Справа № 2-80

                                                                                                               2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року

          Житомирський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Чернявського М.В.

за участю секретаря судового засідання Костюк Г.О.

представника позивача та одночасно представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки та третьої особи ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 ( далі-відповідачка ), ОСОБА_2 ( далі-відповідач ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_8, про стягнення боргу та пені, а також зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1 276 480 грн. боргу за договором позики та 2 655 078 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання щодо повернення боргу, а також понесені ним судові витрати.

В свою чергу відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом

в якому просить визнати недійсним договір позики від 15.05.2009 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_2.

У судовому засіданні представник позивача, який є одночасно і представником третьої особи – ОСОБА_5, підтримав заявлені позивачем позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі та пояснив суду, що 15 травня 2009 року його довірителі як солідарні кредитори позичили відповідачам, на їх прохання, строком до 13 серпня 2009 року 160 000 доларів США., що стверджується відповідним договором позики, а також письмовою розпискою відповідачів про отримання позики. 13 серпня 2009 року, тобто у передбачений договором позики строк, відповідачі борг не повернули, не сплатили жодної копійки за користування позикою незважаючи на неодноразові вимоги його довірителя, що стало для позивача підставою для звернення до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

          Представник відповідачки у судовому засіданні позовних вимог позивача не визнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог посилаючись на ту обставину, що його довірителька особисто не позичала у позивача гроші, а позику брав відповідач ОСОБА_2 для спільної підприємницької діяльності з його довірителькою.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення та пояснив суду, що 15 травня 2009 року він разом з ОСОБА_7 позичили у позивача та ОСОБА_5 гроші в сумі 160 000 доларів США.

Позику вони оформили відповідним договором, а також написали розписку в якій було зазначено, що вони повернуть позику на вимогу кредиторів. Всі гроші, які були отримані в позику, знаходилися у відповідачки і вона їх в подальшому використовувала у спільній підприємницькій діяльності. Через деякий час відповідачка повідомила йому про неприбутковість їх бізнесу. Кредитори почали вимагати повернення позики, але гроші їм до цього часу не повернуті, так як відповідачка уникає зустрічі з ним, а в телефонній розмові заявила йому, що гроші використані на придбання обладнання.

Третя особа на стороні позивача, ОСОБА_5 в своїх показаннях у судовому засіданні ствердив, що він разом з ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_2 15.05.2009 року позичили йому та ОСОБА_7 160 тисяч доларів США строком на 3 місяці для використання їх в подальшому в підприємницькій діяльності. Він з ОСОБА_6 передали гроші відповідачам оформивши це відповідним договором позики. Відповідачі окрім того надали йому і ОСОБА_6 розписку про отримання ними в позику грошей.

Свідок ОСОБА_9 в своїх показаннях у судовому засіданні ствердила, що ОСОБА_6, з яким вона спів мешкає, говорив їй, що разом з ОСОБА_5 позичили своїм знайомим 160 тисяч доларів США для використання їх позичальниками в підприємницькій діяльності, а також говорив, що позику до цього часу не повернуто.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, на стороні позивача, представника відповідачки та третьої особи на стороні відповідачки, відповідача та свідків, з’ясувавши всі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, судом на засадах змагальності сторін встановлені наступні факти.

          Згідно договору-позики, укладеного 15 травня 2009 року між позивачем і третьою особою на стороні позивача з однієї сторони та відповідачами з другої сторони, позикодавці ( позивач і третя особа ) надали солідарним позичальникам ( відповідачці і відповідачу ) в позику 160 000 доларів США строком на 90 днів ( а.с.7 ).

Як зазначено в розписці відповідачів від 15.05.2009 року, вони отримали як позику у позивача і третьої особи на стороні позивача гроші в розмірі 160 000 доларів США та зобов’язувалися їх повернути на вимогу позивальників ( а.с.6 ).

          Встановленим фактам відповідають правовідносини, передбачені зобов’язальним правом.

Наявність того факту, що відповідачі 15 травня 2009 року отримали у позивача та третьої особи як позику гроші в сумі 160 000 доларів США, зобов’язавшись повернути їх позикодавцям через 90 днів і не виконали свої зобов’язання щодо повернення позики у визначений строк позивачу є підставою для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення боргу за договором позики.

          Суд при цьому керується вимогами ст.1046 ЦК України за якими за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

За ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Вирішуючи позов в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача пені в сумі 2 665 078 грн. за порушення строків повернення позики, суд бере до уваги ті обставини, що розмір пені вдвічі перевищує розмір боргу, який підлягає стягненню, негативний вплив кризових явищ на підприємницьку діяльність відповідачів, понесених ними витрат на придбання за рахунок позики обладнання та сировини для виготовлення продукції і складності в її реалізації ( із показань у судовому засіданні відповідача ОСОБА_2В.), а тому відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, суд зменшує розмір нарахованої позивачем пені до 1 200 000 грн.

Суд стягує солідарно з відповідачі на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1 700 грн. та 120 грн. як витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача за первісним позовом на які він посилався в дебатах, що борг за позикою слід стягувати лише з відповідача ОСОБА_2, який у судовому засіданні визнав позов в повному обсязі, а не солідарно з відповідачів за первісним позовом, так як його довірителька позов не визнала і, що в договорі позики не зазначено, що позивач ОСОБА_6 і третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 є солідарні позикодавці.

Суд бере до уваги п.5.1 договору позики, укладеного між сторонами у справі, за яким, у випадку порушення своїх обов’язків за цим Договором Позичальники несуть солідарну відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Суд також бере до уваги п.5.2 даного договору, де зазначено, що Позикодавець має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від обох позичальників, так і від кожного із солідарних позичальників окремо…

Суд при цьому також керується вимогами ст.629 ЦК України, де зазначено, що договір є обов’язковим для виконання.

Суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним, так як позивачка та її представник не надали суду доказів на підтвердження заявленої позивачкою вимоги.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також надати докази, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

           Суд не бере до уваги доводи представника позивачки за зустрічним позовом про те, що його довірителька не причетна до отримання у позивача позики, що гроші передавались позивачем за первісним позовом відповідачу ОСОБА_2, який в подальшому їх вклав у спільну з нею справу, що договір позики та розписка були підписані нею під психологічним тиском ОСОБА_6, так як дані доводи представника позивачки за зустрічним позовом не були підкріплені належними доказами.

Керуючись ст.526,542,543,549,ч.3ст.551,625,629,1046,1047,1050,1051 ЦК України, ст.10,11,57,60,209,212,213-215 ЦПК України, суд, -

                                         В И Р І Ш И В:

          Первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_7, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 борг у сумі 1 276 480 ( один мільйон двісті сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят ) грн. та пеню в розмірі 1 200 000 ( один мільйон двісті тисяч ) грн.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 1 700 грн. та 120 грн. як витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 залишити без задоволення.

На рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд.

Суддя: