АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 661/3070/15-ц

Номер провадження:22-ц/791/163/17

Головуючий в І інстанції Матвєєва Н.В.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоКолісниченка А.Г.,

суддів:Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

за участю секретаряПавловської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08.11.2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 08.11.2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 17.03.2010 року в сумі 18 548,22 грн., в тому числі заборгованість за кредитним договором в сумі 10 446,35 грн., заборгованість за процентами в сумі 6171,01 грн., пеня в сумі 600 грн., штраф в сумі 1330,86 грн., судовий збір в розмірі 252,57 грн., а всього 18 800,79 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, в якій зазначено,що оскільки, жодна зі сторін не заявила намір щодо припинення дії договору, то договір щорічно автоматично продовжується та діє до цього часу. Тому банком правомірно нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а підстави для зменшення заборгованості за відсотками відсутні. Крім того, відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідач здійснив 30.01.2013 року. Таким чином, строк позовної давності спливає 30.01.2063 року, позивач звернувся до суду в липні 2015 року, тобто до спливу строку позовної давності. Відповідно до постанови ВСУ від 24.02.2016 року по справі №6-1824цс15 зазначено:»Якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст.6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором». Отже, у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості з пені. На підставі чого, банк просив, змінити рішення в частині зменшення заборгованості по процентам та пені, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представниця ПАТ КБ «Приватбанк» - Кобзар Ю.Б., у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягала, з підстав зазначених у скарзі.

ОСОБА_5 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до договору від 17.03.2010 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Даний договір складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг. На виконання договору позивачем на ім'я відповідача був відкритий картковий рахунок.

Згідно п.2.1.1.2.3 п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду; що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії.

Відповідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та або «Тарифів Банку позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна й сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Підтвердженням факту отримання кредитної картки відповідачем є його фото з карткою, надане позивачем.

З виписки по рахунку ОСОБА_5 вбачається, що зняття коштів з картки відбулося 09.08.2012 року в сумі 900 грн., останній платіж здійснено 30.01.2013 року, тому з 26.02.2013 року починається перебіг строку позовної давності до основного зобов'язання, встановлений три роки, позивач звернувся до суду 28.07.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

В довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем 17.03.2010 року зазначено, що він ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» та зразками розрахунків суми плати за використання кредитних коштів. В картці зазначено, що розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн., строк внесення щомісячних платежів до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня (1) базова процентна по договору /30 нараховується за кожен день прострочення; пеня (2) 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць; штраф за порушення строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором від 17.03.2010 року станом на 30.06.2015 року становить 25257,28 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10446,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 11516,25 грн., заборгованості по пені та комісії за користування кредитом 1615,76 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) 1178,92 грн.

Згідно зі статями 526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_5 наявної заборгованості за кредитним договором.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача комісії в сумі 1615,76 грн., оскільки в довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаного ОСОБА_5 зазначено про нарахування пені в розмірі 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, що нараховується 1 раз на місяць. З виписки по рахунку вбачається, що починаючи 31.10.2012 року ОСОБА_5 нараховувався штраф за прострочку платежу від 30 до 50 грн., що є пенею, а не комісією, як зазначив позивач. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування строку спеціальної позовної давності.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується із висновком суду, що з відповідача підлягають стягненню проценти, нараховані банком до 01.02.2014 року, до закінчення строку дії договору, а з 01.02.2014 року в розмірі, що визначений за ставкою НБУ за вказаний період до часу подачі позову, оскільки така позиція суду першої інстанції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1412 цс16, а сам позивач не заперечував, що строк дії картки встановлено до 01.02.2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості з пені, оскільки відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу Умов надання банківських послуг пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, то їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, стосовно умов про позовну давність, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальником, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Наведене узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, прийнятій у справі № 6-16цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08.11.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: І.В.Вейтас

С.В.Радченко