КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.09.2009                                                                                           № 7/140

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Лось І.С.  – представник за довіреністю,  

від відповідача: представник не з’явився,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Компані”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

 у справі № 7/140 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Компані”

 про                                                   стягнення 440186,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В лютому 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 390 257,52 грн. – основного боргу за договором поставки №062/08-Пр.Др.О від 13.10.2008р., 23 794,36 грн. – пені, 2 974,30 грн. – 3% річних, 23 160,81 грн. – інфляційних втрат та судових витрат.  

 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки №062/08-Пр.Др.О від 13.10.2008р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за отриману металопродукцію (далі – продукція).  

         Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 23.04.2009р. у справі №7/140 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Компані” Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” на користь 390257,52 грн. - основного боргу, 23160,81 грн. - інфляційних втрат, 2974,30 грн. – 3% річних, 4163,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,62 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         В іншій частині позову відмовлено.    

         Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 23.04.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 38 та 77 ГПК України.  

      Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

       Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення останнього про призначення справи до розгляду.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

         Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       Встановлено, що 13.10.2008р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки № 062/08-Пр.ДР.О, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця продукцію (металопродукцію), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказану продукцію і сплатити за нього певну грошову суму (далі – Договір).

        Загальна кількість, асортимент та ціна продукції визначається у Специфікації, яка оформлюється у вигляді додатків до цього Договору та є невід’ємною частиною останнього або рахунку-фактурі (п.1.1  Договору).

        З матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Українська гірничо-металургійна компанія” по видаткових накладних: №КФ-0000377 від 16.10.2008р., №КФМ-000424 від 16.10.2008р., №КФ-000831 від 16.10.2008р., №КФБ-000044 від 21.10.2008р., №КФМ-000608 від 22.10.2008р., №КФМ-001311 від 10.11.2008р., №КФ-0001196 від 12.11.2008р. та №КФМ-001473 від 14.11.2008р. на загальну суму 536 705, 27 грн. відпустило представникам ТОВ „Трансбуд-Компані” за довіреностями ЯПЕ №305267 від 15.10.2008р., ЯПЕ №305274 від 16.10.2008р., ЯПЕ №305307 від 21.10.2008р., ЯПЕ №305325 від 22.10.2008р., ЯПЕ №305517 від 10.11.2008р. та ЯПЕ №305560 від 13.11.2008р. продукцію за рахунками–фактури №КФ-0000578 від 13.10.2008р., №КФ-0000831 від 16.10.2008р., №КФБ-000037 від 21.10.2008р., КФ-0001166 від 22.10.2008р., №КФ-0002301 від 10.11.2008р., №КФ-0002482 від 12.11.2008р. та №КФ-0002613 від 13.11.2008р., що підтверджується належно посвідченими копіями зазначених документів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 6.5. Договору сторони погодили, що оплата продукції, вказаної в рахунку-фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати продукції на протязі 14 банківських днів з дати отримання продукції.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 390257,52 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з банківського рахунку позивача.

 Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 390257,52 грн..  

          Доказів належної оплати за Договором  відповідачем не надано.

          Згідно з ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Дана стаття кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

          В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

          Згідно зі ст.32   ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

  Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог в частині основного боргу.

  З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання у відповідності до умов Договору поставки №062/08-Пр.Др.О від 13.10.2008р. щодо своєчасної та повної оплати за отриману продукцію.  

  Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

  З пункту 8.2 Договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання умов за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

   За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України  встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на приписи зазначених вище правових норм боржник не звільняється  від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов’язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 23160,81 грн. та 3% річних в розмірі 2974,30 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 23794,36 грн. колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість даних вимог, оскільки сторони за Договором прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення та невиконання грошових зобов’язань щодо оплати поставленої продукції.

За приписами ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

 Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

         Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку  місцевого господарського суду, враховуючи вищезазначене.  

 Стосовно посилань апелянта на те, що  судом першої інстанції не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи відповідач, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

          В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          У забезпечення цієї засади судочинства ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м.Києва від  23.02.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на  19.03.2009 року., про що свідчить відповідна відмітка на ухвалі суду.

В подальшому судове засідання відкладалось, копія Ухвали від 19.03.2009р. суду першої інстанції про відкладення розгляду справи в зв’язку з неявкою представника відповідача направлялась сторонам у справі.

Згідно з пунктом 3.6 роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія вважає, що відповідач, як і позивач у даній справі, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та у передбачені процесуальним законом строки.   

Матеріали справи свідчать про те, що неявка представника відповідача у судове засідання при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не перешкоджала вирішенню спору.    

Крім того, колегія звертає увагу на те, що представником відповідача було подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Встановлено, що судом першої інстанції, 17.04.2009р. було надано представнику відповідача матеріали справи для ознайомлення, а оскаржуване рішення прийнято 23.04.2009р., тому посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом не було надано можливості підготувати заперечення на позов є необґрунтованими.

   Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволені позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

         Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Компані” на рішення Господарського суду м. Києва  від 23.04.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 23.04.2009 року у справі  №7/140  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №7/140 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді