Справа№2-19/2007р. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: Потеряйко С.А.
при секретарі: Островершенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Таращі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на домоволодіння,-
встановив:
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та суду пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка подарувала відповідачці по справі житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 Таращанського району. Вона є особою непрацездатною за віком, за станом здоров'я потребує постійного догляду і допомоги, в зв'язку з чим, вона домовилася з відповідачкою, що остання буде доглядати її до смерті, надавати їй постійну допомогу та харчування. Оскільки в неї поганий слух, то вона неправильно зрозуміла та сприйняла те, що говорив нотаріус. Останнім часом відповідачка змінила своє ставлення до неї, стала принижувати її гідність, погрожує побиттям, заявляє, що вона є власницею будинку та вигнала її з житлового будинку і має намір відправити в будинок пристарілих. Коли вона звернулася на неправомірні дії відповідачки до сільської ради, то їй пояснили, що відповідачка згідно договору дарування є власником житлового будинку і в той момент вона зрозуміла, що її ошукали. В момент підписання договору дарування свого житлового будинку, вона діяла під впливом непорозуміння значення своїх дій і вважала, що підписує договір довічного утримання. Тому, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка та її представник позов не визнали та відповідачка суду пояснила, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка подарувала їй житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 Таращанського району. Ініціатива щодо укладення даного договору виходила від позивачки, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона та її чоловік мали намір купити житловий будинок в с.Кирдани та за домовленістю продавцеві віддали завдаток. Дізнавшись про це, позивачка, яка являється їй бабусею, запропонувала подарувати їй свій житловий будинок та перейти проживати до неї. Умови укладення договору дарування пропонувала позивачка. При укладенні договору дарування, нотаріус перевірив дієздатність сторін, було роз'яснено умови договору і позивачка погодилася, що саме така її воля. Після укладення договору дарування, вона разом із своєю сім'єю, зробили ремонт у даному житловому будинку і стали проживати разом зІНФОРМАЦІЯ_4 року. В ІНФОРМАЦІЯ_3 року, до них приїхала дружина ОСОБА_3. та стала вимагати гроші за половину будинку. В кінці ІНФОРМАЦІЯ_5 року, до позивачки приїхав її син ОСОБА_3., який дуже рідко відвідував свою матір, і дізнався про договір дарування. З того моменту в їх сім'ї почалися сварки та непорозуміння з бабусею на побутовому грунті. Позивачка хоч і є особою похилого віку, проте не страждає на захворювання слуху, сама пече хліб, може прибрати, попрати, натопити дровами в будинку, допомагала доглядати її маленьку доньку.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6. суду пояснили, що їм невідомо про умови та обставини укладення договору дарування, проте відповідачка по справі ніколи позивачку не ображала, не била її та не погрожувала, постійно їй допомагала разом із своєю сім'єю по господарстві та на городах. З осені вони почали проживати разом. Спілкуючись із позивачкою, вони не помічали, щоб вона страждала на глухоту, або потребувала стороннього догляду.
Свідок ОСОБА_3. суду пояснив, що він є сином позивачки по справі. Вона йому на ІНФОРМАЦІЯ_6 року розказала про укладення договору дарування. Його племінниця почала ображати його матір, виганяє її з будинку. Позивачка за станом здоров'я сама може дати собі догляд, в ІНФОРМАЦІЯ_7 року він возив її до лікаря лора Таращанської ЦРЛ. Раніше на глухість позивачка не страждала.
Свідок ОСОБА_9. суду пояснила, що вона є дочкою позивачки та матір'ю відповідачки. В ІНФОРМАЦІЯ_8 року позивачка запропонувала подарувати відповідачці житловий будинок. Вони зробили в ньому ремонт і з ІНФОРМАЦІЯ_4 року почали проживати та господарювати разом. До укладення даного договору, позивачка неодноразово змінювала своє заповітне розпорядження щодо власника житлового будинку після її смерті. З ІНФОРМАЦІЯ_7 року вона змінила своє ставлення до відповідачки, постійно до неї чіпляється, свариться. На стан здоров'я та на глухоту вона ніколи не страждала.
Свідок ОСОБА_8. суду пояснила, що вона є депутатом в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_9 року, позивачка їй сказала, що перепише хату на відповідачку, щоб проживати разом. В господарстві АДРЕСА_1 знаходяться два житлові будинку, які в доброму стані, обкладені цеглою. Вона ніколи не чула, щоб відповідачка сварилася з позивачкою та її ображала.
Свідок ОСОБА_7. суду пояснив, що позивачка по справі запропонувала подарувати відповідачці свій будинок, щоб проживати гуртом. В них були добрі стосунки до ІНФОРМАЦІЯ_6
року. Вони зробили в житловому будинку ремонт, проживають разом, купують харчі, готовлять їсти, доглядають кури, гуси, свині. В позивачки в житловому будинку є окрема кімната в якій вона проживає. Останнім часом вона частіше почала ходити ночувати до старої хати, яка розташована в цьому ж господарстві і в якій проживають ще два онуки позивачки. Відповідачка позивачці не погрожує та не ображає її. Позивачка сама затіває сварки.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка подарувала відповідачці по справі житловий будинок, з погосподарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 Таращанського району. Договір дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 року посвідчений приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі під НОМЕР_1. Даний договір підписано в присутності нотаріуса, особу сторін встановлено, їх дієздатність перевірено..
Після підписання даного договору, відповідачка понесла всі витрати при його нотаріальному оформленні та реєстрації права власності в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації. Крім того, відповідачка за власні кошти провела ремонт даного житлового будинку та зІНФОРМАЦІЯ_4 року стала проживати в ньому разом із своєю сім'єю та відповідачкою. В даному житловому будинку відповідачка має власну житлову кімнату, в якій проживає.
З ІНФОРМАЦІЯ_7 року між сторонами почали виникати непорозуміння, оскільки як стверджують сторони та свідки, син позивачки дізнався про договір дарування вище зазначеного житлового будинку.
Відповідачка стверджує, що мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. За віком і станом свого здоров'я, а саме, що вона є особою яка недочуває, вона не зрозуміла наслідки укладення договору дарування.
Указані обставини встановлено з пояснень сторін, свідків, матеріалів справи, вивчених у судовому засіданні.
Статтею 203 ч.З ЦПК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч.І ст.229 ЦК України - істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін ), такий правочин визнається судом недійсним.
В судовому засіданні не було доведено, що відповідачка навмисно ввела в оману позивачку щодо її догляду та утримання і як наслідок цього укладення договору дарування.
Позивачка в судовому засіданні визнала, що подарувала свій житловий будинок відповідачці, щоб проживати разом, користуватися даним будинком разом. В даному будинку вона має окрему житлову кімнату в якій проживає. Крім того, споруда, яка зазначена в технічному паспорті, як літня кухня, є також житловим будинком в якому проживають два онуки позивачки і вона також має там житлову кімнату.
Позивачкою та її представником не доведено, що між нею та відповідачкою до укладення договору дарування була домовленість про її утримання, що відповідачка принижує її гідність та позбавляє її житла. Про те, що позивачка зареєстрована та проживає в житловому будинку в АДРЕСА_1 свідчать довідки, видані виконавчим комітетом Кирданівської сільської ради та покази свідків (а.с.7,36).
Крім того, суд критично відноситься до тверджень позивачки про наявність захворювання на глухоту на момент вчинення договору дарування, що в зв'язку з цим вона не зрозуміла наслідків його вчинення, оскільки як встановлено в судовому засіданні, на дані захворювання вона не страждала ( а.с.12).
Враховуючи вище викладене, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
Сторони звільняються від сплати судових витрат, як потерпілі від аварії на ЧАЕС.
Керуючисьст.ст.2,5,8,10,15,84,88,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.203,229,230,717-727 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року « Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» суд -
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1в позові до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на домоволодіння.
Звільнити сторони від сплати судових витрат, як потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд.