КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа№ 911/3553/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Дмитренко В.Ю. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Крицький Р.Г. - за довіреністю оформленою належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р.

у справі №911/3553/16 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Центр технічного обслуговування"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовлення круп і комбікормів"

про стягнення 910 744,53 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Центр технічного обслуговування" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовлення круп і комбікормів" про стягнення 910 744,53 грн., з яких 892 455,31 грн. основний борг, 1 613,75 грн. 3% річних, 16 675,47 грн. пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те що, відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором №6312/м від 16.05.2016р. і не оплачено поставлений товар у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3553/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовлення круп і комбікормів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Центр технічного обслуговування" 892 455,31 грн. основного боргу, 1 963,40 грн. пені, 1 613,75 грн. 3% річних та 13 440,49 грн. судового збору. В частині стягнення 14 712,07 грн. пені -відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено, що позивачем при поставці відповідачу товару разом з ним не було надано всіх необхідних документів на товар, у зв'язку з чим у покупця не виникло обов'язку здійснити оплату поставленого товару та відповідно, не виникло прострочки в його оплаті. Ця обставина невірно була встановлена судом першої інстанції,і тому є підставою для скасування рішення.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.02.2017р.

01.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник вказував на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Центр технічного обслуговування" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Миронівський завод по виготовлення круп і комбікормів" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №6312/м (договір).

За умовами договору постачальник зобов'язувався передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію не власного виробництва (товар), а покупець - прийняти товар і у визначений строк сплатити його вартість. Відповідно до умов договору предметом поставки є соняшник, ДСТУ 7011:2009, урожаю 2015р. (товар) в орієнтованій кількості у заліковій вазі 500+/-5% тон (пункти 1.1, 1.3 договору).

Пунктами 1.2, 2.1 договору визначено, що одиниця виміру товару - тонна. Загальна кількість товару, визначається як кількість фактично поставленого товару, згідно даних, вказаних у видаткових накладних. Базова сума договору становить 5 700 000,00 грн. у т.ч. ПДВ, визначається як сума вартості поставлених партій товару, поставлених постачальником покупцеві згідно усіх видаткових накладних, які підписані сторонами протягом дії договору.

У пункті 2.4 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару у формі оплати з відстроченням платежу, шляхом перерахування 83% вказаної суми протягом 5 банківських днів після поставки товару, залишок у вигляді 17% від вартості партії товару сплачується постачальнику протягом 5 банківських днів після надання постачальником покупцеві оригіналів документів на поставлену партію товару, а саме: видаткової накладної; належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; оригінала договору; податкової накладної; копії свідоцтва платника ПДВ сільськогосподарського виробника товару; копію видаткової накладної, виписаної виробником товару для постачальника; копію податкової декларації постачальника за місяць поставки.

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання з поставки товару після прийняття товару покупцем і надання йому оригіналів, зокрема, видаткової накладної та належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2016р., а щодо взаєморозрахунків - до повного виконання (пункт 9.1 договору).

Відповідно до видаткових накладних (№1 від 26.05.2016р., №2 від 27.05.2016р., №3 від 27.05.2016р., №4 від 27.05.2016р., №5 від 27.05.2016р., №6 від 27.05.2016р., №7 від 28.05.2016р., №8 від 28.05.2016р., №9 від 28.05.2016р., №10 від 29.05.2016р., №11 від 29.05.2016р., №12 від 29.05.2016р., №13 від 29.05.2016р., №14 від 30.05.2016р., №15 від 30.05.2016р., №16 від 30.05.2016р.) позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, вагою 468,98 тон на загальну суму 5 354 731,79 грн., тоді як відповідачем частково оплачено у безготівкову порядку 4 462 276,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (№305053009 від 27.05.2016р., №305431005 від 30.05.2016р., №305895007 від 31.05.2016р.).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача боргу за поставлений товар у розмірі 892 455,31 грн. та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відхиляючи доводи апелянта з приводу того, що постачальником не надано всіх супроводжуючих товар і перелічених у пункті 2.4 договору документів, колегією суддів встановлено, що обумовлені договором документи постачальник надав покупцю разом з претензією від 02.10.2016р., яка отримана покупцем 03.10.2016р., крім копії свідоцтва платника ПДВ сільськогосподарського виробника продукції.

Свідоцтва платника податку на додану вартість з 01.01.2014р. відповідно до змін ст. 183 Податкового кодексу України та роз'яснень ДФС не видаються, а документом, що підтверджує аналогічні відомості є витяг з реєстру платників ПДВ та відомості такого реєстру. Отже, видача свідоцтва платника податку на додану вартість сільгоспвиробника не передбачена, а тому вимога про його надання не ґрунтується на законі.

Враховуючи встановлене, колегія суддів дійшла до висновку, що отримавши 03.10.2016р. всі необхідні і узгоджені сторонами документи, покупець не вправі посилатися на їх відсутність як на обставину, яка звільняє його від обов'язку протягом 5 банківських днів з моменту отримання документів сплатити 17% вартості прийнятого ним на виконання умов договору товару, отже вимоги позову в частині стягнення 892 455,31 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 675,47 грн. та 1 613,75 грн. 3% річних за загальний період з 12.10.2016р. по 02.11.2016р.

Пунктом 6.2 договору, у разі несплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,01% від вартості несплаченої суми за фактично поставлений товар за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами пункту 1 ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що позивачем розрахунок пені здійснено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в той час як обчислення за договором пені у вказаний період був меншим, ніж подвійна облікова ставка НБУ. Так, за перерахунком суду пеня у розмірі 1 963,40 грн. та 3% річні у розмірі 1 613,75 грн. за період з 12.10.2016р. по 02.11.2016р. є арифметично вірними, відповідають приписам ст. 625 Цивільного кодексу України та умовам договору.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3553/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

Пунктом 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3553/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3553/16 - залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1; ідентифікаційний код 00951770) на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17 (сімнадцять) копійок.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

5. Матеріали справи № 911/3553/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

В.В. Шапран