КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 18/72

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Корєнєвська Х.О. – представник дов. № 34 від 01.07.2009р.

 від відповідача -Луценко В.П. – представник дов. № 09/09-09 від 09.009.2009р.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Алта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2009

 у справі № 18/72 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

 до                                                   ТОВ "Алта"

              

             

 про                                                   стягнення 77262,64 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алта” (надалі відповідач) 77 262,64 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів, з яких 73 996,70  грн. складає сума основного боргу, 541,78 грн. - інфляційні втрати, 206,90 грн. - три проценти річних та 2 517,26 грн. – сума пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 73 996,70 грн. заборгованості, 541,78 грн. - інфляційних втрат, 206,90 грн. - три проценти річних та 2 517,26 грн. – пені. Рішення мотивоване невиконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 903 від 24.07.2008р. у встановлені строки. Враховуючи приписи ч. 2 статті 11 та статтю 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 статті 903 та ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору фінансового лізингу № 903 від 24.07.2008р., суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 541,78 грн. - інфляційних втрат та 206,90 грн. - три проценти річних, а також на підставі п. 16.1 Договору відповідачеві нарахована пеня у сумі 2 517,26 грн.  

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Алта” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2009р. у даній справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, зазначає про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відповідач взагалі не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача. При цьому, рішення суду першої інстанції відповідачем також отримано не було;

- крім того, заявник наголошує на тому, що він своєчасно сплачував всі лізингові платежі, і відповідно заборгованості у розмірі зазначеному позивачем у нього не має, а транспортні засоби було повернуто позивачу за його ініціативою;

- також, заявник зазначає про те, що позивачем не було надіслано йому жодного повідомлення з вимогою про сплату заборгованості та пені, оскільки, позивачем було направлено на адресу відповідача лише листи з пропозицією про значне підвищення сплати лізингових платежів.

Від позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” надійшов відзив від 07.08.2009р, у якому останній просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2009р. без змін з мотивів у ньому викладених, а скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Алта”  до провадження та призначено розгляд справи на 15.09.2009р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/7 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 18/72 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів  Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 15.09.2009р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.10.2009 року.

У судовому засіданні 06.10.2009 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»  (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта» (лізингоодержувач), укладений Договір фінансового лізингу № 903, згідно умов якого позивач на підставі замовлення відповідача зобов’язується передати останньому в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби, а саме: ISUZU-NOR 71P, шасі №JAAN1R71P87100978, реєстраційний № AA9400HO та ISUZU-NOR 71P, шасі №JAAN1R71P87100989, реєстраційний № АА9431НО.

В наступному, 25.07.2008 року між сторонами було підписано плани лізингу № 903/002 та № 903/003 (Додаток № 3 до Договору), а 13.08.2008 року сторони підписали зміни до зазначених планів лізингу № 903/002 та № 903/003. Вказані плани лізингу є невід’ємними частинами Договору фінансового лізингу № 903, якими було встановлено строки погашення відповідачем лізингових платежів.

Згідно п. 7.16 Договору лізингоодержувач зобов’язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції згідно договору та інші платежі, які пов’язані з використанням транспортного засобу і не входять в щомісячні лізингові платежі.

Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача (п 5.5. Договору лізингу).

При цьому, відповідно до п. 5.6. даного Договору, у разі прострочення лізингоодеружвачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», на виконання умов згаданого договору на підставі замовлень № 903/002 від 29.07.2008 р. та № 903/003 від 25.07.2008 р. передав відповідачеві транспортні засоби - ISUZU-NOR 71P, шасі №JAAN1R71P87100978, р.н AA9400HO та ISUZU-NOR 71P, шасі №JAAN1R71P87100989, р.н. АА9431НО, а відповідач  прийняв зазначені транспортні засоби, що підтверджується залученими до матерів справи копіями актів приймання-передачі транспортних засобів від 14.08.2008 р. № 903/002 та № 903/003.

Згадані документи обґрунтовано прийняті судом І інстанції у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором № 903 від 24.07.2008р. щодо передачі транспортних засобів відповідачеві згідно планів лізингу № 903/002 та № 903/003.

Факт передачі позивачем транспортних засобів ISUZU-NOR 71P, шасі № JAAN1R71P87100978, р.н AA9400HO та ISUZU-NOR 71P, шасі № JAAN1R71P87100989, р.н. АА9431НО визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.

В подальшому, позивачем було скеровано відповідачеві лист-повідомлення від 31.12.2008 року № 903 ФЛ, у якому посилаючись на факт неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів, просив останнього сплатити борг та пеню за передані транспортні засоби у сумі 50 788,67 грн.

05.03.2009 року позивачем на адресу відповідача було скеровано акт звірки взаєморозрахунків за період з 14.08.2008р. по 23.01.2009р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 73 996,70 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості чи повернення позивачу у період з 14.08.2008р. по 23.01.2009р. взятих в лізинг транспортних засобів надано не було. Власний розрахунок заборгованості відповідачем також не надано. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та відповідно до розрахунку позивача становить 73 996,70 грн.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це  господарська  діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні   (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське   відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 3 ч. 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Предметом договору є передача в платне користування транспортного засобу, за який відповідач повинен сплачувати лізингові платежі. Саме сплата лізингових платежів формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують передачу транспортного засобу, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є акт прийому-передачі транспортних засобів від 14.08.2008 р. № 903/002 та № 903/003.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Додатку № 3 до Договору (плани лізингу № 903/002 та № 903/003), сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору лізингові платежі не здійснював.

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що останній своєчасно сплачував лізингові платежі та не має заборгованості перед позивачем, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи.

Окрім цього, апеляційна інстанція зазначає про те, що відповідно до п. 5.6 даного Договору, у разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку.

Так, доводи відповідача про те, що останнім було повернуто транспортні засоби за ініціативою позивача, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки дані транспортні засоби було вилучено у відповідача на підставі пп. 8.4 та п. 13.4 у зв’язку з простроченням останнім лізингових платежів, що підтверджується актами про вилучення транспортного засобу від 17.04.2009р.

Так само визнаються недоведеними посилання відповідача на те, що позивачем не було надіслано йому жодного повідомлення з вимогою про сплату заборгованості та пені, а також акта взаємних розрахунків, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та копією квитанції кур’єрської служби про вручення зазначених документів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 73 996,70 грн. боргу за Договором фінансового лізингу від 26.03.2008р. № 903 за несвоєчасну сплату лізингових платежів.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, апеляційна інстанція визнає правомірними позовні вимоги ТОВ „Євро Лізинг” про стягнення з відповідача 541,78 грн. - інфляційних нарахувань, а також 206,90 грн. трьох процентів річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних  є обґрунтованим та правильним.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 2 517,26 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції про їх правомірність та обґрунтованість з огляду на наступне:

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 16.1 Договору фінансового лізингу від 26.03.2008р. № 903 сторони погодили, що при порушенні лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим Договором, останній сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми  за кожен день прострочки.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 16.1 Договору, позовні вимоги в частині стягання 2 517,26 грн. пені. є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що на його адресу не було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами, визнаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки як вбачається з залученої відповідачем до апеляційної скарги довідки № 42 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» зазначено адресу: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414. Саме на цю адресу, зазначену у позовній заяві, відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та отримано останнім, що підтверджується залученим до матеріалів справи повідомленням про вручення.

Разом з тим, апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду І інстанції про те, що позивач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду даної справи, і відповідно про витребування додаткових матеріалів (доказів), з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 року у справі № 18/72 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.03.2009 року.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому, для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання. Так, відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Разом з тим, докази надіслання на адресу відповідача ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 року у справі № 18/72 в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, в матеріалах справи взагалі відсутні. Так само, як і докази відправлення на адресу відповідача ухвали про відкладення розгляду справи від 10.03.2009р.

З огляду на викладене, при вирішенні даного спору по суті господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  «Алта»  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. у справі № 18/72 – скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алта” (інд. 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (інд. 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 32774741) 73 996 (сімдесят три тисячі дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 70 коп. суму основного боргу, 541 (п’ятсот сорок одна) грн. 78 коп. інфляційні втрати, 206 (двісті шість) грн. 90 коп. три проценти річних та 2 517 (дві тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 26 коп.  пені, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 63 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу № 18/72 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 09.10.09 (відправлено)