Справа № 133/2801/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2017 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді: Проця В.А.

при секретарі Гаврилюк О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного  управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 об'єднаного  управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказала, що на даний час вона перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по віку з листопада 2006 року.

Вказана пенсія їй була призначена відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 90% заробітної плати. Останнім місцем її роботи була посада заступника керівника структурного підрозділу ОСОБА_2 районної державної адміністрації Вінницької області.

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 01.12.2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Відповідно до цієї постанови посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців підвищується на 25 %.

ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Вінницької області 08 грудня 2016 року листом за № 01-30/3000 їй було повідомлено, що нарахування заробітної плати працівникам райдержадміністрації проводиться відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», постанови КМУ №292 від 6 квітня 2016 р. «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №322 від 05.05.2016 р., №581 від 31.08.2016 р., №624 від 14.09.2016 р., №633 від 14.09.2016 р.).

Відповідно до штатного розпису апарату райдержадміністрації посадовий оклад заступника керівника структурного підрозділу ОСОБА_2 районної державної адміністрації Вінницької області становить - 3 963,00 грн.

13 грудня 2016 року вона звернулася до відповідача зі зверненням щодо перерахунку призначеної їй пенсії державного службовця.

Листом від 14 грудня 2016 року за №65/Г-8 Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило їй в перерахунку пенсії.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у перерахунку пенсії державного службовця, а тому, просить захистити її права за судовим рішенням.

В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 позов підтримала та підтвердила обставини викладенні в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 об'єднаного  управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України № 3723 «Про державну службу» від 16.12.1993 р. У зв’язку з набранням чинності Закону України № 889-VIII «Про державну службу» від 10.12.2015 р. скасовано, зокрема, ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р..

Крім того, постановою КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 р. № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723.

Враховуючи те, що Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом № 3723, постановою № 1013 скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865, підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу немає підстав.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по віку з листопада 2006 року.

Вказана пенсія позивачу була призначена відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 90% заробітної плати. Останнім місцем її роботи була посада заступника керівника структурного підрозділу ОСОБА_2 районної державної адміністрації Вінницької області.

ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Вінницької області 08 грудня 2016 року листом за № 01-30/3000 позивачу було повідомлено, що нарахування заробітної плати працівникам райдержадміністрації проводиться відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», постанови КМУ №292 від 6 квітня 2016 р. «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №322 від 05.05.2016 р., №581 від 31.08.2016 р., №624 від 14.09.2016 р., №633 від 14.09.2016 р.).

Відповідно до штатного розпису апарату райдержадміністрації посадовий оклад заступника керівника структурного підрозділу ОСОБА_2 районної державної адміністрації Вінницької області становить - 3 963,00 грн.

13 грудня 2016 року позивачка звернулася до відповідача зі зверненням щодо перерахунку призначеної їй пенсії державного службовця.

Листом від 14 грудня 2016 року за №65/Г-8 Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу в перерахунку пенсії.

Суд вважає, що відповідач на законній підставі відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії державного службовця.

Так, з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України № 3723 «Про державну службу» від 16.12.1993 р. У зв’язку з набранням чинності Закону України № 889-VIII «Про державну службу» від 10.12.2015 р. скасовано, зокрема, ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р.

Крім того, постановою КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 р. № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723.

Враховуючи те, що Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом № 3723, постановою № 1013 скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865, підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу немає підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, статтею 37-1 Закону України «Про Державну службу» (Закон № 3723-XII) у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивача, передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 « Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу, було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-ІV «Про внесення "змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.

За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (13 грудня 2016 року) внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу».

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Оскільки, чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 р. № 76-УІІІ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 р., а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, суд не вбачає.

З огляду на це, суд вважає, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.

При цьому, суд зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Суд зазначає, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 (у002р710-99) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2016 р. №889-VІІІ, в статті 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно частини другої статті 42 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (13.12.2016 р.) внесено зміни, які не передбачають перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії, як просить позивач у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи представника відповідача щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої ст. 71 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158-160, 161,163  КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного  управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії відмовити.

Повний текст постанови буде виготовлений на протязі п?яти днів з дня закінчення розгляду справи.

На постанову  суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького  апеляційного адміністративного  суду  через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області  протягом 10 днів  з дня її проголошення.

Суддя: підпис. ОСОБА_4

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар:

Дата документу 09.02.2017