ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р.                                                             Справа № 911/3951/16

За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства «Обухівтепломережа»

про стягнення 855 983,18грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №02-04/16 від 22.01.2016).

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Обухівтепломережа» про стягнення 855 983,18грн у т.ч.: 366 362,44грн – пеня; 470 292,06грн – збитки від інфляції; 19 328,66грн – 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №2031/15-БО-17 від 24.11.2014, в частині оплати за поставлений у січні - грудень 2015 року природний газ у встановлений договором строк.

Відповідач у справі – у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог частково заперечує та зазначає, що остаточна оплата поставленого йому природного газу була проведена ним, 30.12.2015, а відтак відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та втрат від інфляції, позаяк, у відповідності до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем погашена до набрання чинності вказаним Законом, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у даній справі..

У судовому засіданні 19.01.2017 оголошено перерву до 02.02.2017.

В судове засіданні 02.02.2017 представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та докази подані учасниками процесу та заслухавши пояснення представника відповдіача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та КП «Обухівтепломережа» укладено договір № 2031/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу (а.с.9-14, далі – договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець - зобов’язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ у обсязі до 1 715 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п. 5.2, становить – 6682,44грн з ПДВ.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 5.5 договору, загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору (а.с.15-26).

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 30.01.2014 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.01.2015 становить з ПДВ 7661,64грн.

Додатковою угодою №2 від 20.02.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.02.2015 становить з ПДВ 7416,84грн.

Додатковою угодою №3 від 10.03.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.03.2015 становить з ПДВ 11333,64грн.

Додатковою угодою №4 від 15.04.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.04.2015 становить з ПДВ 9600,24грн.

Додатковою угодою №5 від 15.05.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.05.2015 становить з ПДВ 9122,88грн.

Додатковою угодою №6 від 30.06.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.06.2015 становить з ПДВ 1477,64грн.

Додатковою угодою №7 від 20.07.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.07.2015 становить з ПДВ 8874,60грн.

Додатковою угодою №8 від 30.07.2015, сторонами відповідно до п. 6.3 договору, викладено в наступній редакції: за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Додатковою угодою №9 від 15.10.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.10.2015 становить з ПДВ 8905,32грн.

Додатковою угодою №10 від 22.10.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.11.2015 становить з ПДВ 8745,74грн.

Додатковою угодою №11 від 02.11.2015, сторонами змінено банківські реквізити продавця.

Додатковою угодою №12 від 25.11.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.12.2015 становить з ПДВ 8751,10грн.

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 9428677,48грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.27-33).

Станом на 30.12.2015.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ переданий у 2015 році, що не заперечується сторонами у справі.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої обов’язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 договору оплати за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду, позивачем вірно здійснено розрахунок пені в сумі 366 362,44грн, а також 3% річних в розмірі 19 328,66грн та 470 292,06грн втрат від інфляції.

Проте, 03.11.2016 був прийнятий ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до ч.3 ст. 7 якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до термінів цього Закону, постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України", а учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, як визначено ст. 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як вбачається з ліцензій відповідача (а.с.68-70), відповідач у даній справі є організацією яка займається постачанням, виробництвом та транспортуванням теплової енергії тепловими мережами.

Крім цього, прийнятий Закон розділяє поняття заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих на таку заборгованість сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

При цьому, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Опублікування вказаного Закону здійснено 29.11.2016 в газеті «Голос України» № 227, таким чином днем набрання чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є 30.11.2016.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 30 грудня 2015 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

З вказаним позовом позивач звернувся до суду 30.11.2016, тобто в день набрання чинності вказаним Законом, проте суд зазначає, що публікація вказаного Закону відбулась 29.11.2016, тобто на момент звернення до суду з даним позовом (30.11.2016 штемпель відділення поштового зв’язку на конверті, в якому було направлено позовну заяву з додатками на адресу суду) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення 366 362,44грн пені, 19 328,66грн 3% відсотків річних та 470 292,06грн інфляційних втрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором № 2031/14-БО-17 від 24.11.2014, оскільки, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом, що розглядається, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , право позивача не було порушено, а відтак, не підлягає судовому захисту.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

           Повний текст рішення складено 23.01.2017.

Суддя                                                              С.І. Чонгова