Р І Ш Е Н Н Я

                                    Іменем України

з участю:                ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 3 червня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, зменшену позовну заяву відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином,

                    В С Т А Н О В И В:

     У серпні 2008 року позивач звернувся в суд з цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.12.2006 року прокуратурою Чернігівської області  порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб ТОВ “Новобиківський цукровий комбінат”, СТОВ “Агроімпекс” та ТОВ  “Агроцентр” за фактом вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, і зазначеним злочином  позивачеві були завдані збитки в сумі 14703429,04 грн., які він просив стягнути з відповідачів.

      Позивач стверджує, що  30.03.2005 року  між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” та групою підприємств: ТОВ „Агроцентр”, СТОВ „Агроімпекс” та ТОВ „Новобиківський цукровий комбінат”  була укладена Генеральна угода  №  012/12/082, в рамках якої були укладені  кредитні договори на  загальну суму 20000000 грн. Генеральна  кредитна угода та укладені в її рамках кредитні договори, договори застави та договори поруки були підписані  службовими особами - директором ТОВ”Агроцентр” ОСОБА_3., директором СТОВ”Агроімпекс” ОСОБА_5., директором ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”ОСОБА_2.

         За доводами позивача, в результаті неналежного виконання позичальниками умов кредитних договорів № 010/12/194 і 010/12/195 від 30.03.05., банку були завдані збитки,  у сумі 14 703492,04 грн., які  позивач і просив стягнути з відповідачів.

У вересні 2008 року позивач зменшив свої позовні вимоги та у поданій відповідній заяві просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2. на його користь матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 5 435 714, 57 грн., посилаючись на те, що на час подання уточненої позовної заяви заборгованість за кредитним договором  № 010/12/195 від 30.03.05. зменшилась і становила 5 435 714, 57 грн., у тому числі 5435608,89 грн. - заборгованість за кредитом та 105,68 грн. - заборгованість за відсотками за період з 26.06.08. по 19.08.08. Позивач стверджує, що зазначена заборгованість не погашена у зв”язку з незаконною реалізацією відповідачами ОСОБА_3., ОСОБА_4. таОСОБА_2. заставного майна - цукру -піску у кількості 4184,7 тон.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 3 червня 2009 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2. на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” заподіяну шкоду у сумі 5 435 714, 57 грн. Також стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2. судовий збір у дохід держави в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. в рівних частинах.

ОСОБА_3. в апеляційній скарзі просить скасувати  рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 3 червня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, посилаючись на те, що Бобровицьким районним судом Чернігівської області по цивільних справах №2-5/2007 року та №2-13/2007 року вже розглянуті та задоволені позовні вимоги, які  знову заявлені ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”  до тих же самих відповідачів, про той самий предмет і з тих самих підстав та  які задоволені оскаржуваним рішенням Бобровицького районного суду від 03.06.09.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги  ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, суд першої інстанції виходив з  того, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст.ст.1166, 1190 ЦК України і   на користь позивача з відповідачів слід стягнути  відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у сумі 5435714 грн.57 коп.  Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

          Апеляційним судом  встановлено, що  30.03.2005 року  між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” та групою підприємств: ТОВ „Агроцентр”, СТОВ „Агроімпекс” та ТОВ „Новобиківський цукровий комбінат”  була укладена Генеральна угода  №  012/12/082, в рамках якої були укладені  кредитні договори на  загальну суму 20000000 грн. Генеральна  кредитна угода та укладені в її рамках кредитні договори, договори застави та договори поруки були підписані  службовими особами - директором ТОВ”Агроцентр” ОСОБА_3., директором СТОВ”Агроімпекс” ОСОБА_5., директором ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”ОСОБА_2. (а.с.116-142).

         ОСОБА_4. працювала на посаді головного бухгалтера  ТОВ”Агроцентр”.

         Вироком Бобровицького районного суду  від 04 квітня 2008 року  ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_4. визнані винними у скоєнні кримінальних злочинів  у сфері  господарської та службової діяльності і їм призначено покарання. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2008 року вирок  Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2008 року  залишений без змін (а.с.48-53,5-10). В ході розгляду кримінальної справи суд першої інстанції питання  розв”язання цивільного позову не вирішував, оскільки, як визнав  представник цивільного позивача, вже малось рішення по цивільній справі про стягнення  з ОСОБА_3 на користь ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” 14703429 грн.04 коп.(а.с.9,10).        

         Як встановлено апеляційним судом, звертаючись  у серпні 2008 року  з позовом до  ТОВ „Агроцентр”,  ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2., позивач просив стягнути  з відповідачів на  його користь  збитки у сумі 14703429,04 грн. по кредитним договорам № 010/12/194 і 010/12/195  від 30.03.05.  Позивач також стверджував, що позичальники  без згоди банку реалізували заставне майно - за  договором застави № 010/12/195 від 01.07.05 по кредитному договору № 010/12/195 від 30.03.05. цукор-пісок у кількості 6847 тон, загальною вартістю 16500000,00грн.,  який зберігався на складах ТОВ”Агроцентр” і ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”, але отримані від реалізації заставного майна кошти банк на погашення кредитів не отримав, тому просив стягнути з відповідачів збитки у сумі 14 703492,04 грн. (а.с.2-4).

 У вересні 2008 року позивач змінив та зменшив свої позовні вимоги,  та зазначив, що з моменту подання позовної заяви заборгованість за кредитним  договором № 010/12/195 від 30.03.05., в забезпечення якого було передано ТОВ”Агроцентр” в заставу цукор в кількості 6847 тон згідно договору застави № 010/12/195 від 01.07.05., - зменшилась.

 Станом на 29.08.08. заборгованість за кредитним договором № 010/12/195 від 30.05.05.  всього становить  5 435714,57 грн., у тому числі  5435608,89 грн. - заборгованість за кредитом та 105,68 грн. - заборгованість за відсотками за період з 26.06.08. по 19.08.08.

 Отже,    на момент звернення позивача  до суду з даним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2. та до ОСОБА_4.,    між  ВАТ” Райффайзен Банк Аваль” з однієї сторони  та кредиторами і поручителями з другої сторони продовжують   існувати триваючі договірні  правовідносини  на підставі  генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договорів поруки і застави, відповідно до яких позичальники та поручителі мають виконувати боргові зобов”язання по погашенню кредиту та інших передбачених кредитними договорами платежів (а.с.116-142).

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області  від 01 березня 2007 року  стягнуто з ТОВ „Агроцентр”, з ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”, СТОВ”Агроімпекс”, ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” існуючу станом на 01.09.2006 р. заборгованість за кредитним договором  № 010/12/194 в сумі 1350608,09 грн. (а.с.16-17).

Рішенням Бобровицького районного суду від 26 лютого 2007 року стягнуто з ТОВ”Агроцентр”, з ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”, СТОВ”Агроімпекс”, ОСОБА_3 існуючу станом на 07.02.07. заборгованість по кредитному договору № 010/12/195 в сумі 13999658,63 коп. солідарно  на користь  ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” (а.с.18 - 20).

Зазначені  рішення суду першої інстанції набрали законної сили.

          Задовольняючи позов та покладаючи на відповідачів обов”язок відшкодувати банку заподіяну злочином шкоду у сумі 5435714,57 грн., суд не врахував, що на момент скоєння злочину ОСОБА_3.,  ОСОБА_4., ОСОБА_2. перебували у трудових правовідносинах відповідно з ТОВ”Агроцентр” та ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат” і скоїли кримінальні злочини  у сфері  господарської та службової діяльності під час виконання ними службових обов”язків, а отже, виходячи із змісту ст.ст.130-134 КЗпП України, ст.1172 ЦК України, відповідачі несуть відповідальність за  шкоду,  заподіяну ними  внаслідок  реалізації заставного майна, не перед банком, а перед юридичними особами-роботодавцями, з якими перебували у трудових правовідносинах.

          У випадку виникнення  судового спору відповідачем по таким справам виступає  суб”єкт відповідальності, а безпосередній завдавач шкоди - працівник, залучається  в якості третьої особи. В подальшому  юридична особа-роботодавець  може звернутись з регресним позовом про притягнення винного працівника до майнової відповідальності за нормами  трудового законодавства, як це передбачено постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про  відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям  їх працівниками „ від 29 грудня 1992 року № 14.

           Проте, виходячи з характеру спірних правовідносин, що склалися між сторонами, само по собі  притягнення  ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_4.  до кримінальної відповідальності  по ст.ст.220, 222,365,366 КК України   за наявності цивільно-правових договірних правовідносин між  банком з одної сторони та ТОВ”Агроцентр”,СТОВ”Агроімпекс”,ТОВ”Новобиківський цукровий комбінат”з другої сторони  і за відсутності доказів щодо неможливості виконання боргових зобов”язань  самими боржниками і поручителем ОСОБА_3. чи за рахунок належного їм майна,  є підставою для   відмови позивачеві  у задоволенні позову  про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, заподіяної злочином у сумі 5435714,57 грн.

         Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду  повинно бути законним і обгрунтованим.  Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

           В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції  не  перевірив обгрунтованість наданих позивачами  доказів, неправильно визначив правовідносини між сторонами та дав їм невірну юридичну оцінку,  що призвело до помилкового вирішення справи.

         Зважаючи на викладене, та виходячи з положень  п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України  рішення Бобровицького районного суду від 03 червня 2009 року  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2. про стягнення завданої злочином матеріальної шкоди у сумі 5435714,57 грн.

Керуючись ст.ст.307, 309 ч.1п.п.3,4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,-

                                             В И Р І Ш И В:

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 - задовольнити.

 Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 3 червня 2009 року скасувати.

Відкритому акціонерному товариству “Райффайзен Банк Аваль” в задоволенні позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення,  може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                            Судді: