ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
29.09.2009 | Справа №2-31/4183-2009 |
за позовом – Фізичної особи – підприємця Нікітенко Юрія Сергійовича (98650, м. Ялта, вул. Мухіна, 30, корп. 4, кв. 13; ідент. код 2548801098)
до відповідача – Фізичної особи – підприємця Конаревої Ірини Миколаївни (98650, м.Ялта, вул. Мухіна, 38, корп. 1, кв. 24; ідент. код 2444314324)
про стягнення 26 741 грн.
Суддя А.В.Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Лебедєва Н.А., дов. у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи:
Фізична особа – підприємець Нікітенко Юрій Сергійович звернувся до господарського суду АРК з позовом до фізичної особи – підприємця Конаревої Ірини Миколаївни про стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 26741 грн., а саме 25000 грн. суми основного боргу, індексу інфляції 510 грн., пені 1231 грн., а також просить стягнути судові витрати та витрати, пов’язані з наданням правової допомоги у сумі 4700 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати за договором суборенди від 01.11.2007р. за березень та квітень 2009 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву суду з документальним обгрунтованням не представив, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Клопотання відповідача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з’явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Суд може відкладати розгляд справи лише в межах строків, встановлених у ст.69 Господарського процесуального кодексу України. Отже, якщо зазначені строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України для вирішення спору спливають, суд не вправі відкладати розгляд справи, не вирішивши питання про продовження цих строків. Але сторони клопотань про продовження строків розгляду справи не заявляли.
Своє клопотання про відкладання справи слуханням відповідач мотивує тими обставинами, що не може забезпечити свою присутність у призначеному судовому засіданні через погіршення стану здоров’я батька та необхідністю подальшого перебування біля хворого, який потребує постійної підтримки та допомоги у м.Донецьк.
Проте документально обгрунтованих доказів викладених у клопотанні обставин відповідач суду не надав.
Крім того, суд зазначає, що у процесі розгляду справи відповідач вже заявляв клопотання про відкладення справи слуханням у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання 10.09.2009 р. через хворобу батька, яке судом було задоволено.
Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторони скористатись інститутом судового представництва з метою забезпечення та реалізації процесуальних прав сторони. Але у судові засідання призначені на 10.09.2009 р. та на 29.09.2009 р. відповідач не направив свого представника.
Отже, відповідачу судом була надана можливість скористатись правами, передбаченими статтями 22 та 28 Господарського процесуального кодексу України, якими відповідач не скористався.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи, що явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд,
ВСТАНОВИВ:
01.11.2007 р. між фізичною особою-підприємцем Нікітенко Юрієм Сергійовичем (Орендар) та фізичною особою-підприємцем Конаревою Іриною Миколаївною (Суборендар) був укладений договір суборенди, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове користування приміщення (частину приміщення) загальною площею 80,6 кв.м., розташоване у цокольному поверсі правого крила будівлі за адресою: м.Ялта вул.Московська, 23 відповідно до переліку, який надається до дійсного договору.
Пунктом 2.1 договору суборенди передбачено, що орендоване приміщення (частина приміщення) буде використана для розміщення та діяльності магазина з продажу оргтехніки, вбудованої техніки, кондиціонерів, виставочних зразків меблі.
Договором передбачений строк суборенди, який складає 2 роки з 01.11.2007 р. по 30.10.2009 р.
Згідно п.1.2 договору суборенди, орендоване майно знаходиться у володінні та користуванні Орендаря відповідно до договору оренди №1 від 01.02.2004 р., укладеного між Орендарем та ТОВ «Детва» (Орендодавець).
Майно передано у суборенду відповідачу за згодою орендодавця ТОВ «Детва» (а.с.10, зворотній бік).
01.11.2007 р. актом прийому-передачі нежитлового приміщення Орендар передав Суборендарю приміщення, розташоване за адресою: м.Ялта, вул.Московська, 23, загальною площею 80,6 кв.м., розташоване в цокольному поверсі правого крила будівлі.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору суборенди та додаткової угоди №4 від 01.02.2009 р. до договору, Суборендар сплачує орендну плату за тимчасове користування приміщенням згідно додатку №2, що є невід’ємною частиною дійсного договору. Сума орендної плати може змінюватись залежно еквівалента від курсу Національного банку України на момент сплати Орендарю. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі та сплачується орендарю не пізніше 10 числа кожного поточного місяця в гривнях, згідно діючого законодавства України.
Додатковою угодою №5 від 30.04.2009р. до договору суборенди нежитлових приміщень від 01.11.2007р., сторони досягли згоди про припинення дії договору суборенди б/н від 01.11.2007 р. згідно п.4.2 даного договору.
Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.04.2009р., Суборендар передав, а Орендар прийняв приміщення розташоване за адресою: м.Ялта, вул.Московська, 23 загальною площею 80,6 кв.м., розташоване в цокольному поверсі правого крила будівлі.
Між сторонами за договором суборенди підписаний акт звірки взаєморозрахунків за 2009р. за договором суборенди б/н від 01.11.1997 р., згідно якого заборгованість Суборендаря зі станом на 30.04.2009 р. по платежам за оренду приміщення складає 25000грн. (а.с.16).
Невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті орендної плати за договором суборенди б/н від 01.11.2007р. стала підставою для звернення позивача із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття ст.526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Умовами договору суборенди від 01.11.2007р. (п.9.1) передбачено, що суборендар у випадку прострочки сплати орендних платежів сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки, яка нарахована позивачем в розмірі 1231,00грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання за договором суборенди б/н від 01.11.2007 р. виконав не в повному обсязі та має борг перед позивачем зі сплати орендної плати у сумі 25000 грн.
Згідно наданого розрахунку плата за користування об’єктом оренди складає щомісяця 13000,00грн. (а.с.13), відповідачем не сплачено позивачу за березень 2009 року 12000,00грн., за квітень 2009 року 13000,00грн., що складає 25000,00грн. Наявність боргу відповідача в сумі 25000 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків (а.с.16). Відтак відповідач повинен сплатити позивачу окрім суми основного боргу індекс інфляції в розмірі 510,00 грн. та пеню в сумі 1231,00грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи – підприємця Нікітенко Юрія Сергійовича підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте відповідачем таких обставин суду не представлено.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надані послуги адвоката в сумі 4700 грн. також підлягають задоволенню, оскільки засновані на вимогах чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи. До матеріалів справи позивачем надано документальне підтвердження здійсненних ним витрат на оплату послуг адвоката за даною справою, зокрема, договір від 01.07.2009р., укладений між фізичною особою-підприємцем Нікітенко Ю.С. та адвокатом Лебедєвою Н.А., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №129, квитанція №29/7-09 від 20.07.2009 р. про сплату послуг адвоката в сумі 4700 (а.с.17-19).
Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносить оплату послуг адвоката, пов’язаних з розглядом справи. Отже витрати позивача на оплату послуг адвоката є судовими витратами, які розподіляються при вирішенні справи на загальних підставах, передбачених статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 29.09.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 05.10.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи – підприємця Конаревої Ірини Миколаївни (98650, м.Ялта, вул. Мухіна, 38, корп. 1, кв. 24; ідент. код 2444314324) на користь фізичної особи – підприємця Нікітенко Юрія Сергійовича (98650, м. Ялта, вул. Мухіна, 30, корп. 4, кв. 13; ідент. код 2548801098) 25000,00грн. основного боргу, 510,00грн. індексу інфляції, 1231,00грн. пені, 267,41 грн. держмита, 252,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4700 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.