ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Справа № 916/1868/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016

у справі № 916/1868/16господарського суду Одеської області

за позовом державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт"

простягнення 10 506,40 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2016 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" на користь державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 650,90 грн. пені, 44,50 грн. 3% річних, 91,08 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (колегія у складі суддів: Петрова М.С., Разюк Г.П., Колоколова С.І.) рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016, державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" про стягнення 8001,43 грн. заборгованості, 1989,28 грн. пені, 144,46 грн. 3% річних, 371,23 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що 31.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" як замовником і державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" як виконавцем було укладено договір про надання послуг № 190/13/793-о, додатковою угодою до цього договору від 26.03.2014 строк дії договору продовжено до 31.12.2017, відповідно до умов договору виконавець відповідно до заявки, яка підписана виконавчим директором замовника, надає послуги буксирів потужністю від 900 до 5440 к.с, а замовник зобов'язується сплатити вартість наданих виконавцем послуг в погодженому цим договором порядку. Згідно з п.2.1. в редакції додаткової угоди замовник сплачує послуги виконавця у розмірі 50% ставки плати за роботу буксирів при швартових операціях (куб.м./операцію) визначеної ц Таблиці №2 наказу директора порту від 25.11.2013 №580 та відповідно до п.3.1. цього ж наказу. На виконання цієї заявки позивачем надані послуги роботи буксирів при здійсненні швартових операцій, що підтверджується лоцманською квитанцією № 3519 від 27.12.2015. Рахунок позивача Пр/15440Р від 31.12.2015 на суму 26 671,42 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/15440 від 31.12.2015 одержані відповідачем, але оплачені частково в сумі 18 669,99 грн., згідно виписки по банківському рахунку. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про оплату боргу, які не були задоволені відповідачем, з урахуванням чого звернувся до суду з вимогами щодо стягнення 8001,43 грн. заборгованості, а також нарахованих на суму боргу 1989,28 грн. пені, 144,46 грн. 3% річних та 371,23 грн. інфляційних втрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" позов не визнало, у відзиві вказало про те, що оскільки згідно п. 1.2 наказу ДП „ІМПТ" № 494 від 03.12.2014 для розрахунку збору і плат умовний об'єм суден РО-РО,РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтеровозів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених суден відповідно до їх спеціалізації, а як стверджує відповідач, судно ROMY TRADER згідно класифікаційного свідоцтва за спеціалізацією належить до контейнеровозів. Тому при розрахунку вартості послуг буксирів позивачем безпідставно не застосований коефіцієнт 0,7 до умовного об'єму судна.

Приймаючи рішення у справі щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8001,43 грн., місцевий та апеляційний господарський суди виходили з того, що до вартості послуг, які надані позивачем з роботи буксирів теплоходу ROMY TRADER, застосовується понижуючий коефіцієнт 0,7, як щодо судна, що підпадає під визначення "контейнеровози", тому вартість цих послуг становить суму 18 669,99 грн., яка й була сплачена відповідачем позивачу 03.03.2016. Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо встановлених договором строків оплати наданих позивачем послуг, а саме, замість встановленого договором строку оплати наданих послуг - 04.02.2016, відповідач фактично оплатив послуги позивача 03.03.2016, то за період з 04.02.2016 по 03.03.2016 з відповідача необхідно стягнути 650,90 грн. пені, а також 44,50 грн. 3% річних, в решті вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

В письмових поясненнях до місцевого господарського суду та в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" зазначало про те, що судно ROMY TRADER згідно класифікаційного свідоцтва за спеціалізацією належить до багатоцільового суховантажного судна, яке обладнане для перевезення контейнерів, багатоцільове суховантажне судно не може відноситись до контейнеровозів, вказане формулювання відрізняється від поняття "контейнеровоз", яке зазначене у наказі Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори" та наказі ДП „ІМПТ" № 494 від 03.12.2014.

Судами попередніх інстанцій не досліджено, до якого типу суден відноситься судно ROMY TRADER, чи мав застосовуватись в даному випадку при розрахунку вартості наданих позивачем послуг понижуючий коефіцієнт 0,7 за надані позивачем послуги з роботи буксирів судна ROMY TRADER, та відповідно, яку суму повинен був сплатити відповідач за надані позивачем послуги.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України про те, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, Вищий господарський суд України дійшов висновку про скасування прийнятих у справі постанови і рішення та направлення справи для нового розгляду до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 скасувати, справу № 916/1868/16 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Л.Ковтонюк

судді: В.Карабань

Н.Нєсвєтова