ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/55                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі судового засідання Петровій Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Гедеон Ріхтер Укрфарм”, м.Київ,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк,

про стягнення 125 601,86 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Вінер П.В., довіреність № 03/01 від 09.01.2009р.,

від відповідача: Янушак О.М., довіреність № 39 від 01.01.2009р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Гедеон Ріхтер Укрфарм”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м. Донецьк, про стягнення 125 601,86 грн., у тому числі 121 602,82 грн. основного боргу, 2 432,05 грн. штрафу, 433,10 грн. пені, та 659,65 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за умовами контракту №7 від 10.03.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав контракт №7 від 10.03.2009р., видаткову накладну №90067 від 24.04.2009р., довіреність №2394с від 27.04.2007р., претензію №145 від 12.06.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.1, 2, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України.  

Через канцелярію суду 02.09.2009 року надійшло клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки його підписано представником Позивача, довіреність якого не містить повноважень на підписання позовних заяв.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, надав відзив, згідно з яким вважає позов необгрутованим та безпідставним, оскільки накладна, надана Позивачем в підтвердження позовних вимог, не є належним доказом постачання товару за контрактом №7 від 10.03.2009 року.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є контракт №7 від 10.03.2009 року.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Згідно видатковій накладній №90067 від 24.04.2009 року Позивач (Продавець)  передав товар (лікарські препарати) загальною вартістю 122 118,22 грн. Відповідачу (Покупцеві).

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може розглядатися як доказ передачі товару Відповідачу в межах умов контракту №7 від 10.03.2009 року, оскільки в ньому не міститься жодного посилання на вищезазначений, визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог, контракт. Навпаки, в якості підстави постачання зазначен контракт №7Г від 28.02.2007 року.

Так само не надає можливості встановити факт передачі товару в межах контракту №7 від 10.03.2009 року Позивачем довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №2394с від 27.04.2007 року, тому що і вона не містять посилання на нього.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.07.2009 року підписано лише Позивачем і тому не може доводити існування заборгованості Відповідача в загалі та заборгованості за контрактом №7 від 10.03.2009 року в тому числі. В ньому також відсутнє посилання на зазначений правочин.

Інших доказів передачі товару Відповідачу в межах умов спірного контракту Позивач не надав.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідач факт отримання товару відповідно до видатковій накладній №90067 від 24.04.2009 року та довіреності на отримання матеріальних цінностей №2394с від 27.04.2007 року  за контрактом №7 від 10.03.2009 року заперечив.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за контрактом №7 від 10.03.2009 року.

З огляду на наведене, в позовних  вимогах слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 2432,05грн., пені в розмірі 433,10грн., 3% річних в розмірі 659,65грн., оскільки Позивачем не доведено факту не виконання Відповідачем грошового зобов’язання за контрактом №7 від 10.03.2009 року.

Щодо клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки його підписано представником Позивача, довіреність якого не містить повноважень на підписання позовних заяв, то суд в його задоволенні відмовив на підставі наступного.

Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Стаття 28 Кодексу встановлює, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути, також, інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Господарський процесуальний кодекс, передбачаючи можливість здійснення представництва юридичних осіб в господарському суді, зокрема, на підставі довіреності, не встановлює вимог до змісту такої довіреності. Разом з тим, стаття 115 чинного Цивільного процесуального кодексу України  (Повноваження представника в суді) говорить, що повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи в третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених в цій статті дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.

Згадана норма не вимагає окремого уповноваження представника на вчинення такої дії, як підписання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судові витрати підлягають віднесенню на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1.          У позовних вимогах Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Гедеон Ріхтер Укрфарм”, м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк,  про стягнення 125 601,86 грн., у тому числі 121 602,82 грн. основного боргу, 2 432,05 грн. штрафу, 433,10 грн. пені, та 659,65 грн. 3% річних, відмовити.

2.          В судовому засіданні 29.09.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01.10.2009р.

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

Суддя