Справа №521/10911/15-ц

Провадження №2/521/668/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, –

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просить суд в рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 059 144,89 гривень, з яких: тіло кредиту – 1 029 592,87 грн.; відсотки – 29 552,03 гривень за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки № 196-013/ZФКВІП-07 від 01.04.2008 року з ОСОБА_1, а саме: квартиру № 43, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Малиновського, буд. 21, та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 48,4 кв.м, житловою – 32,9 кв.м та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 01.04.2008 року за реєстром № 1031, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 01.04.2008 року о 16:08 годині, номер правочину 2801997; витяг з Державного реєстру правочинів виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 01.04.2008 року за № 5704422, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020). Визнати за ПАТ «ОСОБА_3 банк» (код ЄДРПОУ 34047020) право власності на квартиру №43, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Малиновського, буд. 21, та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 48,4 кв.м, житловою – 32,9 кв.м. Всі судові витрати покласти на відповідачку. В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилався на те, що 01.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 196-013/ФКВІП, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 61000,00 дол. США з розрахунку 11,80 річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 01.04.2008 року по 25.03.2039 рік. Мета кредитування – придбання нерухомості. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 196-013/ZФКВІП-07 від 01.04.2008 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №43, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Малиновського, буд. 21, та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 48,4 кв.м, житловою – 32,9 кв.м. та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 01.04.2008 року за реєстром № 1031, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 01.04.2008 року о 16:08 годині, номер правочину 2801997; витяг з Державного реєстру правочинів виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 01.04.2008 року за № 5704422. Оскільки позичальник умови кредитного договору № 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлялась в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань, у зв’язку з чим станом на 31.03.2015 року сума заборгованості становить 1 059 144,89 гривень, та складається з: тіла кредиту – 1 029 592,87 грн. та відсотків – 29 552,03 гривень. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Представник позивача звернула увагу суду, що у квітні 2015 року за відповідачкою ОСОБА_1 рахувалася прострочена заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі – 820, 14 доларів США. 30.04.2015 року відповідачці направлено лист-вимогу, згідно з якою Банк інформує ОСОБА_1, що вона не виконує зобов’язання за Кредитним договором, внаслідок чого станом на 31.03.2015 року за кредитним договором наявна прострочена (поточна) заборгованість: 820,14 доларів США та 0 гривень. Враховуючи вищевикладене, АТ «Дельта Банк» вимагав розглянути лист-вимогу в строки передбачені законодавством та Кредитним договором та сплатити прострочену (поточну) заборгованість. Оскільки, відповідачка заборгованість не сплатила, АТ «Дельта Банк» правомірно звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачка в судові засідання не з’являлася, про час та розгляд справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» просив відмовити, з врахуванням того, що позивачем не доведено обставини на які він послався як на підставу своїх вимог. Так позивач обґрунтовував свої вимоги наявністю договорів, а саме: Кредитного договору укладеного 01.04.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 (з Додатком № 1); Договору іпотеки укладеного 01.04.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1; Договору про передачу активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_3 від 30.06.2010 року зі змінами та Додатком № 2; Договору застави майнових прав від 06.10.2009 року укладеного між НБУ та ТОВ «Український промисловий Банк» (зі змінами та Додатками), однак оригінали вказаних документів не були ним представлені. Не було надано Позивачем і обґрунтований розрахунок заборгованості та ціни позову. Окрім того, представник відповідачки звернув увагу суду, що Позивачем обрано не належний спосіб захисту, так як відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду України від 30.03.2016 року передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 30.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_3, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк» змінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях. Внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків з кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Сторонами не заперечувалося, що 01.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 196-013/ФКВІП, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 61000,00 дол. США з розрахунку 11,80 річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 01.04.2008 року по 25.03.2039 рік. Мета кредитування – придбання нерухомості.

Відповідно до п.п. 1, 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.3., 1.5., 1.6., 1.8., 1.9. кредитного договору 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року, банк надає позичальнику кредитні кошти, на наступних умовах: сума кредиту – 61000,00 доларів США; строк кредитування – 372 місяці; дата повернення кредиту –25 березня 2039 року; мета кредитування – придбання нерухомості; процента ставка за користування кредитом – 11,80% річних; комісія за надання кредиту – 1% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору; комісія за управління кредитом – 0,10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, щомісячно протягом 372 місяців користування; комісія за видачу готівкових коштів – 0,4% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. кредитного договору 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року, для видачі кредиту банк відкриває рахунок №2233/2550594000164001 в Одеській філії ТОВ «Укрпромбанк», код ЄДРПОУ ОСОБА_3 26455376, код банка в системі електронних платежів (МФО) 388432. Відповідно до умов кредитування банку, надання кредиту здійснюється за письмовою заявою позичальника шляхом: видачі готівкових коштів через касу банку. Дата надання кредиту – 01 квітня 2008 року, за умови належного виконання позичальником своїх зобов’язань, передбачених п.п. 3.1.-3.2. та п. 4.2.6. цього договору. Повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 163,00 доларів США по 20 число (включно) кожного місяці, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту.

Згідно до п. 7.3 кредитного договору 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов’язань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з довідки виданою ПАТ «Дельта-Банк» за вих. від 31.03.2015 року, 01.04.2008 року з ОСОБА_1, і/к НОМЕР_1, було укладено кредитний договір № 196-013/ФКВІП-08. Заборгованість по кредитному договору № 196-013/ФКВІП-08 станом на 31.03.2015 року складає: 45 163,43 дол. США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США-2345.1383 грн.) складає – 1059144,89 грн., в тому числі: тіло кредиту – 43903,29 доларів, що в еквіваленті складає 1029592,87 грн., відсотки – 1260,14 доларів, що в еквіваленті складає – 29 552,03 грн., комісія за ведення кредиту – 0,00 грн., пеня – 7719,48 грн. З них прострочена заборгованість по кредитному договору № 196-013/ФКВІП-08 станом на 31.03.2015 року складає: тіло кредиту – 0,00 дол., що в еквіваленті складає 0,00 грн., відсотки – 820,14 дол., що в еквіваленті складає 19233,42 грн., комісія – 0,00 грн., пеня – 6289,48 грн. Загальна заборгованість станом на 31.03.2015 року складає 1059144,89 грн.

Відповідно до пункту 6.2 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим Договором, а також відшкодування збитків,завданих ОСОБА_3 внаслідок невиконання або не належного виконання Позичальником та (або) його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього Договору або договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за цим Договором, а Позичальник зобов’язаний протягом 30-ти календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної вимоги від ОСОБА_3 повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилася, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки,завдані ОСОБА_3, у разі настання будь-якого з випадків: а) порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим Договором; е) порушення Позичальником інших умов даного Договору. Проаналізувавши п.6.2. кредитного Договору 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року, суд приходить до висновку, що кредитний договір передбачає право ОСОБА_3 вимагати дострокове повернення Кредиту за умови направлення відповідної вимоги Позичальнику.

Як вбачається з листа-вимоги направленої на адресу ОСОБА_1 за вих. №31.4-08/3638/15 від 10.04.2015 року, ПАТ «Дельта Банк» повідомляє відповідачку про наявну прострочену (поточну) заборгованість: 820,14 дол. США та 0 гривень, яку вимагає сплатити. ОСОБА_3 попереджає, що у разі незадоволення цієї претензії банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на майно на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31.03.2015 становить 45163,43 дол. США та 7719,48 гривень. На підставі ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» вимагає в тридцяти денний строк виконати на користь АТ «Дельта Банк» вищевказані зобов’язання за кредитним договором. У разі невиконання цієї вимоги АТ «Дельта Банк» розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Проаналізувавши лист-вимогу направлену ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що в цій вимозі ОСОБА_3 вже вказується і про необхідність дострокового погашення всієї суми за кредитним договором і про реалізацію права ОСОБА_3 на звернення стягнення на передане в іпотеку майно.

В судовому засіданні також встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 196-013/ФКВІП від 01.04.2008 року, між ТОВ «Український промисловий банк», надалі – Іпотекодержатель, з однієї сторони, та ОСОБА_1, надалі – Іпотекодавець, з другої сторони 01.04.2008 року укладено іпотечний договір № 196-013/ZФКВІП-07 посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1034, згідно якого предметом іпотеки є квартира під №43, що знаходиться в місті Одеса, по вулиці Малиновського, в будинку під № 21, та складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею 32,9 кв.м, загальною площею 48,4 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 01.04.2008 року за реєстром № 1031, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 01.04.2008 року о 16:08 годині, номер правочину 2801997; витяг з Державного реєстру правочинів виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 01.04.2008 року за № 5704422.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. іпотечного договору № 196-013/ZФКВІП-07 від 01.04.2008 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1034, 25.10.2007 року, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; якщо у 3-денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п.3.1.8 цього договору; порушення Іпотекодавцем (Позичальником) обов’язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання Основного зобов’язання; якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет Іпотеки. У випадку порушення Іпотекодавцем (Позичальником) обов’язків за цим та/або кредитним договором Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю (та Позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. цього договору. У випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на Предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього Договору Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання Основного зобов’язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки; шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодаця та всіх осіб, як мають зареєстровані права чи вимоги на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цій договір; у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса або реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку»  за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині,  встановленій іпотечним договором,  що визначена на час виконання цієї вимоги,  включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» суд враховує, що відповідно до вимог ч.4.4.1 іпотечний договір, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», надалі – Іпотекодержатель, з однієї сторони, та ОСОБА_1, надалі – Іпотекодавець, з другої сторони 01.04.2008 року за № 196-013/ZФКВІП-07 є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет, а тому прийняття судом рішення про визнання за ПАТ « Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 не узгоджується зі змістом Іпотечного договору 01.04.2008 року за № 196-013/ZФКВІП-07. Також суду не надано доказів звернення представника ОСОБА_3 до нотаріуса з метою здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правової підстави для реєстрації права власності іпотеко держателя, або відмови нотаріуса у здійсненні такого напису.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічна правова позиція визначена в постанові ВСУ від 30 березня 2016 року у справі за № 6-1851 цс 15.

З цих підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» заявлені до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта-Банк» права власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 є необґрунтованими, спосіб захисту порушеного права обраний невірно, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 11, 16, 61, 107,169, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 6, 16, 203, 215, 233, 525, 526, 530, 572, 625, 626, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку», суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність предмету іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення мають право на його оскарження у десятиденний строк з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий: