Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 686/11667/16-ц

Провадження № 22-ц/792/233/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницько їобласті

в складі: головуючого – судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/11667/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , УМВС України у Хмельницькій області, відділу капітального будівництва УМВС України у Хмельницькій області про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом, вказувала, що ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21 червня 2008 року. Під час шлюбу за спільною згодою їхня сім’я стала учасником будівництва житла, згідно до інвестиційного договору № 4/1524-08 від 30 грудня 2008 року на дольову участь в будівництві квартири для сім’ї по вул. Зарічанська, 9, м. Хмельницький. Стороною договору (інвестором) виступав ОСОБА_1, а замовником Відділ капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області. Предметом договору була двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 64,65 м. кв.. За умовами договору сума інвестиції залежно від вартості загальної площі квартири становила 179 720,21 грн. з розрахунку 2 779, 89 грн. за один квадратний метр загальної площі. До повного завершення будівництва, а саме до листопада 2010 року ними було повністю виплачено всю суму визначену договором коштів. Зазначала, що відповідач в добровільному порядку поділити квартиру АДРЕСА_2 яка є об’єктом права їх спільної сумісної власності не бажає. В зв’язку із цим позивач після уточнених позовних вимог просила визнати квартиру № 53, по вул. Зарічанській, 9, м. Хмельницький, об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано квартиру № 53, по Зарічанській, 9, м. Хмельницький, об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вирішено питання судових витрат.

__________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/233/17

Доповідач –Костенко А.М. Категорія № 2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та постановити нове яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 повністю, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано усі фактичні обставини справа та не досліджено і неналежно оцінено наявні в матеріалах справи докази. Зазначав, що позивачем в судовому засіданні було змінено (уточнено) позовні вимоги в яких остання просила визнати спірну квартиру об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Проте, судом першої інстанції було упущено той факт, що спірна квартира є об’єктом права власності іншої особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Довідкою № 38/106 від 16 березня 2016 року. Тому він до квартири щодо якої прийнято оскаржуване рішення немає жодного відношення та будь-яких майнових прав на неї.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

У відповідності до п. п.3, 4 ч. 1 та ч. 2, ст. 309 підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 21 червня 2008 року по 13 грудня 2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

30 грудня 2008 року ОСОБА_1 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 уклав з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області інвестиційний договір № 4/1524-08 на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому, за умовами якого предметом даного договору є квартира 53 поверх 7 в житловому будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому, площею 64,65 кв.м.. Сума інвестицій складає 179720,21 грн.. За цим договором ОСОБА_1 зобов’язався у встановлені в договорі строки перерахувати підприємству погоджену сторонами суму коштів, а підприємство у погоджені строку після здачі житлового будинку в експлуатацію надати ОСОБА_1 всі необхідні документи для наступного оформлення об’єкту інвестування у власність. Остаточна вартість вказаного об’єкту інвестування визначається підприємством після закінчення будівництва будинку та виконання всіх робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією.

Під час перебування в шлюбі на виконання умов даного договору подружжям в період з січня 2009 року по грудень 2011 року було сплачено відділу капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області, передбачену договором 30 грудня 2008 року, вартість квартири № 53 житловому будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому в сумі 179720,21 грн..

13 грудня 2013 року сторони шлюб розірвали.

1 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області було укладено додаток № 1 до інвестиційного договору № 4/1524-08 на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому, за умовами якого сторони внесли зміни до даного договору та в зв’язку із змінами проектних рішень, зміною нумерації квартир визначали предмет договору як участь ОСОБА_1 в інвестуванні будівництва житлових приміщень за адресою АДРЕСА_3 поверх 7, площею 70,3 кв. м. Сума інвестицій складає 195426,62 грн., в зв’язку з чим ОСОБА_1 зобов’язаний провести доплату за збільшення площі об’єкту інвестування на 5,65кв.м. в сумі 15706,41 грн.

22 грудня 2014 року житловий будинок за адресою м. Хмельницький вул. Зарічанська, 9 був закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію.

20 червня 2014 року ОСОБА_1 сплатив за вищевказаним договором 15706,41 грн. своїх особистих коштів.

Право власності на квартиру АДРЕСА_4, площею 70,3 кв. м., на даний час ніким не зареєстровано.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечують їх і сторони.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

В силу частини третьої статті 61 СК України, частини четвертої статті 65 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, таким чином колегія суддів приходить до висновку, що під час шлюбу сторонами було набуто право власності на 23/25 частини предмету інвестиційного договору № 4/1524-08 на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому від 30 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області, а саме квартири № 54 на 7 поверсі житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому, площею 70,3 кв. м., яка на даний час закінчена будівництвом та прийнята в експлуатацію, з врахуванням сплати спільних коштів подружжя в сумі 179 720,21 грн., що складає 23/25 частини від повної вартості квартири – 195 426, 62 грн..

При цьому, колегія суддів вважає, що фактично позивач як в первинній так і уточненій позовній заяві зазначає про набуття сторонами майнових прав саме на квартиру, яка є об’єктом інвестиційного договору, тобто предмет спору як в первинній так і уточненій позовній заяві тотожний, а згідно даного інвестиційного договору та додатку до нього предметом інвестиційного договору є квартира № 54 на 7 поверсі житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому.

Отже, з врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуло право спільної сумісної власності лише на 23/25 частини квартири № 54 на 7 поверсі житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому, а 2/25 частини цієї квартири є особистою власністю ОСОБА_1, з врахуванням сплати особистих коштів ОСОБА_1 в сумі 15 706,41 грн., що складає 2/25 частини від повної вартості квартири – 195 426,62 грн..

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно визначив предмет спору, а саме об’єкт нерухомого майна, який був предметом інвестиційного договору, однак при ухваленні рішення зазначив номер не тієї квартири, яка є предметом спору, та не звернув увагу на ті обставини, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуло право спільної сумісної власності лише на 23/25 частини спірної квартири, а 2/25 квартири є особистою власністю ОСОБА_1.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково, визнання 23/25 частини квартири № 54 на 7 поверсі житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відповідно розподілу судових витрат.

Що стосується доводів апеляційної скарги про скасування рішення в повному обсязі та відмови в позові з підстав неправильного визначення судом номеру квартири, яка є предметом спору, то з вищевказаних обставин дані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати 23/25 частини квартири № 54 житлового будинку по вул. Зарічанській, 9 в м. Хмельницькому спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 826 грн. 72 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом ОСОБА_5