Справа  №  1-12/07

ВИРОК ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Божок Н.В., за участю прокурора Сахно Л.В. та представника потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, із базовою середньою освітою, розвідного, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого

по  ст.125  ч.2   КК  України,-

ВСТАНОВИВ   :

14 травня 2 0 06 року близько 14 год. ЗО хв. підсудний, знаходячись в стані алкогольного сп"яніння, перешкоджав сусідові ОСОБА_3, з яким тривалий час знаходиться в неприязних відносинах, виїхати з двору вантажним автомобілем. В цей час до них підійшли ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_4 і намагалися недопустити підсудного до вантажної автомашини і таким чином,   запобігти  сварці.

Після цього підсудний підійшов до неповнолітного ОСОБА_4 і навмисно вдарив того лобом в голову, спричинивши таким чином тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров"я. Внаслідок отриманої травми потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні.

Підсудний в судовому засіданні вину свою у вчиненому злочині визнав повністю, цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнав повністю, моральної - частково і показав, що тривалий час знаходиться у неприязних відносинах із сусідом ОСОБА_3 14.05.0 6 р. той посигналив йому, коли виїзджав зі свого двору і він підійшов до автомашини спитати, що той хотів. Але в цей час нерідний син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підійшов до нього і вдарив по руках. З метою помсти підійшов до потерпілого і вдарив того лобом по  голові.

Потерпілий в судовому засіданні показав, що 14 травня 2006 року біля 14 год. ЗО хв. ОСОБА_3 виїзджав з їх двору вантажною автомашиною і йому заважав легковий автомобіль, який стояв навпроти. ОСОБА_3 посигналив і вийшов власник автомобіля ОСОБА_5, який хотів відігнати автомобіль, але підсудний йому не дав цього   зробити.   Він  з  матір"ю  намагався  не  допустити  сварку  ОСОБА_3 з підсудним. Після чого підсудний підійшов до нього і вдарив лобом в голову, внаслідок чого він тривалий час лікувався в лікарні  із  струсом  головного  мозку.

Його показання підтвердила законний представник потерпілого ОСОБА_1, що підсудний умисно вдарив сина, спричинивши тому струс  головного  мозку.

Допитавши підсудного, потерпілого, законного представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає доказаною вину підсудного  у  вчиненні   інкримінуємого  йому  злочину.

Це  підтверджується.

Заявою ОСОБА_1 від 14.05.06 р. до чергової частини Рокитнянського РВГУ, що ОСОБА_2 нанес її сину тілесні ушкодження  та  показаннями,   даними  в  судовому  засіданні.

Показання потерпілого та законного представника підтвердив свідок ОСОБА_3, що 14.05.06 р. біля 14 год. ЗО хв. він виїзджав вантажним автомобілем з свого двору і бачив, як підсудний безпричинно  вдарив  лобом  неповнолітнього  потерпілого  ОСОБА_4.

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що  вони  бачили,   як  підсудний  вдарив  лобом  в  голову  потерпілого.

Суд вважає, що показання потерпілого про спричинення йому тілесних ушкоджень підсудним правдиві і підтверджені матеріалами справи  та  доказами,   дослідженими  в  судовому  засіданні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 11.07.0 6 р. № 102/69 у потерпілого ОСОБА_4, виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, який утворився від дії твердого предмета і міг утворитися в строк і при обставинах, вказаних в постанові. Вказане тілесне ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, як таке, що потягло за  собою  розлад  здоров"я  більше   6  днів.

Суд  вважає  доказаною  винність  підсудної  у  вчиненому  злочині.

Суд кваліфікує дії підсудного за ст.125 ч.2 КК України як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний  розлад  здоров"я.

При  обранні    міри    покарання  підсудному  суд  бере  до  уваги, шо   по   місцю   проживання   та   роботи   він   характеризується   позитивно, злочин  вчинено  вперше,   розкаявся  у  вчиненому.

Обтяжуючою обставиною суд вважає вчинення злочину в стані алкогольного  сп"яніння.

В той же час суд враховує, що з 14.05.06 р. підсудний заходів ддя примирення із потерпілим не приймав, спричинену матеріальну та моральну  шкоду  не  відшкодував.

Суд вважає, що підсудному необхідно обрати покарання у виді виправних  робіт.

Але враховуючи особу підсудного, щире каяття, суд приходить до висновку про можливість виправлення його без відбування покарання і приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку

не     вчинить     нового     злочину     і     виконає покладені     на     нього обов"язки.

Відповідно до ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної        шкоди        від        злочину, вправі        пред"явити        до обвинуваченого цивільний позов. Аналогічна вимога мається в ст. 50 КПК,     що    цивільним    позивачем    визнається    громадянин,     який    зазнав матеріальної     шкоди     від     злочину     і     пред"явлено     вимогу     про відшкодування  збитків  відповідно  до   ст.2 8   КПК.

Ст.49 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій  злочином  заподіяно  моральну,   фізичну  або  майнову  шкоду.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ст.1167 ЦК визначено, що моральна шкода відшкодувається особою,   яка  її  завдала,   при  наявності   її  вини.

При визначенні грошового відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ст.23 ЦК України суд враховує глибину душевних страждань потерпілого, ступеня вини підсудного, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням  вимоги  розумності   і  справедливості.

Суд зважує на те, що представником потерпілого не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди та якими  доказами  це  підтверджується.

В     зв"язку    з    цим    цивільний    позов,     заявлений    представником потерпілого   в   його   інтересах   про   відшкодування   матеріальної   шкоди задовольнити     повністю,      про      відшкодування     моральної     шкоди частково.

Керуючись   ст.   ст.   323,   324   КПК  України,   суд

ЗАСУДИВ   :

Визнати винним ОСОБА_2 за ст.125 ч.2 КК України та призначити покарання у виді виправних робіт терміном 1 рік з відрахуванням в дохід держави 15 відсотків із його заробітку.

На підставі ст.ст. 75, 7 6 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов"язки, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 102 грн. 15 коп. матеріальнолхї шкоди та 2000 грн. моральної  шкоди.   Всього  підлягає  стягненню  2102   грн.   15  коп..

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_2 запобіжний  захід  -  підписку  про  невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб  з  моменту  його  проголошення.