КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.09.2009                                                                                           № 14/51

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача: Кохановський В.В. – представник за довіреністю,  

від відповідача: Свинар О.М. - представник за довіреністю,   

від третьої особи: Волік Я.В. – представник за довіреністю,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Три-Центральний аптечний склад”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2009

 у справі № 14/51 (суддя  

 за позовом                               Державного підприємства по забезпеченню медичних установ ”Укрмедпостач”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю ”Три-Центральний аптечний склад”

 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Міністерство охорони здоров’я України               

             

 про                                                   стягнення 325851,34 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В січні 2008 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 115 151,34 грн. – пені, 210 700 грн. – штрафу, 8000,00 грн. – витрат на оплату послуг адвоката та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки №138Т-2007 від 06.12.2007р. не виконані належним чином зобов’язання щодо повної та своєчасної поставки обладнання за даним Договором.  

                

         Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Три-Центральний аптечний склад” на користь Державного підприємства по забезпеченню медичних установ ”Укрмедпостач” 115 151,34 грн. пені, 210 700,00 грн. штрафу, 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3258,51 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.       

      

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 7 042,19 грн., в іншій частині позову відмовити; державне мито стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, посилаючись на неповне встановлення господарським судом обставин, що мають значення для  справи та порушення  останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 219 та ч.2 ст.233 Господарського кодексу України.

        Позивачем та третьою особою надано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

     

           Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

           Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

 Встановлено, що з метою виконання бюджетної програми “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру” (Програма “Репродуктивне здоров’я нації за період до 2015 року”) КПКВ 2301400, КЕКВ 2110, 19.04.2007р. між Міністерством охорони здоров’я України та Державним підприємством для постачання медичних установ “Укрмедпостач” було укладено договір доручення № 12.01-08/10, за яким позивачу доручено виконати від імені та за рахунок третьої особи укласти договори на придбання обладнання згідно зі специфікаціями та передати товар третій особі за розпорядженнями останньої.

             Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

              З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Три-Центральний аптечний склад”, як постачальником, Міністерством охорони здоров’я України, як замовником, та Державним підприємством по забезпеченню медичних установ ”Укрмедпостач”, як одержувачем, за дорученням МОЗ України на підставі договору про закупівлю послуг №12.01-08/9 від 19.04.2007р., довіреності від 19.04.2007р. та договору-доручення №12.01-08/10 від 19.04.2007р. було укладено договір поставки №138Т-2007 (далі – Договір), відповідно до умов якого та рішення Постійного тендерного комітету (протокол № 55 від 22.11.2007р.) постачальник зобов’язується поставити, замовник - перерахувати на рахунок одержувача кошти, необхідні для виконання цього Договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007р., а одержувач, в свою чергу, оплатити постачальнику та прийняти медичне обладнання (далі - обладнання), яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за бюджетною програмою “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру” (Програма “Репродуктивне здоров’я нації за період до 2015 року”) КПКВ 2301400, КЕКВ 2110, згідно зі специфікацією, яка додається до цього Договору (додаток № 1) і є його невід’ємною частиною. Специфікація повинна містити найменування, повний перелік складу комплекту (одиниці обладнання), кількість комплектів в поставці, виробника, одиницю виміру, ціну (одного комплекту) та загальну вартість на умовах DDP- кінцевий пункт призначення (Інкотермс у редакції 2000 р.) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що постачальник здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою одержувача, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я на місці його подальшої експлуатації.

Відповідно до п.2.3 Договору загальна вартість обладнання, що постачається, визначається у специфікації, яка додається до цього Договору. Загальна сума цього Договору складає 18963000,00 грн. без ПДВ.

З пункту 3.1 Договору вбачається, що одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику у розмірі 70 % вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок одержувача на ці цілі.

Згідно із Додатковою угодою № 1 від 06.12.2007р. сторони змінили умови Договору, а саме:

- п. 3.1 Договору та викладено його у наступній редакції: “одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику у розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок одержувача”;

- п. 3.2 статті 3 Договору “Умови та порядок розрахунків”виключити з договору поставки;

- Колонку “Строк поставки”у додатку у Додатку № 3 “Графік поставки”викладено у редакції: “поставка здійснюється не більше 90 календарних днів з дня отримання 100% попередньої оплати згідно з письмовою заявкою від Одержувача відповідно до отриманого розподілу від МОЗ України”.

 За змістом п.5 вказаної Угоди всі інші умови Договору не змінені цією угодою, залишаються чинними у попередній редакції і Сторони підтверджують їх обов’язковість.

 З пункту 4.1 Договору вбачається, що термін поставки з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника становить не більше, ніж 90 календарних днів.

 Відповідно до п.5.1 Договору приймання-передача обладнання по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та специфікацій по якості –відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з пунктом 6 Договору, та згідно з методико-технічними вимогами, встановленими тендерною документацією.

Пунктом 4.3 Договору визначено перелік зобов’язань, які покладено Договором на постачальника, а саме: постачальник зобов’язаний здійснити поставку митно очищених товарів на умовах поставки DDP (Інкотермс-2000) згідно з графіком поставки та здійснити монтаж обладнання, провести пуско-налагоджувальні роботи та введення в експлуатацію обладнання у встановлений п.4.1 термін. Виконання робіт підтверджується товаросупровідними документами та актами здачі-прийняття робіт з пусконаладки та введення в експлуатацію обладнання та навчання медичного персоналу, які підписуються представниками постачальника, закладу здоров’я та одержувача.

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що зобов’язання постачальника щодо поставки обладнання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання одержувачу всіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у п. п. 4.3, 4.4 Договору, та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт.

Згідно із п. 4.2. Договору на момент підписання цього Договору замовник надає одержувачу наказ щодо розподілу обладнання закладам охорони здоров'я, одержувач надає постачальнику письмову заявку на доставку обладнання після отримання наказу замовника щодо розподілу обладнання та проведення попередньої оплати.

           

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, перерахувавши суму Договору, яка складає 18 963 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується належно засвідченою копією платіжного доручення № 243 від 18.12.2007 р. (а.с.59), а відповідач, в свою чергу, покладені на нього зобов’язання щодо строків поставки не виконав.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Терміни, на які прострочено відповідачем поставку по кожному з закладів охорони здоров’я, зазначено у розрахунку пені та штрафу, доданому позивачем до позовної заяви.               

Однак, відповідач не згоден із розміром штрафних санкцій, оскільки, на його думку, причиною несвоєчасної поставки окремих товарів були обставини непереборної сили.

На обгрунтування своїх доводів відповідач, зокрема, посилається на страйк робітників та транспортних компаній Італії, а також на зупинку роботи компанії – виробника, що, на його думку, підтверджується висновками Київської торгово-промислової палати від 06.02.2009 р. №1703-4/74 та від 28.11.2008р. №1703-4/1234, копії яких знаходяться в матеріалах справи, тому відповідач вважає, що дані обставини звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язання.

            В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 9.1 Договору за кожний день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору, постачальник сплачує на рахунок одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не веденого в експлуатацію комплекту обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується на рахунок одержувача штраф у розмірі 7% вартості обладнання.

Розділом 10 Договору сторони передбачили, що жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем сторони, подібних стихійному лиху, воєнним діям, торговому ембарго, втручанням з боку влади, громадським безпорядкам. Настання обставин непереборної сили призупиняє дію Договору. Після усунення цих обставин термін дії Договору автоматично продовжується. Якщо дія обставин непереборної сили триває понад 6 (шість) місяців, то кожна із сторін має право розірвати цей Договір в частині непоставлених товарів без обов'язку відшкодування збитків іншій стороні. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується компетентними органами України. Сторони інформують одна одну про настання обставин непереборної сили.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тобто коли виконанню зобов’язання перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи, зокрема, висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/74 від 06.02.2009 р. підтверджується, що між ТОВ “Три-Центральний аптечний склад” та ДП “Регіон 2002” 14.12.2007р. було укладено договір б/н на поставку медичного обладнання, в тому числі, згідно специфікації поставки інкубаторів для новонароджених OGB Poly Care 3 у кількості 43 штук комплекти виробництва компанії “Ginevri s.r.I.”(Італія).

В свою чергу, ДП “Регіон 2002”за договором б/н від 10.12.2007 р., укладеним із ТОВ “Виробнича компанія Діспомед”, узгодило поставку вищевказаного медичного обладнання у порядку, визначеному п.2.1 договору, а ТОВ “Виробнича компанія Діспомед” свого часу, було укладено контракт від 08.1.2007 р. № 3-2007 на поставку від компанії Progect Ltd”(Великобританія) виробів медичного призначення, в тому числі – інкубаторів для новонароджених OGB Poly Care 3 у кількості 43 комплекти.

Отже, відповідач придбавав медичне обладнання не у компанії – виробника та не імпортував його на територію України, а придбавав обладнання у іншого контрагента за договором поставки з метою подальшого постачання позивачу, тому недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, в зв’язку з відсутністю на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, не є обставинами, які б звільняли відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. Наведені обставини є ризиками підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

        Дана стаття кореспондується з нормами ст..ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

         Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог.

         

З огляду на викладене та приймаючи до уваги положення ст.ст.218 та 233 Господарського кодексу України, ст.617 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 115 151,34 грн. та 210 700,00 грн. – штрафу, оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов’язання щодо повної та своєчасної поставки обладнання за договором поставки №138Т-2007 від 06.12.2007р..  

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги  у розмірі 8000,00 грн., сплачених позивачем до прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо цієї частини вимог також обґрунтованим з огляду на наступне.

  За змістом ст..44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з послуг  адвоката.

   

   Відповідно до ст..49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

   Згідно з Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.ю2002р. № 04-5/609  відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові їх інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

            Встановлено, що для захисту інтересів Державного підприємства по забезпеченню медичних установ ”Укрмедпостач” у господарському суді між останнім та адвокатом Кохановським В.В., який діє на підставі Свідоцтва про адвокатську діяльність № 3336 від 29.05.2008р., було укладено договір №12 від 15.12.2008р. про надання адвокатських послуг. Сплата позивачем витрат на правову допомогу в сумі 8000,00грн. підтверджується платіжним дорученням № 1919 від 16.12.2008 р. (а.с. 34).

       Згідно з положеннями ст.43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

      Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

        Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

        Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Крім того, від представника позивача до суду апеляційної інстанції була подана заява про стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 4000 грн. згідно з Договором про надання адвокатських послуг від 31.07.2009р., які були надані позивачу шляхом надання йому правової допомоги щодо захисту його інтересів у Київському апеляційному господарському суді у даній справі.

Щодо даної заяви колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вимоги по даній заяві, що випливають з правових відносин з надання послуг, є предметом самостійного позову, який позивачем може бути подано  до місцевого господарського суду.

     

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Три-Центральний аптечний склад” на рішення Господарського суду м. Києва  від 05.06.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 05.06.2009 року у справі  №14/51  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №14/51 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді