посвідчення копії контракту саме КСП «Мар`ївське» є неможливим.

В свою чергу, відсутність засвідчення копії контракту КСП «Мар`ївське» не може бути обґрунтованою підставою щодо обмеження позивача у реалізації права на призначення та отримання пенсійного забезпечення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.04.2023 номер справи 084450000675 (від 27.04.2023 №2000-0302-9/53973) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 10.02.1992 по 31.12.2002 в КСП «Мар`ївське», згідно контракту №1 від 10.02.1992 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2023 про призначення пенсії за віком.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                    І.В. Новікова