Справа № 11а-523 2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції Олексієнко М.М.

Категорія: ст.296 ч.2,187 ч.2,                Доповідач: Єрещенко А.М.

357 ч.З КК України

УХВАЛА ІменемУкраїни

11 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої                   Мельничук Н.М.

суддів                            Велидчука В.М.,

Єрещенка А.М.

прокурора   Сичевського В.А.

потерпілого                  ОСОБА_1

засуджених                   ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача по справі та засудженого ОСОБА_2 і його адвоката ОСОБА_4 на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 14 березня 2006 р., яким

ОСОБА_2,

1987 року народження, уродженця та мешканця м.

Бердичева, раніше несудимого, -засуджено за ст. 187 ч.І КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, -за ст. 296 ч.І КК України на 45 діб арешту, -за ст. 357 ч.З КК України на 40 діб арешту.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 3 роки позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу змінена з підписки про невиїзд на взяття під варту з залу суду.

ОСОБА_3,

1985 року народження, мешканця м. Бердичева, раніше несудимого, -засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України його зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

2

Міра   запобіжного   заходу   залишена   підписка   про   невиїзд   з постійного місця проживання.

ОСОБА_5,

1981 року народження, уродженця і мешканця м.

Бердичева, раніше судимого, -засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, -за ст. 187 ч.І КК України на 4 роки позбавлення волі, -за ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 4 роки позбавлення волі. Міра запобіжного заходу залишена утримання під вартою.

ОСОБА_3, ОСОБА_5 за ст.ст. 187 ч.2, 357 ч.З КК України виправдано за недоведеністю вини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2480,81 грн. матеріальної шкоди та 136,29 грн. на користь Бердичівської ЦМЛ витрати на лікування потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 3000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку, 27 січня 2005 року близько 20 год. біля кафе "Оазис", що по вул. Шевченка у м. Бердичеві ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань стали бити ОСОБА_1.

Коли потерпілий впав на землю, ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном, став наносити удари ногами потерпілому в область голови і відкрито заволодів мобільним телефоном зі стартовим пакетом загальною вартістю 770 грн., гроші в сумі 1500 грн. та документи.

Коли ОСОБА_1 зажадав повернути викрадене, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який підійшов до них, з хуліганських спонукань знову почали бити потерпілого.

В результаті злочинних дій потерпілому ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

15 березня 2005 року о 12 годині в під'їзді будинку АДРЕСА_1 у м. Бердичеві ОСОБА_2 з хуліганських мотивів побив ОСОБА_7, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

з

12 травня 2005 року близько 8 години ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля гімназії №2 у м.Бердичеві з метою заволодіння чужим майном, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_6 і представившись працівником міліції, зажадав передати йому мобільний телефон, вартістю 560 грн. для перевірки. ОСОБА_6, сприймаючи ОСОБА_5 за дійсного працівника міліції, передав йому телефон і попросив пред'явити службове посвідчення. У відповідь ОСОБА_5, щоб заволодіти телефоном, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити, справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ст.ст. 187 ч.І, 357 ч.З КК України провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину та пом'якшити йому міру покарання, призначивши її з застосуванням ст. 75 КК України.

Адвокат вважає, що вина ОСОБА_2 у заволодінні майном ОСОБА_1 не доведена і грунтується лише на показах самого потерпілого, інших доказів вини ОСОБА_2 не добуто.

Вважає, що при обранні міри покарання ОСОБА_2 суд не в повній мірі врахував особу винного, що він раніше ні до якого виду відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, сім'ю, позитивно характеризується.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції також зазначає, що його вина у заволодінні майном ОСОБА_1 не доведена, просить пом'якшити йому міру покарання, наводячи ті самі мотиви, що і адвокат ОСОБА_4

В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду і справу направити на новий судовий розгляд із-за невірної кваліфікації судом дій засуджених.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, вивчивши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволення, а апеляції Засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4  задоволенню не підлягають з слідуючих підстав.

Виправдовуючи ОСОБА_3а та ОСОБА_5 за ст.ст. 187 ч.2, 357 ч.З КК України та визнавши ОСОБА_2 винним за ч.І ст. 187 КК України суд не дослідив у повному об'ємі обставини скоєння злочину, не дав їм оцінки і не мотивував свого рішення.

4

Суд не дав оцінки показам потерпілого ОСОБА_1 про обставини скоєння злочину, що його били всі засуджені, що всі засуджені були присутні при вилученні у нього речей та грошей, всі засуджені на вимогу ОСОБА_1 повернути йому викрадене стали бити його. Це свідчить про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 діяли у групі, з єдиним умислом на вилучення речей,грошей та документів у потерпілого ОСОБА_1.

Крім того, не дана оцінка показам ОСОБА_2, ОСОБА_3а, ОСОБА_5 та свідків на досудовому слідстві.

При таких обставинах вирок суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3а та ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справі направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора задоволити.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду від 14 березня 2006 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.