06.12.23

22-ц/812/1363/23

Справа № 2-263/2011

Провадження №22-ц/812/1363/23

У Х В А Л А

06 грудня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Темнікової В.І.,

суддів: Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану його представником – адвокатом Юзефовичем Артемом Олексійовичем, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року про забезпечення позову, постановлену у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

20 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , підписана його представником – адвокатом Юзефовичем А.О., на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року у справі №2-263/2011 (2-3487/2010), якою задоволено частково заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та обмежено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право виїзду за межі України до виконання зобов`язань за кредитним договором №11338691000 від 23.04.2008р. Обмеження накладено -7.05.2010 о 10.15 год.

У вказаній апеляційній скарзі міститься також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена без участі відповідача ОСОБА_1 у цивільній справі №2-263/2011 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Після отримання копії ухвали суду на адреси судів першої та апеляційної інстанції 14 листопада 2023р. були подані заяви про апеляційне оскарження у відповідності до вимог ст. 294 ЦПК України в редакції на час винесення ухвали, а сама апеляційна скарга подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В електронних матеріалах справи 2-263/2011 автоматизованої системи документообігу суду ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року про забезпечення позову відсутня.

Також як підставу для поновлення строку представник вказує, що про наявність ухвали суду від 07 травня 2010 року ОСОБА_1 дізнався лише 09 листопада 2023 року з відповіді Ленінського районного суду м. Миколаєва, що надійшла на його електронну адресу. Посилаючись на пп. 13 п. 1 Перехідних положень чинного Цивільного процесуального кодексу вважав можливим оскаржити процесуальний документ в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме строків визначених Цивільним процесуальним кодексом України, що діяв у 2010 році.

Для усунення наявних в апеляційній скарзі неточностей щодо справи, у якій постановлена оскаржувана ухвала, та можливості вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у відповідності до п. 1 ч.2 ст. 358 ЦПК України ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року витребувано з Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільні справи за № 2-263/2011 та за № 2-3487/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху до надходження до апеляційного суду матеріалів цивільних справ у паперовому вигляді.

       29 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа №2-263/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,  у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 20 листопада 2023 року, то слід керувався нормами ЦПК України  у редакції, що діють з 15 грудня 2017 року, що узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019р. у справі № 361/161/13-ц.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

- подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

- пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Погномарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Ponomaryov v. Ukraine).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип  res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини  від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави, за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, – принципу остаточності рішення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження № 61-16497св18).

Згідно зі  ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний  ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Із матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11338691000 від 23.04.2008 р. в сумі 305175,30 грн та заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право виїзду за межі України до виконання зобов`язань за кредитним договором №11338691000 від 23.04.2008р. Обмеження накладено -7.05.2010 о 10.15 год.

Вказана ухвала постановлена без повідомлення учасників справи.

Проте, в матеріалах справи містяться дані про повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання у вказаній справі призначені на 19.10.2010 (т.1 а.с. 93), на 23.11.2010 на 11.00 год (т. 1 а.с. 96), на 14.12.2010 на 10.30 год. (т.1 а.с. 99), на 05.02.2011 на 11.00год. (т. 1 а.с. 102), на 14.03.2011 на 13.30 год. (т.1 а.с. 107), на 26.04.2011 на 13.30 год. (т. 1 а.с. 114), на 10.06.2011 ( т. 1 а.с. 135), на 06.07.2011 на 16.00 год.(т. 1 а.с. 136).

ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь у судових засіданнях 19 жовтня 2010 року (т.1 а.с. 120), 04 лютого 2011 року (т. 1 а.с. 123).

Також в матеріалах справи наявні заперечення по справі ОСОБА_1 від 04 лютого 2011 року.

07 липня 2011 року постановлено рішення про задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк». Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору №11338691000 від 23.04.2008 у розмірі 305175,30 грн, а також розподілено судові витрати.

31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 звертався до суду із заявою про розстрочку виконання рішення (т. 1 а.с. 167-169).

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд вказаної справи, приймав участь у розгляді справи, а також мав змогу знайомиться з матеріалами справи, в тому числі із оскаржуваною ухвалою суду.

Більш того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 25 листопада 2019 року про надання копії рішення суду про заборону виїзду за кордон, з відміткою про отримання ухвали 25.11.2019 (т. 2 а.с. 160).

Тобто, ОСОБА_1 було відомо про наявність оскаржуваної на даний час ухвали суду щонайменше з 25 листопада 2019 року.

01 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 – адвокат Юзефович А.О. звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу копій судових рішень, в тому числі і ухвали від 07 травня 2010 року (т. 2 а.с. 161-163). Відповідно до листа Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2023 року на електронну пошту представника ОСОБА_1 – адвоката Юзефовича А.О. направлено копія ухвали про відкриття провадження у справі від 07.05.2010, копія ухвали суду про забезпечення позову від 07.05.2010 та копія рішення суду від 07.07.2011 (т. 2 а.с. 164-165).

З апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду тільки 20 листопада 2023 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвали суду було отримано ним 09 листопада 2023 року.

Отже, відповідачу ОСОБА_1 було відомо про наявність оскаржуваної ухвали від 07 травня 2010 року щонайменше з 25 листопада 2019 року, однак апеляційну скаргу подано лише  20 листопад 2023 року, тобто більше ніж через рік як з часу винесення оскаржуваної ухвали, так і з часу, коли йому стало відомо про винесення судом даної ухвали.

Таким чином посилання в клопотанні про поновлення строку, що про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 дізнався лише 09 листопада 2023 року через свого представника, спростовується матеріалами справи.

Не містить клопотання про поновлення строку також посилань на обставини непереборної сили, які зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду понад 1 рік.

Наведене свідчить, що відповідач більше 13 років не вживав заходи щодо реалізації своїх процесуальних прав, а звернувся з апеляційною скаргою лише 20 листопада 2023 року.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року у зв`язку з тим, що відповідач був залучений до участі у справі, повідомлений належним чином про розгляд справи, проте в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, а також у зв`язку із спливом річного строку як з часу винесення оскаржуваної ухвали, так і з часу, коли апелянт був ознайомлений з даною ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2010 року про забезпечення позову, постановлену у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий В.І. Темнікова

Судді :         Т.В. Крамаренко

        Н.О. Тищук