Справа № 11а-500 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Янчук Н.П.
Категорія: ст.ст.309 ч.2,311 КПК України Доповідач: Михайловський В.І.
УХВАЛА ІменемУкраїни
4 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої суддів
прокурора засудженого
Мельничук Н.М. Михайловського В.І., Захарчука С.В. Воронухи Д.С.
ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 5 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
15 травня 1972 року народження, уродженець і житель м. Житомира, громадянин України, судимий: вироком Корольовського районного суду м. Житомира 28.10.2001 року за ст. 2296 ч.І КК України та звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 1 п."б", ст. 8 Закону України "Про амністію" від 7.05.2001 року; вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 28.03.2003 року за ст. 309 ч.І КК України на 1 (одни) рік позбавлення волі; вироком Корольовського районного суду від 16.05.2003 року за ст.ст. 309 ч.2, 70 ч.4 КК України на 2 (два) роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений 28.04.2005 року після відбуття строку покарання, 309 ч.2 КК України на 2 (два) роки 6 місяців засуджений: за ст. позбавлення волі; за ст. 311 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
2
На підставі ч.І ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки, його зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Міра запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, залишена - підписка про невиїзд.
Речові докази по справі вирішено знищити.
Згідно вироку ОСОБА_1 18.08.2005 року близько 15 години, поблизу будинку № 68 по вул. Шелушкова в м. Житомирі шляхом купівлі за 60 гривень у невстановленої слідством особи, повторно, незаконно придбав наркотичний засіб, опій ацетильований вагою 0,83 грама сухої речовини та придбав за 2 гривні прекурсор - ангідрит оцтової кислоти вагою 0,2 грама. Придбане ОСОБА_1, незаконно зберігаючи при собі, переніс до квартириАДРЕСА_1 м. Житомира, де зберігав до 16 години ЗО хвилин, де, під час огляду вказаного житла, вказаний наркотичний засіб був виявлений та вилучений працівниками міліції.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 309 ч.2, 311 ч.І КК України та призначити: за ч.2 ст. 309 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі; за ч.І ст. 311 КК України 2 роки обмеження волі, та з застосуванням ст. 70 ч.І КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
В обгрунтування апеляції прокурор посилається на те, що судом не в повній мірі було враховано характеристику особи засудженого, який неодноразово засуджувався за злочини, пов'язані з обігом наркотичних засобів, після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 не зробив належних висновків, на шлях виправлення не став та знову вчинив повторні злочини.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції та
з
вивчивши письмові матеріали справи, колегія суддів вважає,що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи та досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що ОСОБА_1 18.08.2005 року придбав 0,83 грама опію ацетильованого та 0,2 грама ангідриду оцтової кислоти з метою особистого вживання.
Сам ОСОБА_1 щиро розкаявся за вчинений злочин, сприяв його розкриттю, не потребуючи у даний час примусового лікування від наркоманії.
Суд першої інстанції обгрунтовано врахував стан здоров'я та поведінку ОСОБА_1 після вчинення злочину. Останній тривалий час перебував на лікуванні у травматологічному відділенні з приводу важких переломів обох кісток правої гомілки, потребує у даний час хірургічного втручання, маючи обмежені можливості у пересуванні.
Суд обгрунтовано врахував відсутність, внаслідок вчинення вищевказаного злочину, важких наслідків, сам ОСОБА_1 придбав досить незначну кількість наркотичного засобу, за попереднім вироком повністю відбув покарання.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку судом першої інстанції прийнято виважене та справедливе рішення щодо засудженого ОСОБА_1, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а тому не погоджується з доводами прокурора про необхідність визначення засудженому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Неодноразове ж притягнення засудженого у минулому до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини не є обов'язковою підставою для визначення відносно нього покарання тільки у місцях позбавлення волі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора , який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 5 травня 2006 року щодо ОСОБА_1- без зміни.