КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.09.2009                                                                                           № 40/239

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача: Дехтяренко В.П., Макеєнко М.Ф. – за довіреностями

від відповідача-1: представник –Жидейкіна Н.Д. – за довіреністю;

від відповідача-2: представник Рог О.В. – за довіреністю;

від відповідача-3: представник не з’явився

від відповідача-4: представник не з’явився

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації „Науково-технічне товариство комунального господарства побутового обслуговування України” побутового обслуговування України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

 у справі № 40/239 (суддя  

 за позовом                               Громадської організації „Науково-технічне товариство комунального господарства побутового обслуговування України”

 до                                                   1.Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація”

                    2. Київської міської ради

          3. Головного управління комунальної власності м. Києва (КМДА)

                                                                       4. Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ей.Бі.Ейч.”

              

             

 про                                                   визнання права власності

 

ВСТАНОВИВ:

 28.10.2009р. Громадська організація «Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування України» звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про визнання права власності на адміністративну будівлю площею 326,8 м2 по вулиці Петра Сагайдачного, буд. 29Б, місто Київ.

Позов обґрунтовано тим, що Рішенням Міністерства житлово-комунального господарства Української РСР від 24.11.81 №64/02-14-736 було дозволено Тресту „Укркомунбудкомплектація” (який був структурним підрозділом Міністерства житлово-комунального господарства Української РСР) передати службове приміщення по вул. Жданова, 29-Б (права частина, флігель, 111,3 кв. м) Українському республіканському правлінню науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування (правонаступником якого є позивач) для проведення будівництва-комплексного капітального ремонту за рахунок коштів товариства і використання його під адміністративну будівлю. Як вважає позивач, після проведеного ним комплексного ремонту та добудови площа приміщення збільшилась, тобто фактично було побудоване нове приміщення.

Крім іншого, Позивач зазначає, що відповідно до п.4 статті 4 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року цивільні права та обов'язки виникають на підставі адміністративних актів, тому, враховуючи здійснені Позивачем будівельні роботи та згідно до рішення Міністерства житлового-комунального господарства Української РСР від 24 листопада 1981 року №64/02-14-736, в контексті положення статті 98 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, а також  п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України спірна будівля є власністю Позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, посилається на приписи ст.ст. 21,23 Закону України «Про об'єднання громадян», згідно з якими об'єднання громадян має право мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності, при цьому, право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у справі № 40/239 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належної реєстрації прав власності на спірну будівлю позивачем не було здійснено, а також судом було взято до уваги  рішення Київської міської ради від 08 лютого 2007 року №62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки» та від 1 листопада 2007 року №1110/3943 «Про внесення змін до рішення Київради від 08 лютого 2007 року №62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», в частині включення спірної будівлі до переліків об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу та договір купівлі-продажу №1289 від 26 лютого 2008 року спірної будівлі, які на момент прийняття рішення не було визнано недійсними у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач  звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки судом першої інстанції не було з’ясовано всю історію створення майна та переходу прав на спірне приміщення, не було досліджено підстави реєстрації права власності на спірне приміщення за територіальною громадою м. Києва. Позивач вважає, що судом першої інстації не надано правової оцінки тому факту, що викуп спірного майна відповідачем-4 відбувся з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідачі належним чином не повідомили позивача про проведення конкурсу щодо права оренди та викупу приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 29-Б (флігель).

27.08.2009р. апелянтом через канцелярію суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі №40/239 до розгляду Господарським судом м. Києва справи №40/154 за позовом Громадської організації „Науково-технічне товариство комунального господарства побутового обслуговування України” до Київської міської ради, Головного управління комунальної власності м. Києва (КМДА), Комунального підприємства „Київжитлоексплуатація”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ей.Бі.Ейч.” про визнання недійсним результату конкурсу.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія, розглянувши та оцінивши доводи, викладені в клопотанні позивача про зупинення провадження у справі, приходить до висновку, що розгляд Господарським судом м. Києва справи №40/154 не перешкоджає розгляду даної справи, а тому клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.  

Відповідачами не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач- 3 та відповідач-4 не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять  докази про належне повідомлення відповідачів про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Постановою засновницької конференції Науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування України від 30 травня 1991 року вирішено створити на базі Українського республіканського правління Загальносоюзного науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування самостійне Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування України.

Відповідно до пункту 3 зазначеної Постанови, Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування України визнано правонаступником Української республіканської організації Загальносоюзного науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування. Власність республіканської організації Загальносоюзного науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування, з моменту створення Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування України, визнана такою, що відноситься до новоствореного товариства (пункт 4 Постанови).

26 серпня 1991 року відбулася державна реєстрація новоствореного товариства, про що свідчить Свідоцтво №118 від 03.10.2001 року, видане Міністерством юстиції України, дата внесення відомостей (змін) до ЄДРПОУ 15 жовтня 2001 року, згідно довідки Головного міжрегіонального управляння статистики у місті Києві №8341/01.

Як вбачається зі змісту рішення Міністерства житлово-комунального господарства УРСР від 24 листопада 1981 року №64/02-14-736, підписаного Міністром Площенко В.Д., Рішенням Київського міськвиконкому за №755 від 05 червня 1978 року Республіканському тресту «Укркомунбудкомплектація» було передано службове нежиле приміщення в правій частині по вул. Жданова, 29-Б, однак,  в зв'язку з тим, що Республіканським трестом капітального ремонту переданого приміщення не було здійснено, то,  враховуючи клопотання президії Українського республіканського правління науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування про виселення його з аварійної будівлі по бул. Шевченка, 51, було дозволено передати Українському республіканському правлінню науково-технічного товариства    комунального    господарства    та    побутового  обслуговування по вул. Жданова, 29-Б (в теперішній час вул. П.Сагайдачного, 29-Б). (флігель), для проведення будівельно-комплексного капітального ремонту за рахунок коштів товариства та використання  його товариством під адміністративну будівлю.

На виконання протокольного рішення №1 від 29 січня 1982 року між Українським республіканським правлінням науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування (правонаступником якого є Позивач у справі) та ремонтно-будівельним трестом №1 управління «Київремстрой» (РСУ «Киевгоркоммунстрой») було укладено річний договір підряду на капітальний ремонт будинку 29-А (флігеля) по вул. Жданова (адміністративна будівля)  №24 від 19.03.1982р.

З матеріалів справи вбачається, що Українське республіканське правління науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування  (правонаступником якого є Позивач у справі), належним чином здійснювало фінансування ремонтно-будівельних робіт (капітального ремонту) в обсягах, передбачених як за первинним бюджетом (кошторисом), так й за додатково затвердженими, зокрема, протоколом №17 від 27 жовтня 1983 року, витратами (кошторисом).

Відповідно до акту про прийняття в експлуатацію після капітального ремонту будівлі по вул. Жданова, 29 прийнята в експлуатацію 30 квітня 1984 року, замовником будівельних робіт визначено Українське республіканське управління науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування.

Згідно даних інвентаризаційних справи на домоволодіння №29 по вулиці Жданова Київського міського бюро технічної інвентаризації володільцем та користувачем будівлі під літ «Б» по вул. Жданова, буд. 29 (оціночний акт №1) є Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування, відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будівлі, літера «Б» загальні площі частин приміщення складає 326,8 кв.м., при цьому площі адміністративного управління, основних - 202,1кв.м., допоміжних - 124,7 кв.м.

Як  вбачається з матеріалів справи, Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1992р. №26 „Про формування комунального майна міста та районів” (залучене до матеріалів справи а.с. 67-73 т.2), яке прийняте відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 „Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), було вирішено передати до комунальної власності міста двоповерхові будинки по вул. Сагайдачного, 29, площею 1796 кв. м. (згідно переліку  додатки1-15 до зазначеного рішення).

Зі змісту вказаного рішення (п. 22 рішення) вбачається, що при прийнятті рішення Виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів було взято до відома, постанову Верховної Ради України від 22.11.1990р. №506-ХІІ „Про захист суверенних прав власності Української РСР”, якою до введення в дію Закону України про роздержавлення майна було встановлено мораторій на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Відповідно до ст. 31 Закону України  „Про власність” (в редакції від 26.03.1991р., яка діяла на момент прийняття Рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів) до державної власності в Українській РСР належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

З огляду на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції та апелянта про те, що Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1992р. №26 було змінено власника спірного приміщення, оскільки до і після прийняття рішення, відповідно ст. 31 Закону України  „Про власність” спірне приміщення залишалось в  державній власності.

Також, необґрунтованими є посилання позивачам на те, що у 1992р. приміщення у позивача було незаконно вилучено Виконкомом Київської міської ради, виходячи з наступного.

По-перше, Рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1992р. №26, як вбачається з вищевикладеного, було прийнято відповідно до норм законодавства, яке діяло на момент його прийняття.

По-друге, позивач не був власником спірного приміщення до 1992р. (про що позивач вказує в позові), оскільки відповідно до ст. 2 Закону України „Про власність” (яка кореспондується з ст. 317 ЦК України) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, а відповідно до даних інвентаризаційних справи на домоволодіння №29 позивач був лише володільцем та користувачем будівлі під літ «Б» по вул. Жданова, буд. 29.

22.02.2002р. Київською міською державною адміністрацією було прийнято Розпорядження „Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва”, яким було закріплено за КП „Київжитлоспецексплуатація” на праві повного господарського відання нежиле приміщення, віднесене до комунальної власності територіальної громади м. Києва рішенням Київської міської ради від 27.12.01р. №208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва за адресою вул. Сагайдачного 29 Б (п. 141 таблиця 2 переліку, згідно додатку 1 до Розпорядження).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенція сільських, селищних, міських рад. Так зокрема відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 зазначеного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, нежитлові приміщення,   рухомі та нерухомі об'єкти. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки» та від 01.11.2007 № 1110/3943 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки» нежилий будинок у м. Києві по вул. Сагайдачного, 29-Б площею 326,8 кв.м. був включений до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ «Юридична Компанія Ей. Бі. Ейч.».

Як встановлено, 26.02.2009 року між Відповідачем-4 (ТОВ «Юридична компанія «Ей. Бію Дейч») та регіональним відділенням ФДМ України по м. Києву було укладено нотаріально оформлений договір купівлі-продажу №1228, об'єктом, якого став нежилий будинок загальною площею 326,8 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 29-Б.

06 березня 2008 року спірна будівля передана Відповідачу-4 за актом №1289 та згідно оновлених даних Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (лист від «04» квітня 2009 року №13573) на даний час власником  спірної будівлі зареєстроване  ТОВ  «Юридична компанія  «Ей.  Бію Ейч», при первинній реєстрації на територіальну громаду міста Києва на підставі свідоцтва, виданого 25 січня 2008 року, Головним управлінням комунальної власності, наказ 85-13 від 25 січня 2008 року.

В силу ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1 ст.  3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”)

Згідно з п.7. ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Відповідно до приписів ст.ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказів визнання недійсним рішення Київської міської ради від 08 лютого 2007 року №62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки» та від 01 листопада 2007 року №1110/3943 «Про внесення змін до рішення Київради від 08 лютого 2007 року №62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», в частині включення Спірної будівлі до переліків об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу та доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу №1289 від 26 лютого 2008 року, позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі позивачем  не надано доказів на підтвердження своїх вимог, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.           Апеляційну скаргу Громадської організації „Науково-технічне товариство комунального господарства та побутового обслуговування України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  від 28.05.09 р. по справі №40/239 – без змін.

2.          Матеріали справи № 40/239 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді